18 травня 2010 р. № 8/229-09
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги релігійної організації християнської общини “Слово життя”, м. Кривий Ріг (далі -релігійна організація)
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2009 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2010
зі справи № 8/229-09
за позовом відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг
до релігійної громади
про стягнення 65 642, 32 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2009, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2010, позов задоволено.
Релігійна громада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати та прийняти нове рішення зі справи.
Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно зі статтею 45 і частиною першою статті 46 ГПК України заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі -Декрет).
Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Оскільки в даному разі ціна позову становить 65 642, 32 грн., то з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, та характеру даного спору при поданні касаційної скарги відповідачем у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 328, 21 грн., фактично ж згідно з квитанцією від 31.03.2010 № 8452828 перераховано лише 319, 06 грн.
Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України є підставою для повернення цієї скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Декрету сплачене скаржником згідно з квитанцією від 31.03.2010 № 8452828 державне мито в сумі 319, 06 грн., підлягає поверненню з державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 зі справи № 8/229-09 повернути релігійній організації християнській общині “Слово життя”.
2. Повернути релігійній організації християнській общині “Слово життя” державне мито в сумі 319, 06 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Згідно з статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 ухвала Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов