23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 160/11911/20
адміністративне провадження № К/9901/28670/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (судді Мельник В. В., Сафронова С. В., Чепурнов Д. В.) у справі № 160/11911/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів попередніх інстанцій
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним дії прокуратури Дніпропетровської обласної щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 14 травня 2020 року (включно) (далі - спірний період) відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді заборгованості по виплаті заробітної плати за спірний період.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26 березня по 14 травня 2020 року включно. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26 березня по 14 травня 2020 року включно.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантоване частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 41 Конституції України, оскільки рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак, грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті йому у відповідному розмірі з 26 березня 2020 року, тобто з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Уважаючи, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, сторони оскаржили указане рішення суду в апеляційному порядку.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 160/11911/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Дніпропетровської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , справа призначена до апеляційного розгляду у судовому засіданні.
Під час розгляду справи ухвалою від 30 червня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 160/6949/20.
Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цю справу неможливо розглянути до вирішення справи № 160/6949/20 (правовідносини у яких є подібними), у якій спір також стосується питання щодо застосування норми права у відносинах щодо стягнення майнової шкоди завданої внаслідок визнання неконституційним положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення «Бюджетного кодексу України, у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи.
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою від 30 червня 2021 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив її скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України відсутні.
Позивач зазначив, що положеннями пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суду надано право зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, водночас, під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом не досліджувалось питання, чи дійсно касаційний перегляд справи № 160/6949/20 буде здійснюватися палатою, об'єднаною палатою та Великою Палатою Верховного Суду й відповідні докази в матеріалах даної справи відсутні.
Також у касаційній скарзі вказано про те, що суд апеляційної інстанції, зупинивши провадження у цій справі, не дає можливості вирішити питання по суті спору у розумні строки і позбавляє сторони законного права на справедливий суд.
Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зазначеній справі.
Відповідач та третя особа не надіслали суду відзиву на касаційну скаргу, клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В .М. від 22 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції.
Питання зупинення провадження у справі врегульовано статтею 236 КАС України, відповідно до пункту 5 частини другої якої суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, підставою для зупинення судом провадження у справі може бути перегляд в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Втім, як свідчать матеріали справи, зупиняючи провадження у справі Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 160/6949/20 (адміністративне провадження № К/9901/4565/21) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди, спірні правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі (№ 160/11911/20). При цьому, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі (№ 160/6949/20), а тому з посиланням на пункт 5 частини другої статті 236 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі.
Водночас згідно даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 23 лютого 2021 року Верховним Судом у складі (суддя-доповідач - Мартинюк Н.М., судді - Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі № 160/6949/20 (адміністративне провадження №К/9901/4565/21) прийнято ухвалу про відкриття провадження й, при цьому, відомості про те, що справа передавалась чи передається на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №160/6949/20 за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди (у подібних правовідносинах) переглядається в касаційному порядку колегією у складі трьох суддів, а не палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, зупинивши провадження у справі № 160/11911/20 на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 160/6949/20, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 816/1059/17 та у постанові від 03 липня 2020 року у справі № 815/6447/14.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
За приписами частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, ураховуючи викладене вище, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року не відповідає зазначеним законодавчим вимогам, а тому на підставі частини першої статті 353 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року скасувати.
Справу 160/11911/20 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк