25 травня 2010 р. № 4/98-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаКруторогова А.С. дов. від 29.04.2010 року
відповідачаБілик С.І. дов. від 14.04.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор -2006"
на постановувід 14.09.2009 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 4/98-08 господарського суду Сумської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екватор -2006"
доВідкритого акціонерного товариства "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш"
про стягнення 148955,38 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор -2006" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" про стягнення боргу в розмірі 322295,00 грн. (за простими векселями № 783378584875 в розмірі 125000,00 грн., № 0706613 в розмірі 197245,74 грн.).
09.10.2008 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 148955,38 грн., (борг в сумі 125000,00грн. по векселю № 783378584875, 4369,53 грн. по векселю № 0706613, пеню в сумі 13291,10 грн., індекс інфляції в сумі 4562,50 грн. та 3 % річних в сумі 1732,25 грн.) посилаючись на умови договору, статті 161, 204, 625 Цивільного кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2009 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 125000,00 грн., індекс інфляції в сумі 4562,50 грн., 3% річних в сумі 1732,25 грн. та відповідні судові витрати.
В іншій частині позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року в частині задоволення позовних вимог скасоване та прийнято нове рішення про відмову у позові. В решті рішення місцевого суду залишене без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор -2006" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року, а рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2009 року залишити без змін.
Постанову апеляційного суду скаржник вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заявник посилається на те, що апеляційний суд, в порушення статей 259, 264 Цивільного кодексу України не прийняв до уваги, що перебіг позовної давності поривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а також, позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін, що підтверджується актом звірок між сторонами та листами боржника до позивача і які містяться в матеріалах справи.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін та перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є стягнення боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції.
Позовні вимоги з урахуванням змін та уточнень (а.с.64) в частині, що оспорюється в касаційному порядку, обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань, посвідчених векселями №783378584875 від 03.07.2004 року, отриманих позивачем за договором про відступлення права вимоги від 02.08.2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 125000,00 грн. основного боргу, індексу інфляції у сумі 4562,50 грн., 3%річних у сумі 1732,25 грн. за простим векселем № 783378584875 від 03.07.2004 року суд виходив із того, що право вимагати від відповідача сплати боргу за вищезгаданим векселями у позивача виникло з 02.08.2007 року на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.08.2007 року.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції вимог спеціального законодавства, що регулюють відносини сторін пов'язаних з обігом векселів, а також постанови №5 Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів".
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також законами України від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року № 3480-ІV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 року № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".
Простий вексель № 783378584875 від 03.07.2004 року на суму 125000,00 грн. з оплатою за пред'явленням пред'явлено Приватним підприємством "Лісма" лситом №37 від 30.06.2005 року до сплати.
Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.
Датою складання простого векселя № 783378584875 на суму 125000,00 грн., як вбачається з самого векселя є 03.07.2004 року.
Відповідно до абзацу 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.
Згідно роз'яснень, викладених в постанові №5 Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.
Встановлені статтею 70 Уніфікованого закону, строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.
Також, відповідно до вимог статті 74 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" не допускається застосування будь-яких, не встановлених законом або судом, пільгових строків.
Апеляційним судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позов про стягнення боргу за простим векселем № 783378584875 на суму 125000,00 грн. подано 29.07.2008 року, тобто після закінчення строку передбаченого статтею 70 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі", тому у задоволенні позову про стягнення боргу за простим векселем із строком платежу "за пред'явленням" № 783378584875 від 03.07.2004 р. на суму 125000,00 грн., індексу інфляції в сумі 4562,50 грн., 3% річних в сумі 1732,25 грн. відмовлено обґрунтовано.
Посилання позивача на незастосування судами до даного спору норм цивільного законодавства, які регулюють відступлення права вимоги, касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки відповідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив,
встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року у справі № 4/98-08 господарського суду Сумської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор -2006" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач