14 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/42/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Ковби В. А. (адвокат),
Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна" - не з'явилися,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 (судді Скрипчук О. С. (головуючий), Мирутенко О. Л., Желік М. Б.) у справі
за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна"
про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1 713 171,60 грн
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення заборгованості в сумі 472 487,07 грн, з яких 364 685,89 грн пеня, 78 044,74 грн 3 % річних, 29 756,44 грн інфляційні втрати,
Акціонерне товариство "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (далі - Укрзалізниця) звернулося до господарського суду з позовом (первісним) до Приватного підприємства "Виробниче об'єднання Габіони Захід Україна" (далі - Підприємство) про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1 713 171,60 грн.
Підприємство звернулося до господарського суду з позовом (зустрічним) до Укрзалізниці про стягнення заборгованості в сумі 472 487,07 грн, з яких 364 685,89 грн - пеня, 78 044,74 грн - 3 % річних, 29 756,44 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2020 (суддя Стефанів Т. В.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Укрзалізниці 1 070 000, 93 грн пені; в частині стягнення 643 170, 67 грн пені відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 914/883/19 встановлено факт того, що з урахуванням погодженої сторонами у пункті 3.1 загальної суми договору, невиконаними є роботи загальною вартістю 7 430 562 грн, термін виконання яких закінчився 31.03.2019. Позивачем при розрахунку пені, право на нарахування якої встановлено сторонами у пункті 11.3 договору, правильно обмежено строк її нарахування шестимісячним терміном з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, сума пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період за який нараховувалася пеня. Разом з тим позивач помилково зробив розрахунок на суму 11 197 200 грн, оскільки судовим рішенням у справі № 914/883/19 чітко встановлено суму невиконаного зобов'язання - 7 430 562 грн. З урахуванням наведеного суд здійснив перерахунок пені та дійшов висновку, що з відповідача за первісним позовом підлягає до стягнення 1 070 000, 93 грн пені. При цьому суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру пені на 90%. Щодо зустрічного позову, то суд зазначив, що сума боргу, яка є неоплаченою і на яку здійснюються відповідні нарахування 3 766 638 грн, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 914/883/19, а тому на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначені обставини не потребують повторного доказування. Судом встановлено, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені здійснено правильно (сума основного боргу, періоди нарахування), тому дійшов висновку про задоволення зустрічного позову повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2020 скасоване в частині задоволення первісного позову про стягнення 535 000,00 грн пені, в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; в решті рішення суду залишено без змін.
Постанову мотивовано наявністю підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з підрядника, на 50 відсотків до 535 000,00 грн з огляду на наявність достатньо обґрунтованих побоювання, що стягнення заявленого розміру неустойки може призвести до повного припинення діяльності підрядника у випадку повного стягнення зазначеної суми.
У касаційній скарзі Укрзалізниця просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині залишити без змін.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/5625/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 щодо застосування положення статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Суди встановили такі фактичні обставини
03.09.2018 між Укрзалізницею в особі начальника виробничого структурного підрозділу "Служба колії" регіональної філії "Львівська залізниця" (замовник) та Підприємством (підрядник) укладено договір № МП-18872/НЮ (далі - договір від 03.09.2018), за умовами якого:
- у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи "Капітальний ремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин - Рахів" відповідно до робочого проекту "Капремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин - Рахів" (далі - робочий проект), а замовник зобов'язаний передати дозвільну та проектну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов договору (пункт 1.1);
- загальна сума договору визначається договірною ціною і становить 11 197 200 грн з ПДВ, в тому числі 20 % ПДВ - 1 866 200 грн, 9 331 000 грн без ПДВ відповідно до додатку 1 до договору (пункт 3.1);
- строк виконання робіт - протягом 180 календарних днів від дати підписання сторонами акта про передачу документації (дозвільна документація та робочий проект) згідно з календарним графіком (додаток № 3 до договору), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх етапів робіт, передбачених договором, та який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1);
- замовник передає підряднику дозвільну документацію та робочий проект з оформленням акта про передачу документації (пункт 4.2);
- датою початку виконання робіт вважається дата підписання сторонами акта про передачу документації. Датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом підписання акта готовності об'єкта до експлуатації (пункт 4.3);
- виконані підрядником роботи оплачуються замовником протягом 30-ти банківських днів після підписання акта виконання будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 (але не раніше реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) (пункт 5.1.2);
- виконані роботи приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), який підписується уповноваженими представниками підрядника та від замовника - уповноваженими представниками відповідно до довіреностей (пункт 6.1);
- за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен прострочений день (пункт 11.1);
- за порушення строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості (пункт 11.3);
- договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та діє до 31.03.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань (пункт 14.1);
Додатком № 3 від 03.09.2018 до договору "Календарний графік виконання робіт" передбачено: види робіт (етапи) капітальний ремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин - Рахів; термін виконання з дати підписання сторонами акта про передачу документації (дозвільна документація та робочий проект) до 31.03.2019.
На виконання умов договору від 03.09.2018 підрядник виконав будівельні роботи на загальну суму 3 766 638,00 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 29.12.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме: від 29.12.2018 на суму 2 070 553,20 грн; від 29.12.2018 на суму 1 633 234,80 грн; від 29.12.2018 на суму 62 850,00 грн.
Акти підписані без жодних зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Податкова накладна щодо робіт, які є предметом договору від 03.09.2018, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.01.2019, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.01.2019 № 9296467816.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що судовими рішеннями вже вирішувалось питання щодо стягнення зі сторін цього спору штрафних санкцій як за порушення строків виконання робіт, так і за порушення строків оплати за виконані роботи на підставі договору від 03.09.2018 за попередні періоди.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 у справі № 914/883/19:
- первісний позов Підприємства до Укрзалізниці про стягнення 4 170 270,93 грн (з яких: 3 766 638,00 грн заборгованість, 290 031,13 грн пеня, 23 202,49 грн 3% річних та 90 399,31 грн інфляційні втрати) задоволено частково; стягнуто з Укрзалізниці на користь Підприємства 3 766 638,00 грн основного боргу, 285 335,73 грн пені, 23 202,49 грн 3 % річних, 52 902,43 грн інфляційних втрат та 61 922,26 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 7 721,22 грн відшкодування витрати на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено;
- зустрічний позов Укрзалізниці до Підприємства про стягнення 1 119 720,00 грн (з яких: 335 916,00 грн пеня та 783 804,00 грн штраф) задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Укрзалізниці 33 591,60 грн пені, 78 380,40 грн - штрафу та 16 795,80 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору; в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 у справі № 914/883/19 в частині первісного позову залишене без змін; скасовано зазначене рішення в частині зустрічного позову; прийнято нове рішення у цій частині, яким зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Укрзалізниці 218 845,32 грн пені, 520 139,34 грн штрафу та 11 084,77 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору; в задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/883/19 рішення судів першої та апеляційної інстанцій (в частині вирішення первісного позову) залишено без змін.
Судами у справі № 914/883/19 серед іншого встановлено, що з урахуванням погодженої сторонами в пункті 3.1 загальної суми договору, невиконаними є роботи загальною вартістю 7 430 562,00 грн, термін виконання яких закінчився 31.03.2019. Крім того, встановлено, що підрядником виконано, а замовником прийнято, виконані будівельні роботи на загальну суму 3 766 638, 00 грн.
У справі, що розглядається (№ 909/42/20) Укрзалізницею за порушення Підприємством строків виконання робіт на підставі пункту 11.3 договору нараховано пеню в сумі 1 713 171,60 грн за період прострочення виконання зобов'язання з 01.05.2019 до 30.09.2019.
Підприємство за порушення строків оплати за виконану роботу Укрзалізниці нарахувало 364 685, 89 грн пені за період прострочення з 03.05.2019 по 13.08.2019, 78044, 74 грн 3 % річних за період прострочення з 03.05.2019 по 13.08.2019, 29 756,44 грн інфляційних втрат за травень 2019 року-січень 2020 року.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
Згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Укрзалізниці на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 909/42/20 необхідно закрити з огляду на таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Так, у справі, яка розглядається (№ 909/42/20), апеляційний суд, аналізуючи підстави, передбачені статтею 233 ГК України, для зменшення розміру пені оцінив ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення виконання, наслідки від порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання у термін, визначений договором, негайне добровільне усунення нею порушення).
Зокрема, апеляційний суд врахував численні переписки між сторонами, ініціатором яких був підрядник: лист від 15.11.2018, листи від 28.11.2018 та листи від 03.12.2018, підписання сторонами актів форми КБ-2в та КБ-3, часткове виконання підрядником своїх зобов'язань та невиконання замовником кореспондуючого обов'язку з оплати; важкий матеріальний стан Підприємства, який підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою Акціонерного товариства "Райфайзен банк Аваль" від 3003.2020 вих № Д5-В103-46/103, листом Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 30.07.2020 № 5270/10/24-13-56-04-14, податковими повідомленнями-рішеннями, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 600/1228/20-а, копією балансу Підприємства за 2019 рік.
Разом з цим Укрзалізниця не надала суду, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо спричинення замовнику збитків у зв'язку з частковим невиконанням підприємством своїх зобов'язань за договором.
Окрім того, заявлена сума неустойки, яка підлягає стягненню, складає 1 070 000, 93 грн, не є сумою основного боргу, а є додатковою відповідальністю, більше того, зазначена сума є досить значною, тому апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності достатньо обґрунтованих побоювань, що стягнення заявленого розміру неустойки може призвести до повного припинення діяльності підрядника у випадку повного стягнення зазначеної суми. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції визнав за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з підрядника на 50 відсотків до 535 000,00 грн.
Водночас у справі № 910/10427/18 (спірні правовідносини виникли з договору про надання послуг перевезення вантажу), дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач як на підставу зменшення штрафу до 20 % від заявленої суми, винятковості яких відповідачем не доведено, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовили у задоволенні клопотання відповідача.
У постанові від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 Верховного Суду дійшов таких правових висновків: "Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки".
З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, оскільки цей висновок зроблено за інших ніж у цій справі фактичних обставин справи, зокрема за інших наведених відповідачами підстав для зменшення пені.
Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що за результатами нового розгляду справи на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, судами попередніх інстанцій розглянуто клопотання Банку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та відмовлено в такому зменшені з огляду на встановлення обставин: належного матеріального становища відповідача; систематичності порушень з його боку строків оплати послуг за договором; відсутності винятковості в даному випадку, однак у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/5625/18 не має висновків щодо застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, а тому доводи Укрзалізниці про неврахування таких висновків є безпідставними.
До того ж у справі № 910/5625/18 (спірні правовідносини виникли з договору про надання послуг процесингового центру) суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, оскільки встановили належне матеріальне становище відповідача, натомість у справі, яка розглядається (№ 909/42/20), апеляційний суд встановив, що Підприємство перебуває у важкому матеріальному стані, та дійшов висновку щодо наявності достатньо обґрунтованих побоювань, що стягнення заявленого розміру неустойки може призвести до повного припинення діяльності підрядника у випадку повного стягнення зазначеної суми.
Таким чином, Верховний Суд вважає необґрунтованим твердження Укрзалізниці про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у справах № 910/5625/18, № 910/10427/18, оскільки, вирішуючи ці справи та справу № 909/42/20, суди виходили з різних встановлених судами фактичних обставин справи та зібраних доказів.
З огляду на викладене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Укрзалізниці на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 909/42/20.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 909/42/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай