Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 132/2522/20
провадження № 61-19443св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в складі судді: Войтка Ю. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебувала кримінальна справа № 132/1163/20 по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України. Її батько, ОСОБА_3 був визнаний потерпілим по цій справі, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, за життя склавши заповіт на її ім'я. Будучи спадкоємцем за заповітом, вона фактично прийняла спадщину після смерті батька.
04 червня 2020 року Калинівським районним судом Вінницької області провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих обставин, за спливом строку притягнення до відповідальності, при цьому обвинувачена ОСОБА_2 свою вину визнала. Судом у цій кримінальній справі встановлені обставини, які є підставою для задоволення цивільного позову. Так, відповідач ОСОБА_2 будучи службовою особою, всупереч вимог статті 37 Закону України «Про нотаріат» у вересні 2013 року, маючи умисел на підроблення офіційного документу, а саме довідки Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, з метою використання вказаного документу іншою особою, передбачаючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , шляхом складання завідомо неправдивих документів, склала офіційний документ, довідку про те, що ОСОБА_4 , як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступивши в управління спадковим майном, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи та почеркознавчої експертизи № 5906/5907/19-21 від 25 жовтня 2019 року, та посвідчила печатками Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, з метою його подальшого використання. Підроблення ОСОБА_2 вказаних офіційних документів призвело до юридичних наслідків, а саме того, що ОСОБА_4 використала вказану довідку та дублікат заповіту, подавши їх до Калинівського районного суду Вінницької області з метою незаконного заволодіння майном - земельною часткою (паєм). Дане спадкове майно складається із земельної частки (паю), розміром 2,13 в умовних кадастрових гектарах, що належала померлій тітці батька ОСОБА_5 . Отже, розмір матеріальної шкоди складає згідно оцінки експерта 59 531,13 грн і визначено як втрачений прибуток від оренди земельного паю.
ОСОБА_1 просила:
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 59 531,13 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року в складі судді: Сєліна Є. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду жодних належних та допустимих доказів, зокрема які б містили усі обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують статус потерпілої у вказаному кримінальному провадженні. За таких обставин надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Роз'яснено, що у випадку невиконання вимог ухвали скарга буде вважатися неподаною та повернута особі, яка подала апеляційну скаргу. На виконання вимог вказаної ухвали, 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала заяву до Вінницького апеляційного суду, в якій посилаючись на норми статті 55 КПК України, вказує, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність сплати нею судового збору, оскільки вона як єдиний спадкоємець свого батька, ОСОБА_3 успадкувала на лише майно, а й усі права - які він мав на час смерті та які могли виникнути у майбутньому, тому вимагає відкрити провадження за її апеляційною скаргою. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України і протягом зазначеного судом строку недоліки апеляційної скарги усунуті не були, то апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить: скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду; передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що позов поданий ОСОБА_1 як правонаступником потерпілої сторони у кримінальному провадженні.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року зазначено, що згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що «регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що: «слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України)».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвала Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року про повернення апеляційної скарги постановлена суддею одноособово. Оскільки суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово, питання про сплату судового збору та повернення апеляційної скарги має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.
Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року скасувати.
Передати справу № 132/2522/20 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков