18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 вересня 2021 року Справа № 925/1020/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фавор”, м. Суми
до товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ
“АЛЬФА-ЕТЕКС”, м. Черкаси
про стягнення 107 531 грн. 55 коп.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Фавор” до товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “АЛЬФА-ЕТЕКС” про стягнення 107 531 грн. 55 коп. заборгованості, а саме: 49 485 грн. 88 коп. основного боргу, 11 973 грн. 28 коп. пені, 39 752 грн. 90 коп. - 45% річних та 6 319 грн. 49 коп. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №578 від 04 листопада 2019 року та договору про переведення боргу №608 від 19 березня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 09 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 04 листопада 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Фавор” (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” (покупець) було укладено договір поставки №578.
Постачальник зобов'язувався виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити за жерстяну тару, у подальшому “товар”, на умовах визначених цим договором (п. 1.1. договору).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1.2. вищезазначеного договору передбачено, що поставки товару будуть здійснюватися окремими партіями на підставі специфікацій, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору.
04 листопада 2019 року між сторонами договору було підписано специфікацію №1 та специфікацію №2.
Даними специфікаціями сторонами було узгоджено кількість, ціну та загальну вартість товару, а також визначено порядок оплати за товар.
Відповідно до п. 3.9. договору технічні характеристики товару погоджуються сторонами у технічних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
04 листопада 2019 року між сторонами договору також було підписано технічну специфікацію №1 та технічну специфікацію №2, які встановлюють технічні вимоги до товару.
Згідно умов договору та специфікації №1 від 04 листопада 2019 року покупцем було отримано товар на суму 87 136 грн. 90 коп., що підтверджується видатковою накладною №3350 від 30 листопада 2019 року.
Згідно умов договору та специфікації №2 від 04 листопада 2019 року покупцем було отримано товар на суму 130 100 грн. 88 коп., що підтверджується видатковою накладною №3350 від 30 листопада 2019 року.
Пунктом 3.10. договору передбачено, що підтвердженням факту отримання товару покупцем є видаткова накладна або товарно-транспортна накладна постачальника.
Відповідно до рахунку на сплату №3350 від 30 листопада 2019 року до видаткової накладної №3350 від 30 листопада 2019 року всього було поставлено товару на суму 217 237 грн. 78 коп.
Згідно з п. 2 вищезазначених специфікацій, покупець здійснює 100% оплату за товар протягом 21-го дня з моменту відвантаження.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” зобов'язане було виконати своє грошове зобов'язання до 21 грудня 2019 року включно.
Проте, товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” свої зобов'язання щодо сплати за поставлений товар виконало не в повному обсязі.
В подальшому 19 березня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-ЕТЕКС” (первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “АЛЬФА-ЕТЕКС” (новий боржник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фавор” (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №608.
За договором про переведення боргу №608 від 19 березня 2020 року до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 3 цього договору, а також сплати на вимогу кредитора штрафних санкцій: пені в розмірі 10 476 грн. 80 коп. та 45 % річних в розмірі 19 009 грн. 08 коп., передбачених умовами договору поставки №578 від 04 листопада 2019 року (основний договір) та пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за основним договором (п. 2. договору).
Пунктом 3. договору про переведення боргу №608 від 19 березня 2020 року сторони встановили, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 185 000 грн. 00 коп. (сто вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.), що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Новий боржник погоджується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору.
Пунктом 4. вищезазначеного договору передбачено, що новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором, а саме перераховувати грошові кошти у сумі зазначеній у п. 3. договору, в порядку, визначеному основним договором, та в строк до 01 квітня 2020 року включно.
Отже, укладаючи договір про переведення боргу на нового боржника, сторони також змінили строк виконання основного зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі 185 000 грн., крім того, покупець та новий боржник визнали суму боргу з урахуванням відсотків річних та суму неустойки за порушення виконання покупцем свого обов'язку.
Договір про переведення боргу є чинним.
Відповідно до п. 7. договору про переведення боргу №608 від 19 березня 2020 року, новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з урахуванням умов п. 4. договору про переведення боргу відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар з позивачем та сплатити суму основного боргу в строк до 01 квітня 2020 року включно.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати заборгованості виконав не в повному обсязі, що і стало причиною виникнення даного спору.
Позивач вказує, що відповідач з порушенням стоків виконання зобов'язання частково розрахувався за поставлений покупцю товар, перерахувавши кошти позивачу наступним чином:
- 19 березня 2020 року - 18 500 грн. 00 коп.;
- 20 березня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 26 березня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 27 березня 2020 року - 10 000 грн. 00 коп.;
- 31 березня 2020 року - 10 000 грн. 00 коп.;
- 01 квітня 2020 року - 10 000 грн. 00 коп.;
- 03 квітня 2020 року - 10 000 грн. 00 коп.;
- 07 квітня 2020 року - 14 000 грн. 00 коп.;
- 08 квітня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 10 квітня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 17 квітня 2020 року - 5 500 грн. 00 коп.;
- 24 квітня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 07 травня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 22 травня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 05 червня 2020 року - 5 000 грн. 00 коп.;
- 10 серпня 2020 року - 10 000 грн. 00 коп.;
- 18 серпня 2020 року - 2 000 грн. 00 коп.;
- 11 листопада 2020 року - 27 000 грн. 00 коп.;
- 12 січня 2021 року - 3 000 грн. 00 коп.;
- 22 лютого 2021 року - 500 грн. 00 коп.;
- 25 лютого 2021 року - 500 грн. 00 коп.;
- 19 березня 2021 року - 1000 грн. 00 коп.;
- 30 березня 2021 року - 1000 грн. 00 коп.;
- 14 квітня 2021 року - 2000 грн. 00 коп.
Всього відповідач сплатив 165 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями виписок по рахунку позивача.
В призначенні платежу відповідач вказував про сплату грошових зобов'язань згідно договору про переведення боргу №608 від 19 березня 2020 року.
Доказів, що підтверджують сплату відповідачем неустойки матеріали справи не містять.
В своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача 49 485 грн. 88 коп. основного боргу (185 000 грн. 00 коп. боргу + 10 476 грн. 80 коп. пені + 19 009 грн. 08 коп. відсотків річних - 165 000 грн. 00 коп. сплаченого боргу).
Тобто, до зобов'язання зі сплати основного боргу за поставлений товар позивач включив також неустойку та нараховані з урахуванням положень ст. 625 ЦК України та п. 8.7. договору поставки 45% річних.
З цього приводу судом враховано наступне:
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання.
Статтями 520, 521 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
З укладанням договору про переведення боргу правова природа неустойки, нарахованої кредитором станом на момент укладання такого договору та яка була визнана новим боржником не змінилася.
Крім того, як вбачається з пункту 1. договору про переведення боргу №608 від 19 березня 2020 року, цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні по договору поставки №578 від 04 листопада 2019 року, укладеного між первісним боржником та кредитором. Сторони при цьому керувалися ст.ст. 520-523 ЦК України.
Суд зазначає, що в результаті переведення боргу на нового боржника заміни первісного зобов'язання новим (новації) не відбулося.
Отже, на момент звернення позивача до суду основний борг за зобов'язанням становив 20 000 грн. 00 коп. (185 000 грн. - 165 000 грн.).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки та з урахуванням умов договору про переведення боргу, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином основний борг в розмірі 20 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог про стягнення з відповідача 29 485 грн. 88 коп. саме як основної заборгованості позов задоволенню не підлягає.
Також відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку в розмірі 10 476 грн. 80 коп. та 19 009 грн. 08 коп. 45% річних нарахованих первісному боржнику станом на момент укладання договору про переведення боргу, оскільки, як первісний боржник, так і новий боржник їх визнали в договорі.
Тобто, сторони визнали факт порушення первісним боржником свого грошового зобов'язання за договором поставки станом на 19 березня 2020 року.
Позивач просить суд також стягнути з відповідача 11 973 грн. 28 коп. пені, 39 752 грн. 90 коп. 45% річних та 6 319 грн. 49 коп. інфляційних втрат згідно наданого суду розрахунку.
Згідно з п. 5. договору про переведення боргу № 608 від 19 березня 2020 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, визначених даним договором, новий боржник несе відповідальність на умовах та в розмірах вказаних в розділі 8 основного договору (договору поставки)
Як вже зазначалося вище, п. 3 договору про переведення боргу визначає грошове зобов'язання в розмірі 185 000 грн.
