Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/2390/18
Провадження № 2/382/17/21
Іменем України
09 вересня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , редакції газети «Яготинські вісті» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому вказав, що він являється головою Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. 09 жовтня 2018 року на шпальтах місцевої газети «Яготинські вісті» було надруковано статтю «Вони сиділи і мовчали та мовчки чухали чуби!», автором якої являється відповідач по справі - ОСОБА_2 . Зміст даної публікації містить недостовірні дані, тобто завідомо неправдиві відомості про позивача, зокрема: що він веде розпусний, спосіб життя, використовує своє службове становище з корисливих мотивів у власних інтересах, та описує його, як особу з аморальною поведінкою, зокрема: ... адже в селі тільки й говорять про інтенсивність сільського голови в інтимі, а не на роботі...; ...не надходження значних коштів до бюджету сільської ради (йшлося про 10 гектарів сіножапіті за межами населеного пункту; ... що ніяких насильницьких дій стосовно до ОСОБА_1 з боку присутніх не було. Проте очильник села в пошуках ознак побиття звернувся до Центральної районної лікарні, де кваліфіковані лікарі в госпіталізації йому відмовили. Тоді «потерпілий» від «наруги» односельців рвонув у Переяслав до судмедексперта «знімати побої»; ...у минулому році з дозволу ОСОБА_3 було вивезено три КамАЗи - самоскиди торфокришки у напрямку райцентру; ... очильник села вирішив конфіскувати (без рішення суду) скошене, при цьому дозволив собі рукоприкладство та нецензурну лайку щодо пенсіонерки ОСОБА_4 ; ... він оголосив проведення Дня села 29 серпня, знаючи про те, що цього дня вся країна вшановує невинно загиблих під ОСОБА_5 . На його думку, відповідач по справі намагався, у такий спосіб, тиснути на нього, переконавши громаду села в своїх корисливих, меркантильних мотивах. Всі перелічені ним факти, що містяться у згаданій статті за авторством ОСОБА_2 є недостовірною інформацією, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, як очільника сільської громади. На його адресу ніколи не лунали такі безглузді звинувачення і образи, які в свою чергу завдали порушення його нормального та спокійного сімейного життя. Він сильно переживав, хвилювавсь через те, що його було публічно принижено через засоби масової інформації. Висвітлена у районній газеті недостовірна інформація про позивача потягла за собою зменшення довіри до нього з боку мешканців села, як порядного сільського голови та турботливого сім'янина. Зачіпаючи у такий образливий спосіб його особистість, він втратив довіру та авторитет серед колег та громади села, яку здобував тривалою та наполегливою працею в інтересах суспільства, втратив довіру мешканців села Капустинці, та змушений, з цих підстав, звертатися до суду і доводити зворотне. Дії ОСОБА_2 та за їх результатами наслідки, змусили позивача звернутися за захистом своїх конституційних прав до суду. Вважає, що діями відповідача, вираженими в тому, що останній поширив свідомо неправдиві відомості про нього, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію, давав непристойну оцінку його поведінки і особистості у формі, яка суперечить формі офіційного спілкування, та у такий спосіб, заподіяв йому моральну шкоду. Він змушений змінити свій вільний повсякденний спосіб життя, зорієнтувавши його лише на відстоювання своїх прав та налагодження своїх сімейних стосунків. Така негативна та недостовірна інформація про позивача набула широкого розголосу на території Яготинського району, та завдала значних психологічних страждань його сім'ї, а тому визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди повинно здійснюватися з огляду на дані обставини. Він відчував моральні страждання та не міг нормально (спокійно) працювати, без почервоніння дивитися в очі членам своєї родини. Вважає, що така образлива інформація про нього, повинна бути спростована у такий точно спосіб, яким була поширена та полягала у офіційному вибаченні перед ним. За вказаних обставин, моральна шкода відповідачем повинна бути відшкодована грішми, оскільки така форма відшкодування забезпечує найбільш повне задоволення його інтересів. Розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 10000 грн.. Враховуючи викладене, просив визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, інформацію про нього, розповсюджену 09 жовтня 2018 року районною газетою «Яготинські вісті» у статті «Вони сиділи і мовчали та мовчки чухали чуби!», автором якої являється ОСОБА_2 ; зобов'язати ОСОБА_2 , у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, публічно, через районну газету «Яготинські вісті», вибачитись перед ним за розповсюдження недостовірної інформації; стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень; стягнути з ОСОБА_2 на його користь сплачений судовий збір.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, та зазначив, що в даній статті відповідач висловив свою суб'єктивну думку та відповідачем не надано жодного доказу, недостовірна інформація розповсюджена.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи це тим, що його оціночним судженням щодо викладеного в статті: «адже в селі тільки й говорять про інтенсивність сільського голови в інтимі, а не на роботі...». При цьому, зазначив, що він є автором даної статті та виклав факти, які йому були відомі.
Представник відповідача редакції газети «Яготинські вісті» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві просив розглядати справи в його відсутність.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторони, показання свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні, з показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що він не проживає зі своєю дружиною з підстав, відповідних відносин іі з ОСОБА_1 , та вважає, що він зловживав своїм службовим становищем. Про відносини його дружини та ОСОБА_1 йому відомо зі слів односельчан, про це говорили всі в селі.
З показань свідка ОСОБА_7 даних в судовому засіданні вбачається, що йому відомо, що всі в селі говорили про відносини ОСОБА_1 як сільського голови та його секретаря, а також те, що ОСОБА_1 не дуже добре поводився зі своїм колективом. З приводу сіна, то про наявність неправомірних дій ОСОБА_1 щодо розпорядження сіном, йому не відомо.
З показань свідка ОСОБА_8 даних в судовому засіданні вбачається, що вважає, що в даній статті відповідач зазначив неправдиві відомості щодо позивача по справі, нічого поганого не може сказати щодо позивача по справі. Щодо преміювання, розглядається дане питання на сесії, а також перевіряє прокуратура з цього проводу.
З показань свідка ОСОБА_9 даних в судовому засіданні вбачається, що під час прийому про який йдеться, двері у сільського голови ОСОБА_1 зачинені не були, нікого не обзивали поганими словами, вважає, що відповідач зазначив неправдиві відомості з цього приводу.
Свідок ОСОБА_10 дав в судовому засіданні аналогічні показання, що й свідок ОСОБА_9 ..
З показань свідка ОСОБА_11 даних в судовому засіданні вбачається, що йому відомо про відносини ОСОБА_1 як сільського голови та його секретаря, про ці відносини говорили всі в селі.
З показань свідка ОСОБА_12 даних в судовому засіданні вбачається, що сільський голова відає щодо земель в межах населеного пункту, а поза межами населеного пункту - Держгеокадастр. Щодо отримання коштів за сіно сільським головою, вона не володіє такою інформацією. Щодо вивезення землі поза межами населеного пункту, то вона чула про це від людей в селі. Їй не відомо, чому день села, був саме в той день. Щодо розмови доньки сільського голови з його секретарем, щодо відносин про які говорили всі в селі, їй стало відомо мабуть від бухгалтера сільської ради. Характеристику на ОСОБА_1 вона лише підписала не читаючи, сама не готувала особисто, оскільки була підлеглою ОСОБА_1 ... З даною статтею в газеті ознайомлена. Відповідач є людиною, яка відстоює свою думку.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що в примірнику газети «Яготинські вісті» № 79 від 09.10.2018 року надруковано статтю «Вони сиділи і мовчали та мовчки чухали чуби!», автором якої являється відповідач по справі - ОСОБА_2 (а.с. 6-7)
З копії посвідчення № 7, виданого 29.06.2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являвся головою Капустинської сільської ради Яготинського району (а.с.8-10).
З копії рішення Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області № 36 від 15.06.2018 року вбачається, що внесено зміни до складу адміністративної комісії при виконкомі сільської ради, затвердженого рішенням виконкому сільської ради від 24.03.2016 року № 16 «Про створення адміністративної комісії» (а.с. 11).
З копії рішення Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області № 254-26-VІІ від 30.05.2018 року вбачається, що внесено зміни до персонального складу виконавчого комітету Капустинської сільської ради, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 12.11.2015 року № 5-2- VІІ «Про утворення виконавчого комітету Капустинської сільської ради» (а.с. 12).
З копії рішення Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області № 49 від 27.08.2018 року вбачається, що затверджено план заходів з нагоди святкування Дня села 29.08.2018 року та 30.08.2018 року (а.с. 13).
З копії рішення Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області № 50 від 27.08.2018 року вбачається, що затверджено оргкомітет по святкуванню Дня села (а.с. 14-15).
З копії висновку спеціаліста № 44 від 06.09.2018 року вбачається, що оглядався ОСОБА_1 та зазначається про тілесні ушкодження (а.с. 16-17, 127-128).
З копії листа Яготинської ЦРЛ № 1466 від 24.10.2018 року вбачається, що Всі лікарі, без винятку, підписували розписку про нерозголошення лікарської таємниці, попереджені про відповідальність та ніхто із них 06.09.2018 року не поширював інформації про стан здоров'я ОСОБА_1 (а.с. 18, 126).
З характеристики вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем своєї роботи характеризується позитивно (а.с. 19).
З копії рішення Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області № 278-28-VІІ від 09.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 , з 03.09.2018 року по 18.09.2018 року надавалася відпустка за період роботи з 03.11.2017 року по 03.11.2018 року (а.с. 125).
З копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що ОСОБА_1 22.11.2018 року звернувся з заявою до органів поліції про вчинення відносно нього кримінального злочину 05.09.2018 року (а.с. 129).
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України ).
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до роз'яснень, викладених у абзацах 3, 4, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов 'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
У рішенні у справі Ляшко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що на момент поширення відповідачем оспорюваної інформації позивач займав посаду голови Капустинської сільської ради та був публічною особою.
При розгляді справи суд приходить до переконання, що відповідач висловив суб'єктивні оціночні судження з приводу діяльності позивача, як голови Капустинської сільської ради, тобто публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим. Про що зазначив, як відповідповідач, так і представник позивача вважав у судовому засіданні, що відповідачем викладена в даній статті його суб'єктивна думмка.
Пункт 2 ст. 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об'єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Газета Україна-центр проти України, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
Так, враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція) та враховуючи Резолюцію, де зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У ст. ст. 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Аналогічні положення роз'яснено судам у абз. 3, 4 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
Таким чином, враховуючи вище викладене, та зазначене в позові, викладену публікацію щодо позивача, оскільки висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб'єктивної думки щодо зазначених в них обставин. Викладена у зазначених статтях інформація становить суспільний інтерес, її стилістика та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, а тому, баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі Українська прес-група проти України (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Таким чином, установивши, що висловлювання відповідач щодо позивача, як голови сільської ради, є його суб'єктивною думкою і не містять будь-яких фактичних даних, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає спростуванню відповідно до статті 277 ЦК України, окрім зазначення відомостей про день села, які підтверджуються матеріалами справи та загальновідомих відомостей щодо дати вшанування погиблих, а також даних лише щодо огляду позивача судово-медичним експертом, що підтверджується матеріалами справи та є реальними фактами, а не недостовірною інформацією, тому з огляду на викладене позов не підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 79, 81, 82, 258-259, 263, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст. ст. 22, 201, 275, 277, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 3, 28, 32, 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Декларацією Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 30 Закону України «Про інформацію», суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , редакції газети «Яготинські вісті» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 24 вересня 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О.А.