24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1085/20
адміністративне провадження № К/9901/33331/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року
у справі №620/1085/20
за позовом ОСОБА_1
до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, виплату різниці у грошовому забезпеченні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними та скасувати накази військового комісара Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України: від 09 квітня 2019 року № 292; від 07 червня 2019 року № 471; від 10 липня 2019 року № 545; від 07 серпня 2019 року № 619; від 11 вересня 2019 року № 708;
- визнати протиправними та скасувати накази командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04 вересня 2019 року № 711 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 23 січня 2020 року № 20 (по особовому складу);
- вважати позивача звільненим з військової служби з 06 липня 2020 року з посади заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- виплатити різницю у грошовому забезпеченні за час перебування на нижчій посаді;
- виплатити різницю у грошовому забезпеченні яка виникла в результаті накладення дисциплінарних стягнень;
- виплатити різницю у одноразовій грошовій допомозі у разі звільнення з військової служби, яка виникла в результаті накладення дисциплінарних стягнень та перебування на нижчій посаді.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скаржником подано касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, виплату різниці у грошовому забезпеченні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19 грудня 2018 року № 282 був призначений на посаду заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На підставі рапорту позивача від 28 січня 2019 року, акту прийому та передачі справ та посади від 28 січня 2019 року № 294, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 січня 2019 року № 27, майора ОСОБА_1 , заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 28 січня 2019 року було допущено до тимчасового виконання обов'язків за посадою військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області
Отже, позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №620/1085/20 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, виплату різниці у грошовому забезпеченні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська