24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 300/866/20
адміністративне провадження № К/9901/33204/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 300/866/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у справі № 300/866/20 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, законодавством визначено, що обов'язковою умовою для реалізації такою особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Скаржником подано касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року.
Разом з тим ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у справі № 300/866/20 повернуто скаржнику.
Тобто ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року не була переглянута в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не переглядалася, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року.
Предметом касаційного оскарження також визначено ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у справі № 300/866/20 - залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику, якщо не усунуто недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно поштового повідомлення апелянтом отримано копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху 24 липня 2021 року.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем подано клопотання, де вказав, що звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким, зокрема, учасники бойових дій звільнені від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав та додав копію посвідчення як учасника бойових дій.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, оскільки спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав скаржника, що безпосередньо пов'язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій.
Так, колегія суддів зазначила, що пункт 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Водночас із змісту позовної заяви слідує, що вимоги скаржника не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій чи військовозобов'язаного, призваного на військову службу, а пов'язані з відносинами, які виникають з приводу оскарження права на заняття адвокатською діяльністю та оскарження рішення Дисциплінарної палати КДКА.
Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 295 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» у сукупності з положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з реалізацією їхнього правового статусу.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Перевіряючи наявність підстав для звільнення скаржника як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору цієї справи є перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №300/866/20 про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області № 4 від 26.02.2020 про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Семчука М.М.
Таким чином вимоги скаржника не пов'язані з порушенням права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 300/866/20 підлягає сплаті на загальних підставах.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 300/866/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов