22 квітня 2010 р. № 2-26/934-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим
на постановувід 11.11.2009 року Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№ 2-26/934-2009
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомСакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу освіти Сакської районної державної адміністрації
до1. Виконавчого комітету Сакської міської ради;
2. Сакської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1. Кримського республіканського підприємства “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії”;
2. Головного управління Служби Безпеки України в АР Крим;
3. Сакської районної державної адміністрації;
4. Міністерства освіти та науки АР Крим
провизнання незаконним та скасування рішення, а також визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача-1:
від відповідача-2:
від третіх осіб:
від прокуратури:Коваль М.І. (довіреність № 2/02.1-34 від 11.01.2010р.)
Коваль М.І. (довіреність № 01.1-26/1087 від 11.01.2010р.)
не з'явились
Савицька О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 21.07.2009 року у справі № 2-26/934-2009 позов задоволено; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради від 26.06.2007 року за № 473 “Про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення за адресою: м. Саки, вул. Бурденка, 1; визнано за Відділом освіти Сакської районної державної адміністрації право власності на частину будівлі у межах першого та другого поверху, яка знаходиться за адресою: м. Саки, вул. Бурденка, 1; стягнуто з Виконавчого комітету Сакської міської ради державне мито в розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Остапова К.А., судді -Градова О.Г., Маслова З.Д.) від 11.11.2009 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2007 року у справі № 2-26/934-2009 скасовано; прийнято нове рішення; в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційному поданні перший заступник прокурора АР Крим просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційне подання відповідач-1 повністю заперечує викладені в ньому доводи.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, який підтримав доводи касаційного подання, заперечення на касаційне подання представника від відповідачів, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26 червня 2007 року Виконавчий комітет Сакської міської ради прийняв рішення за №473 “Про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення за адресою: м. Саки, вул. Бурденка, 1”, яким вирішено оформити право власності за Сакською міською радою на будівлю за адресою: місто Саки, вулиця Бурденка, 1 (літера “А”- загальною площею 741,4 кв. м), а також доручено Кримському республіканському підприємству “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія” підготувати свідоцтво про право власності на будівлю (а.с.52, т.1).
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з тим, що Сакський міжрайонний прокурор вважає зазначене рішення таким, що порушує право власності позивача, що стало підставою для пред'явлення даного позову.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним та визнання права власності на спірне майно за позивачем.
Згідно з роз'ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” №02-5/35 від 26 січня 2000 року, підставами визнання акта недійсним є невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.
Статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон України “Про місцеве самоврядування”) визначено поняття права комунальної власності, а саме - це право територіальної громади володіти, доцільно, економічно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд, і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
У статті 140 Конституції України вказано, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються і в статті 327 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про місцеве самоврядування” первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Тобто, суб'єктом права комунальної власності є відповідна територіальна громада села, селища, міста.
Частиною першою статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування” визначено, що органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені і в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради.
Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад закріплюється у статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”.
Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо.
Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.
Враховуючи викладене, власником комунального майна є відповідна територіальна громада села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном.
Право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах (пункт 1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування”), які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Як передбачено пунктом 5 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування”, зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до інформаційного листа Вищого арбітражного суду України “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язанні із здійсненням права власності та його захистом” №01-8/98 від 31 січня 2001 року, представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради - вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 цього ж Закону). Зокрема, до відання виконавчих органів цих рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності.
Статтею 29 Закону України “Про місцеве самоврядування” визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про місцеве самоврядування” облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності відноситься до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до статті 144 Конституції України, частини шостої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування” виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №157/6445 від 18 лютого 2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.
Тобто Виконавчим комітетом прийнято рішення не про розпорядження майном територіальної громади, а про виконання функцій з реєстрації об'єкту нерухомого майна комунальної власності. Видача свідоцтва про право власності здійснюється органом місцевого самоврядування - відповідною радою.
Таким чином прийняття Виконавчим комітетом Сакської міської ради рішення про оформлення права власності на майно, що є комунальною власністю за Сакською міською радою, яка відповідно до закону виступає від імені власника майна - територіальної громади, відповідає вимогам чинного законодавства, визначній законом компетенції цього органу.
Згідно з випискою з акта державного приймання в експлуатацію будівлі від 24 серпня 1983 року, затвердженого рішенням Виконкому Сакської ради депутатів трудящих від 25 серпня 1983 року №281, будівлю загальною площею 600 кв. м по вулиці Бурденка, 1 міста Саки прийнято до експлуатації, забудовником є Районний відділ народної освіти (а.с.105, т.1)
Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Сакської районної ради народних депутатів від 19 грудня 1984 року за №533 “Про передачу на баланс райвно адміністративної будівлі” перші два поверхи 3-х поверхової будівлі загальною площею 600 кв. м, були передані на баланс райвно (а.с.69, т.1).
Матеріалами справи, а саме: рішенням Сакської районної ради народних депутатів від 20 листопада 1991 року №302, рішенням Сакської районної ради Автономної Республіки Крим 4-ої сесії 22 скликання від 05 січня 1996 року і розпорядженням Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 01 лютого 1996 року підтверджується, що Відділ освіти Сакської районної державної адміністрації є правонаступником районного відділу народної освіти.
Пунктами 5, 6 рішення Сакської районної ради Автономної Республіки Крим 7-ої сесії 23-го скликання від 03.12.1999 року №149 “Про управління загальною власністю територіальних громад Сакського району” передано в управління Сакської районної державної адміністрації об'єкти загальної власності територіальних громад району згідно з додатком №3, у тому числі майновий комплекс системи освіти Сакського району за адресою: м. Саки, пров. Бурденко,1 та делеговано Сакській районній державній адміністрації окремі повноваження районної ради по управлінню об'єктами загальної власності територіальних громад району, передавши їй відповідні фінансові, матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень.
Відповідно до Положення “Про відділ Освіти Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим” позивач є структурним підрозділом Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, що створюється головою райдержадміністрації і підпорядковується голові райдержадміністрації, Міністерству освіти та науки Автономної Республіки Крим (а.с.8-12, т.1).
Згідно з пунктом 16 цього Положення, Свідоцтва про державну реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ (орган державної влади) Відділ освіти є юридичною особою (а.с.15-16, т.1).
З Положення не вбачається, що Відділ освіти Сакської районної державної адміністрації є органом, уповноваженим виконувати функції власника майна територіальної громади.
Враховуючи те, що будівля розташована на території Сакської міської ради, згідно з Постановою Верховної Ради Криму №110-1 від 29 червня 1992 року “Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)” вона є власністю територіальної громади. Відповідно оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Сакської міської ради №473 від 26 червня 2006 року лише оформлено за громадою в особі Сакської міської ради законне право на зазначений об'єкт нерухомого майна. Такі дії не призвели до порушень прав Відділу освіти як балансоутримувача спірної будівлі.
Посилання на пункт 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №157/6445 від 18 лютого 2002 року не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому судова колегія не бере їх до уваги.
Згідно зі статтею 4 Закону України “Про місцеве самоврядування” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачено, зокрема, принцип законності. Цей принцип відповідає статтям 1, 8 Конституції України від 28 червня 1996 року за №254к/96-ВР, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. При прийнятті даного рішення Виконавчим комітетом Сакської міської ради даний принцип не був порушений.
Апеляційний суд правомірно виходив із того, що рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради №473 від 26 червня 2007 року “Про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення за адресою: м. Саки, вул. Бурденка, 1”, яким вирішено оформити право власності на будівлю за адресою: місто Саки, вулиця Бурденка, 1 за Сакською міською радою прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, в межах його повноважень та не порушує прав позивача.
При повторному розгляді даної справи судом вірно не прийнято до уваги як помилкові і безпідставні доводи позивача про те, що передача нерухомого майна на баланс має наслідком набуття ним права власності на це майно, оскільки баланс організації є формою бухгалтерського обліку, визначає склад і вартість майна, об'єм фінансових зобов'язань на конкретну дату, і абсолютно не передбачає наявність підстав перебування майна у власності цієї організації. У Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язанні із здійсненням права власності та його захистом” №01-8/98 від 31 січня 2001 року наведено, що вирішуючи спори, пов'язанні з визнанням права власності чи усунення перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлюючі документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №157/6445 від 18 лютого 2002 року.
Вірним є і твердження про помилковість висновків суду першої інстанції щодо виникнення у Відділу освіти Сакської районної державної адміністрації права власності на спірне майно, яке є власністю територіальної громади, оскільки, незалежно від того, на балансі якої установи чи підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статус комунальної власності.
Також, централізоване фінансування з бюджету будівництва спірного об'єкту не тягне за собою набуття права власності за установою, яка виступає як забудовник у будівництві за бюджетні кошти.
Крім того, як вже було зазначено вище, позивач не є органом, уповноважений управляти майном комунальної власності та не має повноваження виступати від імені власника комунального майна - відповідної територіальної громади.
Таким чином у суду першої інстанції були відсутні підстави визнавати за Відділом освіти Сакської районної державної адміністрації право власності на частину будівлі у межах першого та другого поверхів, що знаходиться за адресою: місто Саки, вул. Бурденка, 1.
Враховуючи наведене постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 визначення у ч.3 ст.125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання першого заступника прокурора АР Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 року у справі № 2-26/934-2009 залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 року у справі № 2-26/934-2009 -без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос