Справа № 2-а-38/2010р.
22 листопада 2009 року Хустський районний суд
Закарпатської області
у складі: головуючого-судді Данюк В.В.
при секретарі Марченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст адміністративну справу за позов ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС ВДАІ УМВС України у Тернопільській області Соломанюк О.З. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення -
Позивач звернувся до суду із заявою про скасування постанови старшого інспектора ДПС ВДАІ УМВС України у Тернопільській області Соломанюк О.З. про накладення адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В постанові про накладення адміністративного стягнення стверджено, що позивач 03.03.2009 року о 14 год. 15 хв. в с. Ступки Тернопільського району, керуючи автомобілем марки «Додж» д/н НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість на 30 км/год, рухався зі швидкістю 80 км/год. Свої вимоги позивач мотивує тим, що правопорушення повинно бути зафіксовано за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст.14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення по справі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксоване засобом, який працює в автоматичному режимі, тобто без участі співробітника ДАІ. Фіксування порушення було здійснено приладом «Візир», який не є автоматичним засобом фіксування, а керується співробітником ДАІ безпосередньо або через комп'ютер. Таким чином порушення правил дорожнього руху повинно було бути складено протокол про адмінправопорушення в загальному порядку. Працівники міліції його не зупиняли, протокол про адміністративне правопорушення не складався, особа водія не встановлювалася. У постанові не зазначено чітко де саме рухався автомобіль, швидкість руху 80 км./год. сумнівна, тому що у радіолокаційного вимірювача швидкості «Візир» кут огляду регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобіля, яки рухається поруч або більший за розмірами.
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год, а відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину. В постанові відповідачем не зазначено, що в населеному пункті с. Ступки швидкість руху обмежена дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» або дорожнім знаком 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості 50 км/год». Також позивач посилається на те, що про наявність постанови про накладення на нього адміністративного штрафу він дізнався з постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2009 року і з'явившись 08 червня 2009 року у відділ ДВС отримав на руки копію постанови, яка була винесена інспектором 03 березня 2009 року. Дана обставина позбавила його можливості своєчасно звернутися до суду з адміністративним позовом. Просить суд поновити йому строк на звернення до суду з адмінітсратвиним позовом та скасувати постанову працівника ДАІ.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги і просив суд задоволити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак причини його неявки в судове засідання суду не відомі. Виходячи з наявних доказів у справі, суд вважає за можливе на підставі ст. 128 ч. 4 КАС України справу вирішувати без участі відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, відповідач на пропозицію суду в ухвалі від 26.06.2009 р. не подав письмових заперечень з посиланням на докази якими б доводив такі заперечення, що дає підстави суду вирішувати справу на основі наявних доказів.
Судом встановлено, що постановою старшого інспектора ДПС ВДАІ УМВС України у Тернопільській області Соломанюк О.З. 03.03.2009 року накладено стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, за ст. 122 ч. 1 КУпАП, через те, що останній керуючи автомобілем «Додж» д н. НОМЕР_1 03.03.2009 року в с. Ступки Тернопільської області перевищив встановлену швидкість на 30 км/год., рухаючись зі швидкістю 80 км/год, чим порушив п. 12.9 «б» ПДР України.
Вказані обставини ОСОБА_1 в позовній заяві та в судовому засіданні повністю заперечив, наводячи свої аргументи про обставини зафіксованого працівниками ДАІ правопорушення на підставі фотозйомки приладом „Візир”.
Доводи позивача в судовому засіданні повністю підтверджуються доданими до позовної заяви доказами. Так, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності виноситься заочно без складання протоколу в разі фіксування порушення правил дорожнього руху автоматичними засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. Фіксація даного порушення була здійснена за допомогою приладу «Візир», який не являється автоматичним приладом, оскільки кут огляду регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч або більший за розмірами. Також у постанові не визначено чи в населеному пункті с. Ступки швидкість руху була обмежена дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» або дорожнім знаком 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості 50 км/год», оскільки відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год, а відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину. Працівник ДАІ Соломанюк О.З. не зупинив позивача і не повідомив його про здійснення ним адміністративного правопорушення та складання протоколу, не надав йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати свої пояснення, заперечення, докази, скористатися послугами адвоката.
Доводи позивача наведені в позовній заяві та стверджені в судовому засіданні не викликають сумніву і судом не знайдено доказів якими б спростовувалися твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення зазначеного в постанові старшого інспектора ДПС від 03.03.2009 року.
Згідно ст. 289 КУпАП в разі пропуску строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом ( посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Враховуючи, що позивач отримав копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.03.2009 року - 08.06.2009 року у відділ ДВС і був позбавлений можливості у встановлений законом строк оскаржити постанову, пропущений строк на оскарження постанови підлягає поновленню.
За наведених обставин поданий позов є підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 9,11, 136, 158-163,167 КАС України суд -
Позов ОСОБА_1 задоволити .
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Постанову старшого інспектора ДПС ВДАІ УМВС України у Тернопільській області Соломанюк О.З. від 03.03.2009 року серії ВО № 040903 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адмінітсратвиного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду .
Головуючий : підпис Данюк В.В.
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського
районного суду: Данюк В.В.