Справа № 2а-2841/10/2570
17 червня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Житняк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 2а-2841/10/2570
за позовом Військової частини А 1479
до Відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції
про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 17.05.2010 № 18406683 про накладення штрафу, -
01.06.2010 позивач (далі - В/ч А 1479) звернувся до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції (далі - ДВС) про визнання дій старшого державного виконавця Купченко Т.С. неправомірними та скасування постанови від 17.05.2010 № 18406683 про накладення штрафу у розмірі 510 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що виконавчий лист від 09.01.2009 по постанові Чернігівського окружного адміністративного суду № 2-а-11901/08 виконувалась, що підтверджується тим, що командування В/ч А 1479 надсилали листа від 13.05.2010 № 1001 з роз'ясненням причин, по яким В/ч А 1479 не може виплатити компенсацію замість речового майна, з наданням копії вказаного листа ДВС.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надійшли клопотання про розгляд справи без участі представників сторін.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями (далі Закон України «Про виконавче провадження») документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою, є виконавчі листи. А згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. При цьому розглядаючи спір, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 11, ст. 71, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, дослідивши заперечення відповідача, судом встановлено, що першочергові дії відповідача були направлені на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду № 2-а-11901/08 про зобов'язання В/ч А 1479 надати ОСОБА_1 відповідь на заяву щодо надання довідки на одержання грошової компенсації замість речового майна та надати довідку про розмір грошової компенсації замість речового майна. Вказаною постановою передбачено видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили. Зазначені обставини справи сторонами не заперечуються.
Отже, відповідно до зазначеного судового рішення, за заявою стягувача на підставі виконавчого листа від 09.01.2009 № 2-а-11901/08, виданого судом, ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2010, якою було постановлено боржнику добровільно виконати виконавчий документ у строк до 09.04.2010. Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження направлено до відома стягувачу та до відома і виконання боржнику з попередженням що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення на боржника буде накладено штраф у порядку передбаченому ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання).
Примусове виконання рішень в Україні відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно керуючись ст. 5, ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» та враховуючи п. 1 ст. 18 та ст. 24 цього Закону, державний виконавець у 3-денний строк відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону згідно встановлених вимог до виконавчого документа (ст. 19 Закону), також в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Як зазначено в запереченнях відповідача, В/ч А 1479 у визначений ухвалою про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2010 строк для добровільного виконання рішення суду, виконано не було і тому ДВС застосовано до боржника штрафні санкції, передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 340,00 грн. та розпорядженням надано новий строк для виконання рішення суду.
В матеріалах справи знаходиться копія постанови про накладення штрафу ДВС від 17.05.2010 № 18406683, в тексті якої зазначено, що саме за повторне не виконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Відповідно до вхідного номеру № 2951 дана копія постанови була отримана В/ч А 1479 - 20.05.2010 (а. с. 5).
На думку позивача, у зв'язку з тим, що В/ч А 1479 надіслано лист від 13.05.2010 вих. № 1001 ОСОБА_1 (стороні по справі) та до відома ДВС (а. с. 4), тому винесена ДВС від 17.05.2010 № 18406683 про накладення штрафу є незаконною, бо винесена без врахування вказаного листа, в якому роз'яснювались причини, по яким В/ч А 1479 не може надати довідку на одержання грошової компенсації замість речового майна.
Такі дії на думку позивача підтверджують виконання рішення суду.
Суд не приймає до уваги вказані пояснення В/ч А 1479, як такі, що не доводять правомірність дій при не виконанні рішення суду.
Тобто визнаючи винесення постанови ДВС про накладення штрафу від 17.05.2010 № 18406683 правомірним, необхідно врахувати, що передбачена ст. 30 зазначеного Закону заява про поновлення строку для добровільного виконання рішення суду від В/ч А 1479 не надходила. У зв'язку із чим і було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.
Досліджуючи правомірність дій ДВС, необхідно врахувати ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, - після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Отже у суду відсутні підстави визнавати постанову ДВС про накладення штрафу від 17.05.2010 № 18406683 незаконною, оскільки у встановленому ст. 76 та ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» порядку, відповідачем виконані всі передбачені дії, які могли забезпечити виконання рішення суду. За таких обставин, враховуючи вимоги Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження», судом визнано дії державного виконавця ДВС правомірними.
Таким чином суд прийшов до висновку, оскільки постановою ДВС від 17.05.2010 № 18406683 накладено штраф у розмірі 510,00 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги про скасування зазначеної постанови - не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Військової частини А 1479 до Відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 17.05.2010 № 18406683 про накладення штрафу - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.О.Житняк