Справа № 2а-2083/10/2570
08 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Гром Л.М.
при секретарі - Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,-
27.04.2010 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд стягнути з Відповідача на користь Держави штраф у розмірі 1700,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що Відповідачем не дотримано встановлених законом вимог щодо змісту реклами, її розміщення та вартості. Так як Відповідач не надав інформації, щодо вартості розміщеної реклами з порушенням, Позивачем було прийнято рішення про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн..
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовують тим, що на їх думку вказані порушення встановлювались не повноважним органом, що є порушенням чинного законодавства. А також зазначають, що відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» на відповідача покладений обов'язок щодо надання Управлінню документів, пояснень для здійснення ним контролю. Проте зазначають, що в порушення п. 10 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V Позивачем жодних заходів нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про рекламу в приміщенні магазину «Двері інтер» не здійснювалось, повідомлень про їх проведення на адресу Відповідача не надходило. Відповідачем було вказано на те, що вимоги Позивача про надання інформації про рекламу не можуть бути виконані, оскільки Відповідач не є розповсюджувачем реклами, про що було детально повідомлено Позивача.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08 червня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.06.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що до Управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області (далі - позивач) від комунального підприємства «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» Чернігівської міської ради надійшов лист від 01.10.2009 року № 03/485, яким повідомлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 незаконно розташував рекламоносії типу «банер» на фасаді житлового будинку по вул. Рокосовського, 68.
Позивачем зазначено, що листом управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області від 09 жовтня 2009 року № 02-05/2313 ФОП ОСОБА_1 було зобов'язано надати на адресу управління копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, копії платіжних документів про сплату за вказану рекламу та письмово обґрунтоване пояснення щодо розміщення реклами з порушенням законодавства. Але, як вбачається з матеріалів справи, одержувачем вказаного листа зазначений магазин «Мир дверей». Як було зазначено Відповідачем, вказаний магазин йому не належить, а знаходиться поруч.
Встановлено, що листом управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області від 10 листопада 2009 року № 02-05/2579 ФОП ОСОБА_1 було зобов'язано надати на адресу управління копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, копії платіжних документів про сплату за вказану рекламу та письмово обґрунтоване пояснення щодо розміщення реклами з порушенням законодавства та запрошено на розгляд справи.
Позивач в своєму позові вказує, що вищевказані листи Відповідачем були залишені без реагування, чим порушено ст.. 26 Закону України «Про рекламу», в зв'язку з чим Управлінням складено протокол від 12.01.2010 року № 02. За результатами розгляду протоколу прийнято рішення № 02 від 12.01.2010 року про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було направлено на адресу Позивача заяву, що була отримана представником Управління в той же день, а саме 25.11.2009 року, про що свідчить підпис даної особи. У вказаній заяві ФОП ОСОБА_1 було надано відповідь на лист Управління від 10 листопада 2009 року № 02-05/2579 з обґрунтуванням правомірності його діяльності.
В зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не з'явився на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, Управлінням було прийнято рішення № 02 від 12.01.2010 року про накладення штрафу на Відповідача за порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - це засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - це особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Згідно ст.16 ч. 1 цього ж Закону визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.
На вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Відповідно до ст. 27 ч. 6 Закону України "Про рекламу" відповідальність за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.10-14 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМ України від 26 травня 2004 р. № 693, протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення.
Протокол розглядається у місячний строк.
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.
Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживстандарту, його заступниками, начальниками територіальних органів Комітету, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Посадові особи Держспоживстандарту і його територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживстандарту, його заступників, начальників територіальних органів цього Комітету, їх заступників.
Держспоживстандарт і його територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
Згідно п.17 Порядку провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.
Згідно п. 3.1 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року N 229 про затвердження Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі позивач має право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до діючого законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом.
Відповідно до п. 10 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V, Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, протоколу № 29 про порушення законодавства про рекламу від 30.11.2009 року, протоколу № 02 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 12.01.2010 року, фактично перевірка щодо порушення відповідачем законодавства про рекламу позивачем не проведена, обставини по справі не з'ясовані, а висновок про порушення законодавства про рекламу відповідачем зроблено лише на підставі подання Комунального підприємства «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» та зовнішнього огляду будівлі посадовою особою, яка складала протокол, тобто належність засобів зовнішньої реклами, стосовно яких виник спір у даній справі, саме відповідачеві належним чином не підтверджена, а отже, він не може вважатися розповсюджувачем реклами в розумінні Закону, відповідно немає й підстав для накладення на нього штрафу. А також, Позивачем не доведено, що засоби інформування покупців щодо продукції, яка є у продажу даного магазину та розміщена на фасаді цього ж магазину є зовнішньою рекламою.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти того, що вони не проводили перевірку дотримання відповідачем законодавства про рекламу. Таким чином акт щодо встановлення порушення не складався та з вимогами щодо представлення інформації не звертались. Також він зазначив, що вони визначились щодо порушення Закону лише на підставі листа, що надійшов від комунального підприємства «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» Чернігівської міської ради та фото копій. Особисто з перевіркою відповідача фактів порушення, що наведене в листі - не виходили.
Також відповідач зазначив, що жодного письмового акту або припису щодо порушення відповідач не отримував. Дані відомості щодо вивіски з текстами про вид продукції були вивішені на його власному магазині, в якому ведеться торгівля.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні представник позивача не надав доказів того, що вони мали повноваження накладати штраф, оскільки перевірка відповідача не проводилась.
Таким чином, позивач наклавши штраф за порушення законодавства про рекламу перевищив свої повноваження, чим порушив вимоги Закону України "Про рекламу".
Необхідно зазначити, що яку саме інформацію повинен був надати відповідач у зв'язку з встановленим порушенням не відомо і в судовому засіданні позивач пояснень щодо цих обставин не надав.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч наведеним вимогам позивач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог Управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 11 червня 2010 року.
Суддя Гром Л.М.