13 травня 2010 р. № 12/136
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гоголь Т.Г. -головуючого,
Олійника В.Ф.
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін
позивача
відповідача
матеріали
касаційної скарги Андрусенко Ю.С. дов. від 28.12.09 № 28-28/50-Д
не з'явились (повідомлені належним чином)
Державного підприємства "Вугілля України"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.02.10
у справі№ 12/136
за позовомДержавного підприємства "Вугілля України"
доДержавного підприємства "Селидіввугілля"
треті особи1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс"
2.Асоціація фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський розрахунково-фінансовий центр"
простягнення 1323,60 грн.
Державне підприємство “Вугілля України” в особі філії “Донецьквуглезбут” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Селидіввугілля” збитків у сумі 1 323грн. 60коп., які виникли через нерівномірне розміщення вантажу (вугілля) у вагоні № 68700053 за залізничною накладною № 48644330 та у вагоні № 68622059 за залізничною накладною № 48444351.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.09 (суддя Склярук О.І.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано приписами статті 11 Цивільного кодексу України та недоведеністю складу цивільного правопорушення.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.10 (судді: Т.Шевкова, Г.Діброва, О.Стойка) рішення господарського суду Донецької області від 21.12.09 залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Державного підприємства "Вугілля України" в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.12.09 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.10 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу вмотивовано тим, що господарські суди безпідставно не прийняли до уваги той факт, що заподіяння збитків позивачу виникло в результаті неправомірних дій відповідача і полягало в тому, що внаслідок поставки вугілля з нерівномірним розміщенням вантажу, позивач сплатив Відкритому акціонерному товариству “Західенерго” суму 89 420грн.90коп. платіжним дорученням № 5868 від 01.02.08 на виконання рішення господарського суду міста Києва за № 37/307 від 19.07.07.
Відзив на касаційну скаргу відповідач та треті особи не надали.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів матеріального та процесуального законодавства, відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами, між Державне підприємство “Вугілля України” та Державне підприємство “Селидіввугілля” укладено договір поставки № 45-01/2-К від 06.05.05 на поставку вугілля кам'яного енергетичного марочного складу ГСШ, ДГСШ українського походження. Сторонами були узгоджені обсяг поставки, строки поставки, вартість вугільної продукції, та в п.2.1 договору визначено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих вагонах за погодженим графіком. Суди встановили, що за умовами цього договору, на адресу ВАТ “Захід-Енерго” Бурштинська ТЕС було відвантажено вугілля за залізничною накладною № 48644330 серед інших у вагоні № 68700053, та за залізничною накладною № 48444351 серед інших у вагоні № 68622059.
В процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним підприємством “Вугілля України” та Відкритим акціонерним товариством “Захід-Енерго” 28.01.04 був укладений договір № 4-01/1-п на поставку кам'яного вугілля. За умовами цього договору, в період з липня по вересень 2006 року на адресу Бурштинської ТЕС вантажовідправником відправлені спірні вагони. Судами встановлено, що за залізничними накладними №№ 48644330, 48444351 вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс”, вантаж прийнято до перевезення станцією Красноармійськ Донецької залізниці. У зв'язку з виявленням на проміжній станції Миронівка ДТГО “Південно-Західна залізниця” нерівномірного навантаження вугілля у вагони, Відкрите акціонерне товариство “Захід-Енерго” оплатило Львівській залізниці, на підставі складеної станцією Бурштин накопичувальної картки № 18.08 від 18.08.2006р., кошти у сумі 1 323, 60 грн. В свою чергу, Відкрите акціонерне товариство “Захід-Енерго” звернулось до господарського суду м.Києва про стягнення з Державного підприємства “Вугілля України” збитків за простій вагонів на станції Бурштинська ТЄС. Господарський суд міста Києва рішенням № 37/307 від 19.07.07 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Захід-Енерго” 1 323, 60 грн. Зазначена сума була перерахована Відкритому акціонерному товариству “Захід-Енерго”.
Суди попередніх інстанцій встановили, що (станція відправлення) прийняла спірні вагони з вантажем до перевезення без зауважень. В залізничних накладних є відмітка відправника про відвантаження вугілля на виконання договору № 45-01/2-К від 06.05.05 укладеного між Державним підприємством “Вугілля України” та Державним підприємством “Селидіввугілля”. Як встановлено судами попередніх інстанцій, навантаження вугілля та відвантаження було здійснено не відповідачем, а Асоціацією фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр". Досліджуючи обставини справи судами встановлено, що за умовами договору за №45-01/2-К Державне підприємство "Селидіввугілля" (постачальник) зобов'язувався поставити, а Державне підприємство “Вугілля України” (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне марочного складу ГСШ, ДГСШ українського походження. Проте, в умовах договору не передбачено відвантаження вугілля саме постачальником -відповідачем у справі, та не визначено його зобов'язання подати під вивантаження Бурштинській ТЕС вугілля, яке рівномірно розміщено у вагонах.
Спірні відносини, що склалися між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права. Як унормовано статтею 225 вказаного Кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобов'язана довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та збитками.
Статтею 124 Статуту залізниць України передбачено, що за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи,
напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, тобто візуальний огляд вантажу, який приймається залізницею до перевезення, обов'язковий.
Оскільки суди встановили, що Державне підприємство “Селидіввугілля” -відповідач у даній справі, не являється, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Красноармійськ Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень (тобто, з дотримання вантажовідправником Правил навантаження вагонів) та враховуючи, що спірні вагони до станції Миронівка ДТГО “Південно-Західна залізниця” прослідували без складення актів загальної форми про неправильне їх навантаження, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку, що позивач не довів факту спричинення збитків залізниці саме з вини відповідача за умовами договору поставки № 45-01/2-К від 06.05.05.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115,1117,1118, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.10 у справі № 12/136 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"- без задоволення.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду
у касаційному порядку.
Головуючий, суддя Т.Гоголь
В.Олійник
Судді В.Швець