Згідно з п. 8.7. договору поставки, сторони встановили, що за невиконання грошових зобов'язань за даним договором сторона, яка порушила своє зобов'язання, за вимогою іншої сторони сплачуватиме їй 45% річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пунктом 8.3. основного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару згідно строків, зазначених у специфікаціях, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати від неоплаченої вартості товару.
Крім того, сторони домовилися про не застосування будь-яких строкових обмежень, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до строку нарахування пені (п. 8.6. договору поставки).
З урахуванням наведених вище встановлених обставин справи, судом враховано, що станом на 02 квітня 2020 року (початок прострочення зобов'язання новим боржником) основний борг відповідача становив 126 500 грн. (185 000 грн. - 58 500 грн. сплачених відповідачем за період з 19 березня 2020 року по 01 квітня 2020 року включно).
Також, з урахуванням наведених позивачем у своєму розрахунку заявлених вимог та наведених періодів нарахування неустойки і відсотків річних судом встановлено, що:
З 03.04.2020 року по 06.04.2020 року борг становив 116 500 грн.;
07.04.2020 року борг становив 102 500 грн.;
З 08.04.2020 року по 09.04.2020 року борг становив 97 500 грн.;
З 10.04.2020 року по 16.04.2020 року борг становив 92 500 грн.;
З 17.04.2020 року по 23.04.2020 року борг становив 87 000 грн.;
З 24.04.2020 року по 06.05.2020 року борг становив 82 000 грн.;
З 07.05.2020 року по 21.05.2020 року борг становив 77 000 грн.;
З 22.05.2020 року по 04.06.2020 року борг становив 72 000 грн.;
З 05.06.2020 року по 09.08 2020 року борг становив 67 000 грн.;
З 10.08.2020 року по 17.08.2020 року борг становив 57 000 грн.;
З 18.08.2020 року по 10.11.2020 року борг становив 55 000 грн.;
З 11.11.2020 року по 11.01.2021 року борг становив 28 000 грн.;
З 12.01.2021 року по 21.02.2021 року борг становив 25 000 грн.;
З 22.02.2021 року по 24.02.2021 року борг становив 24 500 грн.;
З 25.02.2021 року по 18.03.2021 року борг становив 24 000 грн.;
З 19.03.2021 року по 29.03.2021 року борг становив 23 000 грн.;
З 30.03.2021 року по 13.04.2021 року борг становив 22 000 грн.;
З 14.04.2021 року і по даний час борг становить 20 000 грн.
Інфляційні втрати позивачем нараховано за період з травня 2020 року по червень 2021 року.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування 45% річних, пені та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що їх розмір за вказаний позивачем в розрахунку періоді на відповідний борг наведений судом вище становить:
розмір неустойки (пені) - 7 891 грн. 98 коп.;
розмір інфляційних втрат - 3 464 грн. 10 коп.;
розмір 45% річних - 25 630 грн. 66 коп.
Отже, загальний розмір пені за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару становить 18 368 грн. 78 коп. (10 476 грн. 80 коп. визнаної та зазначеної в договорі про переведення боргу станом на 19 березня 2020 року + 7 891 грн. 98 коп. нарахованої позивачем за період зазначений у позові).
Загальний розмір 45% річних за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару становить 44 639 грн.74 коп. (19 009 грн. 08 коп. визнаних та зазначених в договорі про переведення боргу станом на 19 березня 2020 року + 25 630 грн. 66 коп. нарахованих позивачем за відповідний період зазначений у позові).
Водночас, позивач просив суд стягнути лише 11 973 грн. 28 коп. пені та 39 752 грн. 90 коп. відсотків річних, а тому позов саме в цій частині підлягає задоволенню.
Заяви про застосування судом наслідків спливу спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки відповідач суду не подавав.
Також підлягає до часткового задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат.
Інфляційні втрати в розмірі 3 464 грн. 10 коп. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог про стягнення інфляційних слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки та відсотків річних, які не є предметом розгляду по даній справі, то позивач не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “АЛЬФА-ЕТЕКС”, бул. Шевченка, 208, оф. 6, ідентифікаційний код 41250879 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фавор”, просп.. Курський, 18, м. Суми, ідентифікаційний код 30759962 - 20 000 грн. 00 коп. основного боргу, 11 973 грн. 28 коп. пені, 39 752 грн. 90 коп. 45% річних, 3 464 грн. 10 коп. інфляційних втрат та 1 587 грн. 27 коп. судового збору.
3. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.
Суддя А.В.Васянович