Справа № 369/9558/21
Провадження № 2/369/4785/21
Іменем України
23.09.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування від 20.10.2020р гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 25,7 кв.м., що розташований в автогаражному кооперативі «Озерний» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 235, номер запису про право власності 38745603, реєстраційний номер нерухомого майна 2195502332224, укладеним між ОСОБА_2 - дарувальник та ОСОБА_1 - обдарована, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В. та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування від 20.10.2020р гаража № НОМЕР_2 в, загальною площею 20,4 кв.м., в автогаражному кооперативі «Озерний», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 239, номер запису про право власності 38747443, реєстраційний номер нерухомого майна 2198053532224, укладений між ОСОБА_3 - дарувальник та ОСОБА_1 - обдарована, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.08.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.09.2021 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, надали відзиви на позовну заяву в яких визнали позовні вимоги та просили суд розгляд справи проводити без їх участі.
Згідно ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення . У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.10.2020 року позивач уклала з кожним з відповідачів відповідні договори дарування гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 25,7 кв.м., в автогаражному кооперативі «Озерний», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 та гаражу № НОМЕР_2 в, загальною площею 20,4 кв.м., в автогаражному кооперативі «Озерний», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В.
Зібраними доказами підтверджується, що укладаючи договори дарування сторони вчинили удаваний правочин. Тобто, метою сторін було укладання саме договорів купівлі-продажу зазначених гаражів, а не договорів дарування, що сторони фактично і вчинили. Такий висновок суду підтверджується поясненнями сторін, викладеними як у позові, так і у відзивах щодо обставин справи, розписками про передачу позивачем коштів за гаражі відповідачам, а також паспортом з простроченим строком дії, що на час вчинення нотаріальних дій належав чоловіку позивача, який є громадянином Азербайджану ОСОБА_4 та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
У статті ст. 657 Цивільного кодексу України, між іншого, зазначено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
За приписами ч. 4 ст. 43 Закону України «Про нотаріат», між іншого, передбачено, що встановлення особи іноземця здійснюється за його національним паспортом.
Таким чином, сторони не мали правових підстав для укладання договорів купівлі-продажу, а тому уклали договори дарування, які не вимагають згоди другого подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частині першій ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з положенням ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Також суд встановив, що позивач на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 02.12.2019 року № 270-О була переведена на посаду начальника Києво-Святошинської ДПІ Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області з підтвердженням 4-го рангу державного службовця.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Київській області від 31.12.2020 року № 38-о позивача призначено на посаду начальника Києво-Святошинської ДПІ Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області з підтвердженням 4-го рангу державного службовця.
У відповідності до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, державні службовці.
В ч. 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які: 1) даруються близькими особами; 2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Таким чином, на позивача як державного службовця поширюються обмеження щодо отримання подарунків, встановлені ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону.
В свою чергу, позивач своєчасно відобразила обидві гаражі у декларації про суттєві зміни свого майнового стану, що свідчить про відсутність в її діях мети приховати свої статки і уникнути перевірки законності придбання нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Суд визнає, що укладання договорів дарування стало результатом помилки позивача щодо природи правочину та таких обставин як права і обов'язки сторін, на що, зокрема, вказують подальші дії позивача, а саме, позивач уклала 19.01.2021 року угоди про розірвання зазначених договорів дарування гаражів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у зв'язку з визнанням позову відповідачами повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за ухвалою суду у разі звернення позивача до суду із вказаною заявою у розмірі 908 грн. (50 % від 1 816 грн).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 142, 200, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір дарування від 20.10.2020р гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 25,7 кв.м., що розташований в автогаражному кооперативі «Озерний» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 235, номер запису про право власності 38745603, реєстраційний номер нерухомого майна 2195502332224, укладеним між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарована), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В.
Визнати недійсним договір дарування від 20.10.2020р гаража № НОМЕР_2 в, загальною площею 20,4 кв.м., в автогаражному кооперативі «Озерний», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 239, номер запису про право власності 38747443, реєстраційний номер нерухомого майна 2198053532224, укладений між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарована), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з Державного бюджету України 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0.0.2191865425.1 від 12.07.2021 року (отримувач ГУК у Київ.обл/м. Вишнева міс./22030101, рахунок №UA238999980313161206000010790, код 37955989).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 23.09.2021 року.
Суддя А.В. Янченко