23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 320/7308/20
адміністративне провадження № К/9901/33830/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
перевіривши касаційну скаргу Ради адвокатів Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі № 320/7308/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.07.2020, прийнятого за результатами розгляду скарги голови Ради адвокатів Київської області на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №152 від 29.01.2019, від 05.02.2019, від 07.02.2019 у частині, що стосується прийняття відповідних рішень стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Раду адвокатів Київської області повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
13 квітня 2021 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.07.2020 №VІІ-002/2020, яким скасовані рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №152 від 29.01.2019 в частині допуску ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту, №152 від 05.02.2019 в частині допуску ОСОБА_1 до складення усної частини кваліфікаційного іспиту та від 07.02.2019 в частині затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 .
Зобов'язано Раду адвокатів Київської області повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Ради адвокатів Київської області (код ЄДРПОУ 38536488) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Радою адвокатів Київської області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 вересня 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
А саме в касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції в порушення приписів статті 257 КАС України не врахував категорію складності даного спору, помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд відхиляє аргументи заявника касаційної скарги щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України ця справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не підпадає під дію частини четвертої статті 257 КАС України, яка встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження, оскільки вона не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження.
Посилання скаржника на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також посилання на постанови Верховного Суду не можуть бути самостійною підставою касаційного оскарження, оскільки скаржником не доведені виняткові обставини, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких судові рішення у справі, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження, підлягають оскарженню.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ради адвокатів Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі № 320/7308/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Л. О. Єресько
В. М. Соколов