12 травня 2010 р. № 30/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року
у справі за позовомФОП ОСОБА_4
доЗАТ "ОТП-Банк"
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А.
про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню
у вересні 2009 року, підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом до ЗАТ "ОТП-Банк" про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів нотаріуса № 2995 від 14.04.2009 року щодо звернення стягнення на заставлене обладнання та № 4040 від 14.05.2009 року щодо звернення стягнення на квартиру № 22 за адресою : м. Львів, вул. Яворницького, 8.
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2009 року позов задоволено частково та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. № 2995 від 14.04.2009 року, в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановленні судові рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення в частині відмови у позові скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.10.2008 року сторони уклали кредитний договір №ЕL-SМЕ604/006/2008, на забезпечення виконання зобов'язань за яким в той же день позивач уклав з відповідачем договір іпотеки №РМ-SМЕ604/006/2008, згідно якого в іпотеку останньому позивач передав квартиру № 22 в будинку по вул. Яворницького, 8 у м. Львові загальною площею 31,9 кв.м. та договір застави обладнання №РЕ-SМЕ604/006/2008, за яким передав у заставу обладнання за адресою Львівська обл., с. Замок, оцінене в 981000 грн.
У зв'язку з порушенням позивачем умов кредитного договору, за заявою ЗАТ "ОТП-Банк" нотаріусом здійснено виконавчі написи № 4040 від 14.05.2009 року про звернення стягнення на квартиру і № 2995 від 14.04.2009 року про звернення стягнення на заставлене обладнання.
Статтею 24 Закону України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Враховуючи те, що визначений цим законом позасудовий порядок звернення стягнення на обтяжене майно не було дотримано господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно дійшли висновку, що чинним законодавством не передбачено звернення стягнення на рухоме майно на підставі виконавчого напису, обґрунтовано постановили про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2995 від 14.04.2009 року і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині судова колегія не вбачає.
Проте судові рішення у частині відмови у позові не можуть залишатись без змін з огляду на таке.
Постановляючи про відмову у задоволенні позову, суди обох інстанцій виходили з того, що оскільки позивач неналежно виконував свої зобов'язання за зазначеним кредитним договором, вимогу відповідача про дострокове виконання в повному обсязі зобов'язання за цим договором залишив без відповіді та після отримання іпотечного повідомлення борг не сплатив, з урахуванням вимог ст. 33 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчим написом нотаріуса № 4040 від 14.05.2009 року, а спір щодо визначеної у виконавчому написі суми заборгованості не є предметом спору у даній справі.
Відмовляючи позивачу у перевірці правильності вимог, зазначених у виконавчому напису суди не звернули уваги, що позовне провадження передбачає з'ясування не лише правильності вчинення виконавчого напису, а і перевірку правильності вимог, зазначених у виконавчому напису.
Правильність визначення дійсної суми боргу покладається на суд, який за наслідками перевірки і визначає дійсність виконавчого напису (п. 13 постановами Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні").
При такому, положенні коли спір щодо заявлених вимог не було розглянено, рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції про часткову відмову в позові не можна визнати законним та обґрунтованим.
При новому розгляді справи у цій частині суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року у частині відмови у позові скасувати, а справу в цій частині передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
В решті рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року залишити без змін.
Відповідно до ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 повторному касаційному перегляду справа не підлягає.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко