Ухвала
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 539/4437/20
провадження № 61-13643ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2021 року складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай),
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області, у якому просив визнати за ним, як за колишнім членом КСП «Діброва», право на земельну частку (пай), розміром 1,93 умовних кадастрових гектари, за рахунок земель запасу в межах території Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 рокув задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 11 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, доплатити судовий збір у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна, на яке позивач просив визнати право, ураховуючи, що аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяв встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру.
У вересні 2021 року особою, яка подала касаційну скаргу, направлено до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням ціни позову 61 843,98 грн. Стосовно доплати судового збору, ОСОБА_1 указує, що вартість земельної частки (паю) на час подання позову становила 61 843,98 грн, виходячи з якої і було сплачено суму судового збору.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 539/4437/20 становить 61 843,98 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 539/4437/20 є малозначною у силу вимог закону.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, однак має для нього виняткове значення, оскільки відмовляючи у визнанні його права на земельну частку (пай), суд фактично позбавляє його засобів до існування. ОСОБА_1 є людиною передпенсійного віку, безробітний, не може влаштуватись на роботу через свій вік, засобів до існування не має, виживає за рахунок підсобного господарства та допомозі дітей, а маючи земельну ділянку міг би здавати її в оренду та отримувати дохід для того щоб вийти зі скрутного становища. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для позивача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков