Справа № 2-А-347/10
11 травня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
при секретарі - Морозової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 4 дорожньо-патрульної служби ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сержанта міліції Сержана Володимира Сергійовича про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, визнання неправомірними дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, визнання неправомірними дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яку винесено 23 грудня 2009 року інспектором дорожньо-патрульної служби взводу № 4 дорожньо-патрульної служби ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сержантом міліції Сержаном В.С. за ознаками правопорушення, що передбачене ст. 122 ч. 2 КупАП.
Вважаючи, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки в його діях відсутні ознаки як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони правопорушення, просить про її скасування.
В обґрунтування вимог в судовому засіданні позивач пояснив, що оскаржувана постанова містить висновки про те, що о 7 годині 30 хвилин 23 грудня 2009 року позивач, рухаючись на транспортному засобі на перехресті вулиць Української та пр. Леніна в м. Запоріжжі, не надав переваги транспортному засобу, який рухався в іншому напрямку, що становить диспозицію частини другої статті 122 КУпАП. Вважає, що висновок інспектора не ґрунтується на фактичному вчиненні ним правопорушення, оскільки він не створював перешкод у русі іншому транспортному засобу, який фактично рухався за автомашиною під керуванням позивача.
На підставі викладеного просить поновити строк звернення до суду за захистом свого права, оскільки він пропущений з поважної причини в силу того, що позивач скористався правом позасудового врегулювання спору, звернувшись до вищестоящого органу ДАІ, визнати дії інспектора протиправними, а оскаржувану постанову скасувати.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце вирішення позову до суду не з'явився. Заперечень проти позову не надав.
За згаданих обставин у відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Вислухавши пояснення позивача, свідка ОСОБА_3, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 23 грудня 2009 року інспектором ДПС взводу № 4 дорожньо-патрульної служби ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сержантом міліції Сержаном В.С. відносно позивача винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП за ознаками порушення водіями транспортних засобів правил зустрічного роз'їзду.
У відповідності до ст. 289 КУпАП скаргу про постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Вирішуючи позов в частині вимог про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд вважає, що оскільки відповідь вищестоящого суб'єкта владних повноважень, а саме - начальника ВДАІ м. Запоріжжя - позивач отримав після 14 січня 2010 року й одразу після її отримання у строк, встановлений ст. 289 КУпАП, він вернувся до суду за захистом свого права, причина пропуску подання позову є поважною, а строк підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів і т. і.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 122 КАС України судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження, а згідно із ст. 128 ч. 4 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів.
Вирішуючи позов на користь позивача, суд виходить з того, що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності у відсутність достатніх фактичних даних, які вказували б на наявність в його діях ознак правопорушення, оскільки судом встановлено, що він здійснював рух за умови дотримання правил дорожнього руху.
Дійти зазначеного висновку суду дозволяють пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, яка послідовно заперечувала свою винність, матеріали справи про адміністративне правопорушення, показання свідка ОСОБА_3, що знаходилась в салоні автомобілю та була очевидцем дорожньо-транспортної обстановки, яка склалася.
Вирішуючи позов на користь позивача, суд враховує і те, що інспектор ДАІ виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у порушення вимог ст. 283 КУпАП щодо обов'язкового зазначення у постанові нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, без посилання на пункт «Правил дорожнього руху», який порушив позивач. Невиконання цієї вимоги закону тягне двозначне тлумачення складу адміністративного діяння, за вчинення якого на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення.
За змістом ст. 9 КАС суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд вважає, що висновок особи, яка винесла оскаржувану постанову, не ґрунтується на об'єктивних даних, які свідчили б про вчинення позивачем правопорушення, тоді як позивач у відповідності до ст. 71 КАС України переконав суд у тому, що його дії у дорожній обстановці, яка склалася, повністю відповідають вимогам закону.
Будучі належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, відповідач не з'явився до суду, заперечень проти позову та доказів в обґрунтування заперечень суду не надав, правомірність свого рішення не довів, розпорядившись своїм правом на свій розсуд, тому суд, не вбачаючи у оскаржуваній постанові доказів вчинення позивачем правопорушення, за ознаками якого він притягнутий до адміністративної відповідальності, знаходить всі підстави для задоволення позову.
За змістом ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне визнати незаконною та скасувати постанову від 23.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення за ознаками ст. 122 ч. 2 КупАП на ОСОБА_1, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби взводу № 4 дорожньо-патрульної служби ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сержантом міліції Сержаном В.С.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 69, 70, 71, 86, 122, 128, 158-160, 162, 171, 185, 186 КАС України, ст. ст. 7, 9, 251, 280, 258 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 4 дорожньо-патрульної служби ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сержанта міліції Сержана Володимира Сергійовича задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом права.
Визнати незаконною та скасувати постанову від 23.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення за ознаками ст. 122 ч. 2 КупАП на ОСОБА_1, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби взводу № 4 дорожньо-патрульної служби ВДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сержантом міліції Сержаном В.С.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про оскарження.
Суддя О.В. Щаслива