Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24 вересня 2021 року м. ХарківСправа № 1440з-21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
без виклику представників сторін,
розглянувши заяву Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" про забезпечення позову (вх. № 1440 від 22.09.2021) до подачі позову
за заявою Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар", м. Харків
інша особа, яка може набути статус учасника справи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
про забезпечення позову
22.09.2021 Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову (вх. № 1440 від 22.09.2021) до подачі позову, в якій просить суд: заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, 1, місто Харків, Україна, 61057, код ЄДРПОУ 23148337) вчиняти будь-які дії з підписання договору оренди нерухомого майна а саме: нежитлового приміщення площею 1296,0 кв2 першого поверху чотирьох-поверхової будівлі контори виробничого корпусу № 69 (літ. «Т-1-4», реєстровий номер ЖМТДПЕ173, інвентарний № 99159), розташованого за адресою 61070, Україна, місто Харків, вулиця Рудика, 8.
В обґрунтування поданої заяви, посилається на те, що 14 вересня 2021 року на сайті «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UА-20210820-49281) було проведено аукціон (лот 3287) з передачі майна в оренду, балансоутримувачем якого є Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар", а саме: нежитлового приміщення площею 1 296,0 кв2 першого поверху чотирьох-поверхової будівлі контори виробничого корпусу № 69 (літ. «Т-1-4», реєстровий номер ЖМТДПЕ173, інвентарний № 99159), розташованого за адресою 61070, Україна, місто Харків, вулиця Рудика, 8. Зазначений об'єкт майбутньої оренди державної власності, закріплений на праві господарського відання за ДНВП "Об'єднання Комунар", перебуває на його балансі та обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, який формується Фондом державного майна України, у відповідності зі ст. 12 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», де і міститься повна інформація відносно зазначеного об'єкту. ДНВП "Об'єднання Комунар" входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83, є співвиконавцем державних оборонних замовлень.
Заявник вказує, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову призведе до укладення договору оренди Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області з єдиним переможцем аукціону, без проведення незалежної оцінки вартості об'єкту для визначення стартової орендної плати, з порушенням чинного законодавства України, що, в свою чергу, призведе до недотримання державою значних коштів та доходів. Більш того, укладення договору оренди на 5 (років) змусить заявника використовувати інші виробничі приміщення для організації виробничого процесу, що є недоцільним з економічної точки зору та буде характеризуватися підвищеними витратами підприємства.
Суд, розглянувши заяву Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" про забезпечення позову до подання позову, виходить з наступного.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Ч. 1 ст. 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Тобто, імперативними приписами ч.1 ст.139 ГПК України визначено обов'язкові вимоги, які ставляться та яким повинна відповідати заява про вжиття заходів забезпечення позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як вказано у п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов'язковим.
Разом з цим, виходячи з аналізу Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення позову обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов'язковим.
Згідно ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У рішенні від 31.07.2003 по справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Спір, про який зазначає заявник в заяві про забезпечення позову до подання позову, є немайновим, а тому суд повинен досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 27.05.2019 у справі №923/65/19.
При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову до подачі позову суд в силу приписів ст.136, 140 ГПК України не розглядає і не вирішує питань щодо обґрунтованості майбутніх позовних вимог. Питання обґрунтованості позовних вимог буде предметом окремого дослідження судом після подачі заявником відповідного позову на стадії розгляду спору по суті.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, заявник вказує, що згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ зі змінами та доповненнями не можуть бути орендарями юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Документи, що були надані орендарем для участі в аукціоні по лоту № 3287 щодо оренди нежитлового приміщення площею 1 296,0 кв2 містять Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Приватного підприємства «АЄ ФЕКТОРІ» від 13 вересня 2021 року за кодом 387845003867. Згідно розділу «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу» даного Витягу вказано: «Відомості відсутні». Таким чином, за твердженням заявника, юридична особа ПП «АЄ ФЕКТОРІ», ідентифікаційний код юридичної особи 40709169, не може бути орендарем державного майна в розуміння ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, згідно інформації щодо результатів проведеного аукціону (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20210820-49281) орендна плата на місяць за 1 296 кв.м. склала 1700,00 грн. або 1.31 грн за 1 кв2. Ця ціна не є ринковою та не призведе до отримання бажаного прибутку держави від надання в оренду вказаного нерухомого майна. Заявник наголошує, що його підприємство - це режимний об'єкт з обмеженим доступом на його територію, а видами діяльності ПП «АЄ ФЕКТОРІ» є: 45.11 - Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 - Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 - Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів. Вказані види діяльності припускають знаходження на території значної кількості сторонніх осіб, що негативно вплине на роботу підприємства.
Саме з цього приводу заявник має намір звернутися до господарського суду Харківської області з позовом, предметом якого мають стати:
- визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 21 вересня 2021 року № 00929, яким затверджено Протокол про проведення аукціону;
- визнати недійсним електронний аукціон LLE001-UA-20210820-49281 611f8b6и48faf5d9665a5e2f з передачі в оренду державного нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1 296,0 кв2 першого поверху чотирьох-поверхової будівлі контори виробничого корпусу № 69 (літ. «Т-1-4», реєстровий номер ЖМТДПП173, інвентарний № 99159), розташованого за адресою: 61070, Україна, місто Харків, вулиця Рудика, 8.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тобто, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Беручи до уваги положення вказаної норми, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Предметом позову, з яким заявник має намір звернутись до господарського суду, є, зокрема: визнання недійсним електронного аукціону LLE001-UA-20210820-49281 611f8b6и48faf5d9665a5e2f з передачі в оренду державного нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1 296,0 кв2 першого поверху чотирьох-поверхової будівлі контори виробничого корпусу № 69 (літ. «Т-1-4», реєстровий номер ЖМТДПП173, інвентарний № 99159), розташованого за адресою: 61070, Україна, місто Харків, вулиця Рудика, 8.
Варто зазначити, що підстави для недійсності електронного аукціону оренди потребують доказування, проте на даній стадії судового розгляду суд не розглядає вимоги про недійсність електронного аукціону (лот 3287) з передачі майна в оренду, як безспірні. Доведеність позову або його безпідставність має досліджуватися у процесі розгляду справи по суті.
У разі задоволення заяви Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" про вжиття заходів забезпечення позову, суд практично погодиться з вимогами позивача, що є неприпустимим.
Також, суд зазначає, що за змістом ст.ст.136,137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Натомість, звертаючись з відповідною заявою, заявник, не обґрунтував причини звернення з такою заявою та не надав суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявності взаємопов'язаності заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів саме з урахуванням визначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. п. 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Проаналізувавши наведені норми процесуального права, зміст заяви про забезпечення позову, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73, 74, 136, 137, 140, 141, 232-235 ГПК України, суд, -
У задоволенні заяви Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 1440 від 22.09.2021) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку визначеному ст. ст. 254-255 ГПК України.
Ухвалу підписано 24.09.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 1440з-21
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.