25 травня 2010 р. № 5/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачівОСОБА_4 дов. від 06.07.2009 року
відповідачівОСОБА_5 дов. від 07.04.2010 року
ОСОБА_6 дов. від 17.01.2009 року
третіх осібОСОБА_7 дов. від 20.05.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_8
на постановувід 29.10.2009 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 5/125 господарського суду Чернівецької області
за позовомОСОБА_9
ОСОБА_10
ОСОБА_11
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго"
доОСОБА_8
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Державний реєстратор Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області
2.Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства, договорів купівлі -продажу, нової редакції Статуту та її державної реєстрації
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго", ОСОБА_8, треті особи: Державний реєстратор Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області, Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства, договорів купівлі -продажу, нової редакції Статуту та її державної реєстрації.
Доповідач: Волковицька Н.О.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.06.2009 року клопотання про забезпечення позову позивачів задоволено частково.
Накладено арешт на частку в розмірі 66,66% статутного капіталу ТОВ Виробничо-комерційного товариства "Арго", яка належить ОСОБА_8.
Заборонено Державному реєстратору Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області проводити державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне товариство "Арго", пов'язану з відчуженням у будь-який спосіб ОСОБА_8 частки 66,66% в статутному капіталі на користь будь-яких третіх осіб.
У задоволенні решти клопотання, а саме: заборони ОСОБА_8 приймати участь в голосуванні на загальних зборах ТОВ ВКФ "Арго"; заборони відповідачу ТОВ ВКФ "Арго" враховувати частку ОСОБА_8 66,66% при голосуванні на загальних зборах та визначенні кворуму на загальних зборах: заборони Державному реєстратору Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області вносити зміни будь-які відомості (зміни) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відмовлено.
За апеляційною скаргою ОСОБА_8 ухвала місцевого суду переглянута в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2009 року залишена без змін.
ОСОБА_8 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 23.06.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2009 року.
На думку заявника оскаржувані судові акти є незаконними та протиправними.
Скаржник вважає, що із заявлених позовних вимог під ознаки корпоративного спору, який є підвідомчим господарським судам, підпадають лише вимоги щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників від 17.10.2008 року, 27.05.2009, 29.05.2009 року, 23.06.2009 року та визнання недійсними нових редакцій статуту.
На думку заявника визнання недійсними договорів купівлі -продажу часток у статутному капіталі товариства від 17.10.2009 року є спором між фізичними особами -продавцями корпоративних прав та між фізичною особою -покупцем корпоративних прав, а тому не відноситься до категорії корпоративних, і повинен розглядатися за правилами господарського судочинства тільки у випадку відповідності сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
Також скаржник, посилаючись на приписи статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, зазначає, що спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Заявник вважає, що судом першої інстанції, в порушення приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України, неправомірно об'єднано в одне провадження вимоги позивачів, які підлягають розгляду в межах різного судочинства.
Крім того, заявник зазначає, що оскільки накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача може бути застосовано як захід забезпечення позову, який має майновий характер, а прийняття до розгляду господарським судом Чернівецької області вимог щодо визнання недійсними відповідних договорів купівлі -продажу часток в статутному капіталі ТОВ ВКГ "Арго" є неправомірним, накладення господарським судом арешту на частку у розмірі 66,66% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_8 вбачається протиправним.
Можливість накладення арешту на майнові права положеннями статті 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачена, що свідчить про протиправність застосування господарським судом відповідного заходу забезпечення позову у відношенні частки у розмірі 66,66% статутного капіталу ТОВ ВКТ "Арго", яка належить ОСОБА_8
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Обов'язок доказування та надання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги га заперечення. У даному випадку це стосується позивача, який повинен довести наявність тих обставин, на підставі яких він пропонував вжити заходи до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивачами заявлено клопотання, б/н від 23.06.2009 року (а.с.17-19) про забезпечення позову з врахуванням того, що, в даний час вони захищають своє корпоративне право, як особи, яких незаконно позбавили статусу учасників, бажають визнати недійсним перехід корпоративного права на частку в статутному капіталі ТОВ ВКФ "Арго" до ОСОБА_8, а відтак є необхідність у забезпеченні позову, зокрема у спосіб накладення арешту на частку в розмірі 66,66%, яка зареєстрована за ОСОБА_8 та у спосіб заборони певних дій. Забезпечення позову у даний спосіб, як вказують позивачі унеможливить подальше відчуження на користь третіх осіб частки особою, яка її протиправно набула та убезпечить Позивачів від необхідності пред'явлення нових позовів про визнання недійсними подальших змін у складі учасників.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову: забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту оскаржуваної ухвали про забезпечення позову від 23.06.2009 року вбачається, що господарські суди попередніх інстанцій належним чином здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника і правомірно врахували наявність зв'язку між вимогою позивачів щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а відтак правомірно встановлено, що можливе (яке ймовірно може настати) подальше відчуження на користь третіх осіб частки у статутному капіталі у розмірі 66,66 % право власності на яку є предметом спору, може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення місцевого господарського суду.
Судова колегія апеляційного господарського суду також обґрунтовано зазначила, що доказів намірів відчуження на даний час не має, однак настання такої обставини (відчуження акцій) залежить від волі фізичної особи і може відбутись в будь-який час, а в разі відчуження акцій, це безумовно утруднить вирішення спору по суті та унеможливить виконання рішення в цілому.
За таких обставин, касаційна інстанція не вбачає порушень норм діючого законодавства при застосуванні заходів забезпечення позову та підстав для скасування чи зміни прийнятих у справі ухвали та постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 23.06.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2009 року у справі № 5/125 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач