26 травня 2010 р. № 62/83-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЧернова Є.В.,
суддів:Уліцького А.М.,
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуНаціонального наукового центру "Інститут метрології"
на постановувід 11.03.10 Харківського апеляційного господарського суду
та на рішеннявід 04.11.09
у справі№62/83-09
господарського судуХарківської області
за позовомДержавного підприємства "Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстрандартметрологія")
доНаціонального наукового центру "Інститут метрології"
прозобов'язання прийняти майно, звільнити орендовані площі та стягнення 7656,45 грн.
за участю представників сторін
від позивача:Марченко А.В., Шахова Т.М., дов.
від відповідача:у засідання не прибули
Державне підприємство "Харківський регіональний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Національного наукового центру "Інститут метрології" про зобов'язання відповідача звільнити приміщення у м. Харків по пров. Лопанський, 2/2 та вивезти з нього металообробне обладнання згідно з переліком, а також стягнення збитків у сумі 10556,56 грн. щодо відшкодування витрат на орендну плату та інших платежів, пов'язаних з утриманням приміщення та обладнання.
Рішенням від 04.11.09 господарського суду Харківської області (суддя Суярко Т.Д.), яке залишено без змін постановою від 11.03.10 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. -головуючий, Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.), позов задоволено в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, а в решті позову відмовлено.
Ухвалою від 23.04.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована недоведеністю позивачем обставин щодо належності відповідачеві металообробного обладнання, яке знаходиться в спірних приміщеннях, а також помилковістю застосування до спірних правовідносин законодавства, що регулює орендні правовідносини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 12.05.98 між МДП "Прилад" (орендодавець), правонаступником якого є позивач, та ХДЕЗ "Еталон" (орендар), правонаступником якого є відповідач, укладено договір оренди, за умовами якого передано в тимчасове строком до 30.12.04 платне користування обладнання, що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Лопанський, 2/2.
Наказом №56 від 03.03.05 Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики вирішив передати обладнання з балансу відповідача на баланс позивача.
У 2005 р. ВТЦ "Прилад" (що є філією позивача) звертався до відповідача з пропозиціями передати майно, володіння яким є предметом спору, про що свідчить наявний в матеріалах справи проект акту про розірвання договору №40 від 12.05.98, підписаний директором ВТЦ "Прилад", на якому міститься відмітка, про те що головний інженер відповідача Стрелець В.А. підписувати відмовився.
Крім того, в матеріалах справи наявний проект акту про передачу майна з балансу відповідача на баланс позивача, підписаний посадовими особами ВТЦ "Прилад", на якому є відмітка, що ННЦ "Інститут метрології" цей документ підписувати відмовився; а також відповідь на претензію, підписана директором позивача, в якій він зазначає, що між сторонами по справі договірні відносини щодо виробничого обладнання відсутні.
Наказом №480 від 16.12.08 Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики скасував дію наказу №56; наказом №153 від 17.04.09 "Про результати перевірки в ННЦ "Інститут метрології" та ДП "Харківстандартметрологія"" встановив для відповідача термін вивозу металообробного обладнання відповідно до додатку №1 до договору №40 від 12.05.98, укладеного між ДЕЗ "Еталон" та МДЦ "Прилад", до 20.05.09; а наказом №190 від 21.05.09 продовжив для відповідача термін вивозу метало-виробничого обладнання до 10.07.09.
Однак відповідач відповідне обладнання не вивіз.
Згідно з пп. (е) п. 2, п. 4 Порядку передачі об'єктів права державної та комунальної власності, затвердженого постановою КМУ №1482 від 21.09.98, об'єктами передачі є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого); передача об'єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації, погодженого з підприємствами, а у разі передачі їх структурного підрозділу або нерухомого майна також з Фондом державного майна та Мінекономіки.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Попередні судові інстанції визнали, що вищевказані накази Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №153 і №190 видані в межах його повноважень, мають обов'язкову силу для позивача та відповідача і є способом розпорядження державою в особі певного органу державним майном. Доводи відповідача щодо скасування цих наказів відхилені судами як необґрунтовані через ненадання відповідних доказів.
Відповідач, не здійснивши вивіз обладнання у терміни, які встановлювались цими наказами, порушив покладені на нього зобов'язання.
При цьому строк дії укладеного між правопопередниками позивача і відповідача договору оренди №40 від 12.05.98 сплинув 30.12.04, а доказів наявності певних інших договорів з приводу утримання спірного виробничого обладнання сторонами не надано.
На виконання вищевказаного наказу №480 здійснено інвентаризацію обладнання, що знаходиться на території філії ВТЦ "Прилад" (що є відокремленим підрозділом -філією позивача), і вказані в акті інвентаризації номери та найменування обладнання відповідають переліку-додатку №1 до договору №40 від 12.05.98, за яким відповідач отримав спірне майно в оренду, а зауважень з боку відповідача щодо інвентаризаційних номерів та найменування обладнання не надходило.
Також судами враховано, що сторонами при розгляді справи не надавались докази звернення відповідача до позивача з приводу вивозу, експлуатації обладнання, переданого відповідачу за договором №40 від 12.05.98.
Зважаючи на встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції та встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо належності спірного майна відповідачеві, його відповідності переліку-додатку №1 до договору №40 від 12.05.98, строк якого закінчився, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.10 у справі №62/83-09 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.Чернов
Судді А.Уліцький
В.Цвігун