ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 березня 2010 року 16:01 № 2а-15947/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Марінець А.Ю.;
відповідача: не з'явились
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
09 грудня 2009 року (відповідно до відмітки канцелярії) Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту -відповідач, ФОП Ільченко В. Т.), в якому просить стягнути податковий борг з єдиного податку у розмірі 1 013,42 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-15947/09/2670 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 січня 2010 року. Судове засідання 19 січня 2010 року відкладалося на 10 березня 2010 року у зв'язку з неприбуттям представників відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2010 року в судовому розгляді оголошена перерва до 12 березня 2010 року та зобов'язано представника позивача надати суду докази розміщення податкових вимог на дошці податкових оголошень.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_2 з 19 січня 2006 року зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, в якості фізичної особи - підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
18 січня 2007 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про сплату єдиного податку серії Г №071822 із щомісячною сплатою ставки єдиного податку 200,00 грн.
Відповідно до даних облікової картки ФОП ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати до бюджету єдиного податку у розмірі 1 013,42 грн.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Підпунктом 2 пункту 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов'язанням платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Частиною 2 пункту 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року №727/98 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Пунктом 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року №599 визначено, що протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Судом встановлено, що в порушення зазначених норм, відповідач не сплачував встановленого розміру ставки податку, внаслідок чого станом на 04 грудня 2009 року утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 180,00 грн. Зазначене підтверджується даними облікової картки платника податків відповідача.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Оскільки податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається судом податковим боргом.
Відповідно підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 25 травня 2007 року №1/2625 на суму 37,27 грн. та другу податкову вимогу від 19 жовтня 2007 року №2/4716 на суму 613,42 грн., які повернулися позивачу з поштовою відміткою, оскільки їх вручення виявилося неможливим.
Відповідно до Акту від 07 вересня 2007 року №33/1 та від 28 лютого 2008 року №7/1 першу та другу податкові вимоги розміщено на дошці податкових оголошень.
Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02192, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок №34122999700005, УДК у Дніпровському районі міста Києва, банк одержувача ГУ УДК у м. Києві, код 26077906, МФО 820019) суму податкової заборгованості з єдиного податку у розмірі 1 013,42 грн. (одна тисяча тринадцять гривень сорок дві копійки).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко