24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 920/268/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021
та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020
у справі № 920/268/20
за позовом Приватної фірми "Будтехсервіс"
до:
1) Головного управління ДПС у Сумській області;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп"
про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна, яке перебуває в податковій заставі,
На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.09.2021 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 20.07.2021) та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20, подана 10.08.2021.
Через аварійне відключення електропостачання у Печерському районі та знеструмлення серверного обладнання Верховного Суду, проведення авторозподілу 06.09.2021 на базі комп'ютерної програми "Д-3" було неможливим, про що свідчить акт, складений комісією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від від 07.09.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судові рішення винесені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 та постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 910/1354/13.
Як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Крім того, в касаційній скарзі має бути посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) чи неправильність їх застосування.
Водночас правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
При цьому саме лише посилання скаржника на невідповідність висновків апеляційного господарського суду висновкам, викладеним в постанові Верховного суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини. Скаржником не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому, посилання скаржника на неврахування висновків, викладених в постанові Вищого господарського суду України не приймаються Судом до уваги, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження передбачає неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених саме в постановах Верховного Суду.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.
Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Крім того згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, якою залишено без змін рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20 про задоволення позову (містить дві вимоги немайнового характеру), отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 8 408 грн (2 102 грн. x 2 x 200%).
В якості доказу сплати судового збору скаржником до касаційної скарги додано квитанцію від 10.08.2021 про сплату 100, 90 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону).
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18, від 13.02.2020 у справі №910/4557/18.
При цьому на веб - сайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" (https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/platig/) вказано, що у графі "Призначення платежу" обов'язково необхідно вказати:
"*;101;22030102 (код класифікації доходів)____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір".
Разом з тим, скаржником до касаційної скарги додано квитанцію, яка не містить жодного, з перелічених вище обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим вона не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки з неї не вбачається яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором та у якій справі.
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 8 408 грн за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.
Відповідно до ч. 3 ст. 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Касаційну скаргу підписано О.А. Шевчук, як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" (з вказівкою, що копія наказу від 19.10.2019 № 1910-1 про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп", копія рішення від 18.10.2019 № 18-10/2019 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" наявні в матеріалах справи).
Крім того, при перевірці в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційного коду 42381124, зазначеного скаржником в касаційній скарзі та який міститься на печатці Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп", значиться ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОКУС ВАЙТГРУП" (ТОВ "ФОКУС ВАЙТГРУП"), керівником якої є Ахмаджонов Улугбек.
При цьому до касаційної скарги не додано доказів, які б свідчили про наявність у О.А. Шевчук, станом на момент підписання касаційної скарги, повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або про наявність повноважень на здійснення представництва у відповідності до вимог ст. 60 ГПК України, також до касаційної скарги не додано доказів, які б підтверджували посадове становище О.А. Шевчук та обсяг повноважень.
Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" надійшла безпосередньо до Касаційного господарського суду без матеріалів справи № 920/268/20, Суд позбавлений можливості перевірити повноваження О. А. Шевчук.
Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що О. А. Шевчук є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" та має право представляти інтереси від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп".
Суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати Суду документи, що підтверджують повноваження О. А. Шевчук щодо підписання касаційної скарги.
Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник посилається на те, що в день складання повного тексту рішення судом апеляційної інстанції йому не було вручено. Також скаржник вказує, що текст постанови від 13.07.2021 (повний текст складено 20.07.2021) оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.07.2021, а тому строк на подачу касаційної скарги закінчується 10.08.2021, у зв'язку з чим просить поновити строк на касаційне оскарження.
Розглянувши доводи скаржника про причини пропуску строку на касаційне оскарження, Суд вважає їх неповажними, з огляду на таке.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 13.08.2021, повний текст складено 20.07.2021, а тому строк на її оскарження закінчився 09.08.2021.
Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.08.2021, тобто, з пропуском строку на її оскарження.
При цьому, як вказує заявник, строк на касаційне оскарження закінчується 10.08.2021, тобто скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження слід вираховувати з дати розміщення повного тексту постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, тобто перебіг строку на касаційне оскарження пов'язується з днем отримання повного тексту судового рішення.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що скаржник має право на поновлення строку з підстав, передбачених ч. 2 ст. 288 ГПК України саме протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту постанови, а не з дня оприлюднення відповідної постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому скаржником не надано суду доказів, які підтверджують отримання/неотримання оскаржуваної постанови, а в колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові, оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися до суду раніше ніж 10.08.2021, оскільки самі лише факти щодо неотримання копії оскаржуваної постанови не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на її оскарження, тому що зумовлені суб'єктивною поведінкою сторони.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" було скаржником в суді апеляційної інстанції, а тому не було позбавлене можливості відстежувати хід розгляду справи № 920/268/20 за його ж апеляційною скаргою.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки наведені в клопотанні обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв'язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.
Частиною 3 ст. 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 8 408 грн; 3) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав; 4) надати Суду документи, що підтверджують повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" А. О. Шевчук на право підписання цієї касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В