23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 662/822/20
провадження № 51-4573ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020230220000104 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемового м. Дзержинська Донецької обл., зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Суть питання
Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Як зазначив суд у вироку, 16 лютого 2020 року о 18:50 ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, з метою обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою вчинення розбійного нападу, озброївшись кухонним ножем, який заздалегідь заховав у кишеню верхнього одягу, переліз через паркан і таким чином потрапив на територію домоволодіння (сховища), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де вчинив розбійний напад на ОСОБА_6 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. Напад виразився у тому, що ОСОБА_4 відразу ж після того як потрапив на територію домоволодіння, постукав у вхідні двері, дочекався їх відкриття і, побачивши потерпілу, завдав їй декілька ударів кулаком у ділянку обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді струсу мозку, крововиливу в лобній ділянці зліва, крововиливу в правій виличній частині, чотирьох крововиливів на передньо-внутрішній поверхні середньої та нижньої третин лівого передпліччя, двох крововиливів на задній поверхні середньої та нижньої третин правого передпліччя, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Крім того, демонструючи кухонний ніж у своїй руці, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, умисно з корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном застосував психологічне насильство до потерпілої, що супроводжувалось вимогою передачі грошей, які він бажав обернути на свою користь. Однак цьому завадили активна протидія та опір потерпілої ОСОБА_6 .
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2021 року вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, а дії ОСОБА_4 перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 1 ст. 187 КК і призначити покарання в межах санкції цієї частини статті.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 указує, що грошові кошти, які були предметом посягання, не зберігалися на території домоволодіння, куди проник ОСОБА_4 , а тому, на його думку, кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 187 КК є неправильною. Ці доводи, на переконання захисника, залишились і поза увагою апеляційного суду.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим судом.
За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Твердження захисника щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК є безпідставними.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 187 КК, підтверджені сукупністю доказів, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив і оцінив.
Так, суд обґрунтовано послався на показання:
- ОСОБА_4 , який, заперечуючи свою вину у вчиненні розбійного нападу, пояснив, що прийшов до потерпілої попросити алкогольні напої у борг, адже не мав грошей. Підійшовши до будинку ОСОБА_6 , почув, як у дворі загавкала собака, а оскільки з будинку ніхто не виходив, він переліз через паркан. Того вечора був одягнутий у тканинні черевики, поверх яких одягнув ще бахіли, при собі мав скотч, яким склеював сім-карту;
- потерпілої ОСОБА_6 , згідно з якими 16 лютого 2020 року на її мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік і сказав, що прийде за алкогольними напоями. Потерпіла заперечила, повідомивши йому, що їх продажу не здійснює. Згодом, почувши гавкіт собак, вона вийшла до коридору і побачила невідому людину в спортивній шапці, коричневій куртці, рукавицях, чоботах з бахілами. Це був засуджений, який штовхнув її і сказав: «Галя, тихо! Де бабло?». Він почав правою рукою завдавати їй ударів по обличчю. На руках у нього були рукавиці, у лівій руці ніж та скотч. Згодом потерпіла з чоловіком виштовхали ОСОБА_4 з будинку і затримали. Крім того, потерпіла зауважила, що засуджений мав при собі два ножі;
- свідка ОСОБА_7 , який надав такі самі показання, що і потерпіла ОСОБА_6 , та додатково зазначив, що ОСОБА_4 потрапив на подвір'я через паркан, оскільки ворота були зачинені.
Також суд обґрунтовано послався на:
- протокол огляду місця події від 16 лютого 2020 року з фотознімками. Об'єктом огляду була територія двору на АДРЕСА_2 . Територія домоволодіння огороджена парканом по периметру та має ворота з калиткою, що замикаються навісним замком. Крім того, під час огляду місця події було виявлено та вилучено і запаковано ніж із дерев'яною рукояткою розміром 12 см, мобільний телефон «Siemens», мобільний телефон «Astro». До того ж з лівого боку від воріт на земельній ділянці було виявлено два сліди від підошви, які були вилучені на гіпсові зліпки;
- висновок експерта від 17 лютого 2020 року № 43/Н про те, що у ОСОБА_6 виявлені ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, крововиливів обох очей, ударної рани на верхньому віці правого ока, крововиливу в лобній ділянці зліва, крововиливу в правій виличній частині, чотирьох крововиливів на передньо-внутрішній поверхні середньої та нижньої третин лівого передпліччя, двох крововиливів на задній поверхні середньої та нижньої третин правого передпліччя. Указані ушкодження виникли від дій тупих предметів можливо 16 лютого 2020 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- додатковий висновок експерта від 18 лютого 2020 року № 46/Н відповідного до якого в ОСОБА_6 виявлені ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, крововиливів обох очей, ударної рани на верхньому віці правого ока, крововиливу в лобній ділянці зліва, крововиливу в правій виличній частині; чотирьох крововиливів на передньо-внутрішній поверхні середньої та нижньої третин лівого передпліччя, двох крововиливів на задній поверхні середньої та нижньої третин правого передпліччя, крововиливу в нижньо-внутрішньому квадранті лівої молочної залози, крововиливу в нижньо-зовнішньому квадранті лівої молочної залози. Указані ушкодження виникли від дій тупих предметів можливо 16 лютого 2020 року і належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- висновок експерта від 10 квітня 2020 року № 8-186, згідно яким на двох ножах виявлено генетичні зразки букального епітелію ОСОБА_4 .
Зазначені у вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликали в суду сумнівів щодо їх достовірності.
Оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд, провівши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), та поєднаного з проникненням у сховище.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати цей вирок, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Звертався з апеляційною скаргою і ОСОБА_4 , який просив скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах доводах, зокрема щодо відсутності у діях засудженого кваліфікуючої ознаки «проникнення у сховище», які аналогічні зазначеним в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
На обґрунтування свого рішення апеляційний суд указав про наявність у діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у сховище, пославшись на висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2018 року у справі № 205/5830/16-к (провадження № 51-2436кмо18), відповідно до якого огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
Водночас, як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 переліз через паркан і тим самим незаконно проник на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_6 , огороджену парканом, на якій наявні інші пристосування, які об'єктивно перешкоджали вільному доступу сторонніх осіб: освітлення, собаки, хвіртка має замикаючий пристрій у вигляді навісного замка.
До того ж відповідно до протоколу огляду місця події від 16 лютого 2020 року територія домоволодіння потерпілої огороджена по периметру парканом, має ворота з хвіртккою із замикаючим пристроєм у вигляді навісного замка. У зв'язку з цим територія домоволодіння, на яку проник ОСОБА_4 , є сховищем, а тому доводи сторони захисту про протилежне визнані безпідставними.
Твердження захисника щодо залишення поза увагою апеляційного суду його доводів про те, що грошові кошти на території домоволодіння не зберігалися, а тому воно не було сховищем, не відповідають дійсності, оскільки такі доводи були перевірені судом.
Так, апеляційний суд зауважив, що розбій належить до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й запобігти його протидії нападу.
Водночас згідно зі встановленими фактичними обставинами справи, ОСОБА_4 проник через паркан на територію домоволодіння ОСОБА_6 і завдав потерпілій декілька ударів та, погрожуючи їй ножем, вимагав гроші. Крім того, засуджений і сам не заперечував того факту, що переліз через паркан і тим самим проник без згоди потерпілої на територію домоволодіння.
А обізнаність чи необізнаність особи, яка вчиняє напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, про те, де саме таке майно перебуває, як правильно зазначив апеляційний суд, не впливає на наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК, оскільки злочин є закінченим саме з моменту вчинення нападу.
Ухвала апеляційного суду всупереч доводам захисника відповідає вимогам ст. 419 КПК. У ній перевірено всі доводи та наведено мотиви, з яких виходив суд, постановляючи її, та положення закону, якими він керувався.
Таким чином, судами попередніх інстанцій ретельно перевірені та визнані безпідставними твердження сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки «проникнення у сховище», оскільки вони суперечать установленим фактичним обставинам, спростовуються показаннями потерпілої та свідка і письмовими доказами, які у сукупності дають підстави вважати, що засуджений здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у сховище, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК.
Покарання засудженому призначено місцевим судом відповідно до положень статей 50, 65 КК у межах санкції статті, за якою його засуджено. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим Верховний Суд не вбачає.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях, і не містять вагомих аргументів, які би свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3