< Копия >
Іменем України
16.06.10Справа №2а-1311/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,
за участю: представника позивача -Кухаренко В.М.,
представника відповідача -Дорожка О.Л.,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
У квітні 2010 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 159 717 гривень 88 копійок та суми пені у розмірі 670 гривень 88 копійок.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідачем порушено нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів. Зауважила, що відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 09 лютого 2010 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 1 811 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 72 особи. Фактично на підприємстві працювало 79 інвалідів, але середньооблікова кількість працюючих інвалідів 65 осіб, тобто менш ніж встановлено нормативом на 7 одиниць, що є недотриманням нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки підприємство відповідача вживало всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі -Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частиною третьою статті 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18).
Частиною третьою статті 181 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.
Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці щороку до 01 березня подають звіт, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 за № 42, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.
Частиною третьою статті 19 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З дослідженого у судовому засіданні Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 09 лютого 2010 року вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 1 811 осіб. При цьому, норматив для працевлаштування інвалідів склав 72 особи, середньооблікова кількість працюючих інвалідів склала 65 чоловік.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем систематично, а саме: станом на 30 січня 2009 року, 01 березня 2009 року, 01 квітня 2009 року, 30 квітня 2009 року, 01 червня 2009 року, 01 липня 2009 року, 27 липня 2009 року, 27 серпня 2009 року, 30 вересня 2009 року, 01 листопада 2009 року, 01 грудня 2009 року подавались Севастопольському міському центру зайнятості звіти про наявність вакансій, у тому числі і для інвалідів.
У свою чергу, позивач не надав суду доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, не повідомив фактів відмови у працевлаштуванні з боку підприємства за безпосереднім зверненням інваліда до відповідача чи за направленням державної служби зайнятості.
Також, слід зазначити, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Оскільки відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, покладених на нього Законом, у його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у порядку встановленому частинами другою, третьою, п'ятою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови суду заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя (підпис) О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
21 червня 2010 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко