ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 червня 2010 року 14:59 № 2а-5459/10/2670
За позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Фишка»
про стягнення податкової заборгованості в розмірі 19190,00 грн.
Суддя Вовк П.В.,
Секретар судового засідання Голод В.С.
Представники:
Від позивача Хмельницький С.Ю.,
Від відповідачаГорун Н.М.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 01.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 04.06.2010.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Фишка» заборгованості по штрафних санкціях у розмірі 19190,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2010 відкрито провадження у адміністративній справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив штрафні санкції визначені податковим органом, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає неправомірним висновок позивача про порушення відповідачем порядку проведення готівкових розрахунків. Відповідачем касові операції не проводились, касовий апарат відсутній, розрахунки з клієнтами та контрагентами за готівку не ведуться, у зв'язку з чим не можливо порушити законодавство, що регулює порядок проведення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Також відповідач вважає неправомірним неповідомлення його податковим органом за десять календарних днів про початок перевірки.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
03.08.2009 позивач провів перевірку дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було встановлено порушення п. 2.6 глави 2, п.п. 3.1, 3.3 глави 3, п.п. 4.2, 4.3 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N637 (надалі -Положення №637), у зв'язку з неналежним оприбуткуванням готівкових коштів, що надійшли до каси.
Відповідач в графі зауваження до акту перевірки зазначив, що грошові кошти за туристичні послуги були прийняті на підставі договору доручення, укладеного між фізичними особами.
На підставі висновків вказаного акту позивачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.08.2009 №0003542303/0 на суму 23607,50 грн. за платежем: штрафні санкції про патентування.
З цього приводу суд звертає увагу на той факт, що згідно висновків акту перевіркою були встановлені порушення порядку ведення касових операцій, висновків щодо порушення норм у сфері патентування акт не містить.
За результатами адміністративного оскарження відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №9363/7/25-214 від 26.10.2009 його скасовано в частині на суму 4417,50 грн., а в іншій частині (19190,00 грн.) залишене без змін.
Рішенням ДПА України №27842/7/25-0415 від 15.12.2009 рішення позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.08.2009 №0003542303/0 на суму 23607,50 грн. залишене без змін з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №9363/7/25-214 від 26.10.2009.
Спір виник з підстав того, що відповідач не сплачує застосовані до нього штрафні санкції, вважаючи перевірку такою, що проведена з порушенням порядку, встановленого законодавством, а також заперечує проти висновків позивача щодо визначення порушення відповідачем порядку ведення касових операцій в національній валюті.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19190,00 грн., виходячи з наступного.
По-перше, як вбачається з акту, перевірка була проведена позивачем в серпні місяці 2008 року, проте згідно наявного у справі плану-графіку проведення перевірок відповідач підлягав перевірці податковим органом у липні 2009 року, що є порушенням порядку, встановленого законодавством.
Так, згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
При цьому, статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі -Закон N265/95-ВР) визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, право на проведення яких передбачене ст. 16 цього Закону та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у відповідності до вимог якої встановлено обов'язковість надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Отже, за умови проведення саме планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) виникає необхідність у надісланні письмового повідомлення позивачу.
Натомість податковим органом 03.08.2009 була проведена перевірка проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, щодо якої Закони України «Про державну податкову службу в Україні»та N265/95-ВР не містять вказівок про обов'язковість направлення таких повідомлень, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги доводи позивача як безпідставні та необґрунтовані.
По-друге, підставою для висновку позивача щодо порушення відповідачем п. 2.6 глави 2, п.п. 3.1, 3.3 глави 3, п.п. 4.2, 4.3 глави 4 Положення №637 були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: відповідачем надаються туристичні послуги по реалізації туристичних послуг за готівкові кошти. 03.08.2009 споживач уклав договір з відповідачем на придбання туру та вніс попередню оплату на його придбання в сумі 3350,00 грн. При цьому директор Чистякові М.В. готівку від споживача в сумі 3400,00 грн. отримала, решту в сумі 50,00 грн. видала з металевого сейфу, а 3400,00 грн. поклала в сейф. Запис в касову книгу про надходження до каси підприємства готівки в сумі 3350,00 грн. не вчинявся, прибутково-касовий ордер на цю суму не виписувався, розрахунковий документ споживачу не видавався. В сейфі знаходились готівкові кошти, які не були оприбутковані у встановленому порядку. Касова книга на підприємстві не ведеться, а передоплата в сумі 3350,00 грн. була повернута перевіряючим.
Положення №637 розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Касовими операціями згідно з Положенням № 637 називаються операції підприємств і підприємців між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки при проведенні розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
Відповідач не заперечив, проти того, що ним касова книга не ведеться, і наголосив на тому, що ним не ведуться будь-які розрахунки у готівковій формі, відсутня каса, у зв'язку з чим відсутні законні підстави для ведення касової книги, а розрахунки здійснюються у безготівковій формі, про що відповідачем було зазначено в акті перевірки та у скаргах на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В ході розгляду спору судом було встановлено, що дійсно між споживачем ОСОБА_4, який також є перевіряючим, та відповідачем був укладений договір на туристичне обслуговування від 03.08.2009. Споживач отримав підтвердження туру згідно його замовлення та договору. При цьому, споживач ОСОБА_4, як довіритель та Чистякова М.В., як повірений уклали договір доручення від 03.08.2009, у відповідності до якого повірений зобов'язався безоплатно внести грошові кошти довірителя (3350,00 грн.) до установи банку. Зі змісту договору вбачається, що його було підписано Чистяковою М.В. як фізичною особою, а не в особі директора та не від імені підприємства.
З огляду на викладене, попередня плата, що була передана Чистяковій М.В. як повіреному не є розрахунковою операцією, яка має проводитись із застосуванням РРО або РК.
Відповідно до ст. 1 Закону N265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Також, п. 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР регламентовано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно приписів ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Отже, за наведеним договором доручення надана послуга фізичною особою з внесення коштів до банку, відтак, такі правовідносини не підпадають під дію Закону N265/95-ВР та Положення № 637, оскільки відносини, між повіреним та довірителем та відносини у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг регулюються різними законодавчими актами, мають різну правову природу.
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
У відповідності до приписів п. 1.4 Інструкції безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у даних спірних правовідносинах мали місце саме безготівкові розрахунки, оскільки на підставі договору доручення фізична особа повинна була внести в касу банку, на рахунки отримувача коштів, кошти довірителя в розмірі 3350,00 грн., у зв'язку з чим суд не вбачає порушення відповідачем порядку ведення касових операцій у національній валюті України та законних підстав для стягнення з відповідача штрафу за це правопорушення.
Крім того, варто наголосити на тому, що зберігання працівником підприємства особистих речей, в тому числі коштів у сейфі підприємства не є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі Положення №637.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.В. Вовк