25 травня 2010 р. № 21/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючийІ. Воліка (доповідача),
СуддіН. Капацин, О. Кролевець,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на ухвалувід 18.03.2010
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 21/50
за позовомЗакритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 116 866, 34 грн.
До Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 у справі № 21/50, якою, з посиланням на ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.02.2010 про порушення провадження у справі та зобов'язання сторін надати відповідні докази у справі.
Виходячи зі змісту оскаржуваної ухвали, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Приписами статті 11113 ГПК України передбачено, що ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає можливість оскарження ухвал господарських судів лише у тому випадку, коли в тексті статті, на підставі якої виноситься ухвала, безпосередньо зазначено про можливість такого оскарження.
При цьому, колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма відображена в положеннях статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
За наведеного, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
За імперативними приписами ст. ст. 61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право сторін на оскарження ухвали про порушення провадження у справі та зобов'язання сторін надати докази. Також, ст. ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких винесено оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції, не передбачено її оскарження.
Наведені обставини виключають перегляд зазначеної ухвали в касаційному порядку, що є підставою для відмови у прийняті касаційної скарги.
Враховуючи наведене, у прийнятті касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 у справі № 21/50 необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути скаржнику.
Керуючись ст. ст. 86, 111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України -
У прийнятті касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 у справі № 21/50 відмовити.
Касаційну скаргу повернути скаржнику, а справу до господарського суду Чернігівської області.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючого судді : І. Волік
Судді : Н. Капацин
О. Кролевець