25 травня 2010 р. № 50/229-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Т.Б. Дроботової,
суддів :Н.О. Волковицької, Л. І. Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р.
у справі№ 50/229-09
господарського суду Харківської області
за позовомФізичної особи ОСОБА_4
до- Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат";
- ОСОБА_5;
- Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області
провизнання права власності
за участю представників:
позивачаОСОБА_6, дов. від 12.01.2010р.
відповідачівне з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
25.12.2009р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" та про зобов'язання Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області зареєструвати статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" в редакції, затвердженій рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" від 06.03.2009р., а також внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зміни про учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" та розмір належних їм часток у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_5, частка у розмірі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" становить 3445622,60грн., що складає 70% статутного капіталу; ОСОБА_7, частка у розмірі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" становить 1476695,40грн., що складає 30% статутного капіталу.
Позовні вимоги вмотивовано переходом з моменту затвердження статуту Товариства до позивача права власності на частку в розмірі 30% статутного капіталу Товариства, невиконанням відповідачами обов'язкового рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" від 06.09.2009р. та вимог законодавства про обов'язкову реєстрацію змін до установчих документів товариства, що унеможливлює реалізацію належних позивачу корпоративних прав.
25.12.2009р. позивач звернувся з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" щодо відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" майна, заборони ОСОБА_5 вчиняти дії, пов'язані з відчуженням статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат", заборони Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області вносити будь-які зміни у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців, пов'язані зі зміною учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат".
Відповідачі відхилили позов, вказавши, що позивач не є та ніколи не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат"; будь-яких правочинів про відступлення на користь позивача корпоративних прав у належній формі не укладалось.
Клопотання вмотивоване небезпекою відчуження відповідачами часток у статутному капіталі або відчуженням належного Товариству майна, що призведе до утруднення виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2009р. (суддя Усатий В.О.) клопотання позивача про забезпечення позову задоволено шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" вчиняти дії щодо відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" майна, заборони ОСОБА_5 вчиняти дії, пов'язані з відчуженням статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат", заборони Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області вчиняти будь-які зміни у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців, пов'язані зі зміною учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат".
Ухвалу вмотивовано обґрунтованістю і достатністю доводів позивача для вжиття заходів по забезпеченню позову, його припущень про можливе утруднення виконання судового рішення, виходячи з правових наслідків прийняття рішення про право власності позивача на частку в статутному капіталі товариства.
Також ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ТОВ "ВВ-Автолізинг", як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2010р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. (судді: Фоміна В.О. -головуючий, ОСОБА_8, ОСОБА_9В.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті ухвалу та постанову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення господарськими судами статей 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не врахували відсутності зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, застосовані заходи забезпечення позову перешкоджають здійсненню господарської діяльності Товариства.
Позивач усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи повністю, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень; відповідачі не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
До заходів забезпечення позову, зокрема, належить заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, до предмета доказування в даному випадку входить ймовірність припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне рішення з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з предмету спору, як спору про право особи на частку в статутному фонді господарського товариства, що включає правомочності на участь цієї особи в управлінні товариством, вирішенні питання про склад учасників товариства, переважне право на придбання відповідної частки в статутному капіталі товариства в разі її відчуження іншим учасником, отримання певної частки прибутків (дивідендів) та частки активів товариства у разі його ліквідації тощо.
Апеляційним господарським судом також аргументовано прийнято до уваги наявність документальних доказів, що підтверджують обґрунтованість припущень позивача про можливе утруднення виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача при зверненні його з клопотанням про забезпечення позову (включення до складу учасників Товариства іншого учасника, зміна у розподілі часток у статутному капіталі товариства).
Таким чином, всебічно дослідивши документи і доводи позивача, викладені в клопотанні про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про ймовірність припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду, а відтак про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, що стосуються предмета спору, як засобу запобігання можливому утрудненню виконання судового рішення.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом встановлено ті обставини, що підлягають з'ясуванню для вжиття заходів забезпечення позову, правильно застосовано норму процесуального права, що регулює спірні правовідносини.
Переглядаючи ухвалу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги, як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Доводи касаційної скарги про не пов'язаність обраного заходу забезпечення позову з предметом спору є помилковими, оскільки спір про корпоративні права позивача стосується не тільки належності йому конкретного розміру частки у статутному капіталі, але й можливості реалізовувати свої корпоративні права, пов'язані з цією часткою, на управління товариством, в тому числі приймати участь у прийнятті рішень про зміни у складі учасників товариства, щодо належного товариству майна та розміру статутного капіталу в цілому.
Звертаючись до господарського суду за захистом своїх порушених прав, позивач самостійно визначає право, яке, на його суб'єктивну думку, є порушеним; об'єктивна наявність чи відсутність у позивача корпоративного права, за захистом якого звернувся позивач, не може оцінюватись господарським судом на стадії забезпечення позову, до прийняття судового рішення.
Водночас слід вказати, що за статтею 115 Цивільного кодексу України до складу майна господарського товариства належить як майно, передане товариству у власність учасниками товариства, так і продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності.
Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що застосовані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" вчиняти дії щодо відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" майна в цілому впливають на можливість здійснення господарським товариством його господарської діяльності, здійснювати реалізацію виробленої продукції.
Враховуючи приписи статті 1115 Господарського процесуального кодексу України, право господарського суду застосовувати заходи забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі та з ініціативи суду, судова колегія вважає за необхідне змінити пункт 2 ухвали місцевого господарського суду, заборонивши Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" вчиняти дії, пов'язані з відчуженням майна, переданого до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат", нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат".
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" задовольнити частково .
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. у справі № 50/229-09 Господарського суду Харківської області та ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.12.2009р. змінити.
Викласти пункт 2 ухвали Господарського суду Харківської області від 30.12.2009р. в наступній редакції:
"Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат" (код 30583991, Харківська область, Дергачівський район, с. Гоптівка, вул. Радянська, б. 1-А) вчиняти дії, пов'язані з відчуженням майна, переданого до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат", нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський жировий комбінат".
В решті ухвалу та постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач