24 вересня 2021 року
м. Київ
справа №640/7614/20
адміністративне провадження № К/9901/33212/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2020 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.)
у справі № 640/7614/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати Офіс Генерального прокурора здійснити коригування його заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при її обчисленні, за період з 24 жовтня 2014 до 12 вересня 2019 року на коефіцієнт їх підвищення, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей період у розмірі 1 358 112, 26 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі №826/17784/14 визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2489-ц про звільнення його з посади старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України, поновлено на вказаній посаді, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року до дня прийняття судом рішення про поновлення на посаді, яким є 12 вересня 2019 року, у розмірі 508 364, 41 грн.
3. Середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислено та стягнуто виходячи із його середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 17 458,07 грн, що зазначена у довідці Генеральної прокуратури України від 27 жовтня 2014 року.
4. На думку позивача, при визначенні середнього заробітку саме в такому розмірі не враховано, що посадові оклади працівників органів прокуратури були підвищені відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505» та від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
5. З огляду на викладене, позивач вважав, що розмір його середнього заробітку для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при його обчисленні (доплата за класний чин, надбавка за вислугу років та надбавка за звання «Заслужений юрист України») підлягає корегуванню з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.
6. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що рішення суду щодо поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано повністю. На обґрунтування своєї позиції стверджував, що розрахунки середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача наведено в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі №826/17784/14, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року. Під час розгляду зазначеної справи суд установив, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року складає 508 364,41 грн (1223 днів х 415,67 грн середньоденної заробітної плати). Отже, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року визначено рішеннями судів у справі № 826/17784/14, що набрали законної сили, а тому не підлягає доказуванню.
8. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги про зобов'язання здійснити коригування заробітної плати позивача за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року та її стягнення у розмірі 1 974 973,78 грн. є безпідставними і фактично спрямовані на перегляд судових рішень, що набрали законної сили. Окрім цього, позивач такі рішення суду в касаційному порядку не оскаржив, отже, погодився з ними.
9. У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити, стягнути на його користь середній заробіток шляхом його корегування, з огляду на підвищення розміру тарифних ставок та окладів, а також інших виплат, відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (у редакції, чинній на момент виникнення та вирішення спірних правовідносин; далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати).
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 12 вересня 2019 року у розмірі 494 730,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
12. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі № 826/17784/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2489-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України та поновлено на зазначеній посаді; стягнуто з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року до 12 вересня 2019 року у розмірі 508 364, 41 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць звернуто до негайного виконання.
14. У січні 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року виконано відповідачем у повному обсязі.
15. Під час виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць, на користь позивача здійснено виплату у розмірі 42 641 грн.
16. З огляду на те, що виплату здійснено у розмірі, який є більшим ніж визначено у рішенні суду - 17 458,07 грн, позивач вважав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання рішення суду в іншій частині виплачено йому не в повному обсязі, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про стягнення недоотриманих коштів.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано висновком про те, що судовим рішенням у справі № 826/17784/14 про поновлення на роботі встановлено право позивача на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак, визначаючи розмір оплати вимушеного прогулу, суд не врахував, що в цей період відбулося підвищення посадових окладів прокурорів, а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України та пункту 10 Порядку обчислення заробітної плати, якими передбачено здійснення коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадового окладу.
18. Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі з тих мотивів що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі № 826/17784/14 вже встановлено розмір середньоденного заробітку позивача та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Звернення з даним адміністративним позовом фактичною є незгодою позивача із проведеними у зазначеному рішенні суду розрахунками середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині нарахованої суми і спрямовані на перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у непередбачений процесуальним законом спосіб. За таких обставин, перегляд рішення суду першої інстанції по суті спору в апеляційному порядку є неможливим.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. В обґрунтування касаційної скарги позивач указав, що пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, положення якого застосував суд апеляційної інстанції, передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким чином, закриття провадження у справі можливе за умови тотожності позовів, коли збігаються три складові: склад учасників справи, підстави звернення до суду та предмет позову.
20. З огляду на те, зазначені складові у справах № 826/17784/14 та № 640/7614/20 не тотожні, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував наведене положення процесуального закону та закрив провадження справі.
21. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора посилається на те, що оскаржене судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
23. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
24. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
25. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
26. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
27. Судами встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі № 826/17784/14 визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2489-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень Апарату Генерального прокурора України Генеральної прокуратури України, поновлено на посаді, а також стягнуто з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року до дня прийняття судом рішення про поновлення на посаді, яким є 12 вересня 2019 року, у розмірі 508 364, 41 грн.
28. Указане рішення суду набрало законної сили та виконано відповідачем в повному обсязі.
29. Звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі ОСОБА_1 мотивував тим, що під час розгляду справи № 826/17784/14 розмір належного до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислено без урахування положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, внаслідок чого не застосовано коефіцієнти підвищення посадового окладу та інших виплат за період стягнення середнього заробітку. Це призвело до виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу не в повному обсязі, у зв'язку з чим вважав, що його права порушені і підлягають судовому захисту.
30. Суд першої інстанції погодився з доводами позивача та частково задовольнив позовні вимоги.
31. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи встановив, що в рамках розгляду справи № 826/17784/14, при вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції здійснив його розрахунок із застосуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати. У подальшому, рішення суду першої інстанції було предметом перевірки апеляційним судом за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора, за результатом розгляду якої залишено без змін. При цьому, правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 під сумнів не ставилося, рішення суду у справі № 826/17784/14 в цій частині не оскаржувалося.
32. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що у даному випадку звернення позивача до суду свідчить про його незгоду із рішенням суду у справі № 826/17784/14 в частині нарахованої до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу і фактично є спробою переглянути рішення суду, що набрало законної сили, що не передбачено процесуальним законом.
33. Верховний Суд звертає увагу, що Конституцією України гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права, одним із аспектів якого є принцип правової певності. Цей принцип, серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії", пункт 61).
34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
35. Таким чином, оскільки питання щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача в судовому порядку вирішено і не може бути повторно розглянуто, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
36. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо необізнаності про рівень заробітної плати на час здійснення розрахунку заробітку за час вимушеного прогулу у справі №826/17784/14 такого висновку не спростовують, а тому не приймаються Верховним Судом до уваги.
37. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2020 року у справі № 640/7614/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
А.В. Жук