Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2360/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ", м. Берлін, Німеччина
до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", м. Харків
про стягнення 289 722,93 євро (9 592 842,11 грн.)
за участю представників:
позивача - Шевцова Ю.В. (адвокат), ордер на надання правової допомоги серії АХ № 1063523 від 16.08.21р.;
відповідача - Дмітриєва І.В. (самопредставництво).
ТОВ "Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ДП "Завод "Електроважмаш" заборгованість за контрактом №238-03/178-ВК від 11.07.18 року в сумі 289722,93 євро (9592842,11 грн.), яка складається з: 264851,60 євро - основний борг; 3541,35 євро - пеня; 8400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу; 12928,08 євро - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача, а саме: 4759,61 євро - судовий збір; 9450,00 грн. - витрати, які були сплачені позивачем за послуги позивача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, що додані до позову; 5000,00 євро - витрати на правову допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 17.06.21р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "05" липня 2021 р. об 11:00 год.
29.06.21р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача письмових доказів, а саме оригінали та засвідчені в установленому порядку копії:
- електронних митних декларацій ІМ 40 № UА807170/2019/044357,
ІМ 40 №UА807170/2019/049921, ІМ 40 № UА807170/2019/061599,
ІМ 40 №UА807170/2020/047670, які були подані відповідачем до Харківської митниці ДФС з метою митного оформлення продукції, яка надійшла в адресу відповідача по контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.2018р. згідно рахунків (інвойсів) № 89341 від 30.07.2019 року, № 89376 від 03.09.2019 року, № 89468 від 29.10.2019 року, № 82366 від 10.09.2020 року.
- письмових доказів, які підтверджують або спростовують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену по Контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.2018р. згідно рахунків (інвойсів) № 89341 від 30.07.2019 року, № 89376 від 03.09.19 року, № 89468 від 29.10.2019 року, № 82366 від 10.09.2020 року на загальну суму 264851,60 євро.
Ухвалою суду від 05.07.21р. клопотання позивача про витребування у відповідача письмових доказів, яке надійшло до суду 29.06.21р., - задоволено. Витребувано у ДП "Завод "Електроважмаш" оригінали та засвідчені в установленому порядку копії вищевказаних документів.
07.07.21р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вимогу щодо стягнення суми основного боргу залишає на розсуд суду; стосовно вимоги заявленої про стягнення пені в сумі 1987,02 євро просить відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності; щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1554,33 євро та штрафу в сумі 8400,90 євро просить врахувати клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 497,76 грн.; стосовно стягнення річних просить врахувати контррозрахунок відповідача.
27.07.21р. від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.
27.07.21р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.08.21р. від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
16.08.21р. від відповідача надійшли письмові заперечення.
16.08.21р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті.
18.08.21р. від відповідача надійшла заява про зменшення судових витрат.
26.08.21р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
30.08.21р. від позивача надійшла заява про заміну відповідача. Дана заява обґрунтована зміною відповідачем організаційно-правової форми на Акціонерне товариство.
03.09.21р. від позивача надійшли письмові пояснення.
14.09.21р. від відповідача надійшли письмові пояснення.
14.09.21р. від позивача надійшли документи.
Представник позивача в судовому засіданні 14.09.21р. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.21р. заперечував проти заявленого позову частково.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
11.07.2018р. між юридичною особою за законодавством Німеччини - ТОВ "Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ" ("Schokros Import-Export und Speditions GmbH") (позивач, за контрактом - продавець) та ДП "Завод "Електроважмаш" (відповідач, за контрактом - покупець) укладений контракт № 238-03/178-ВК (надалі за текстом "контракт"), згідно умов якого (п.1.1. контракту) продавець зобов'язується виготовити та поставити, а покупець сплатити та прийняти підшипники кочення роликові для тягових електричних двигунів та генераторів (надалі "продукція"), згідно номенклатури, кількості та цін, що вказані у специфікації № 1 до контракту, яка є невід'ємною частиною контракту.
Сторонами було укладено додаток № 1 до контракту "специфікація №1" від 11.07.2018р. на поставку товару (підшипників) на загальну суму 4956253,00 євро, без ПДВ та яка сформована на умовах DAP Харків та включає в собі: транспортні витрати, вартість стандартної безповоротної тари для транспортування, маркування, навантаження, митне оформлення, оформлення сертифіката походження.
Згідно додатку №1 до контракту "специфікація №1" від 11.07.18р. за контрактом поставляється наступна продукція, зокрема: підшипник NUP417E.M2.C4.FV1 стандарту (DIN 620), ціна за одну штуку - 281,30 євро: підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарту (DIN 620), ціна за одну штуку - 607,08 євро.
Контракт та додаток № 1 до нього підписані повноважними представниками сторін контракту та скріплені печатками сторін.
Термін дії контракту, згідно розділу № 13- до 31.12.20р., а у частині фінансових зобов'язань - до повного виконання зобов'язань.
Згідно розділу № 3 контракту покупець здійснює оплату згідно специфікації № 1 наступним чином: остаточний розрахунок у розмірі 100% здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки продукції. Валюта контракту, платежу - євро.
Згідно розділу № 4 контракту поставка продукції по цьому контракту здійснюється на умовах DAP Харків, згідно правил IHKOTEPMC (у редакції 2010р.). поставка продукції згідно специфікації № 1 здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту отримання заявки на поставку.
Згідно розділу № 5 контракту перехід права власності на продукцію виникає з моменту передачі продукції покупцю. Вантажоодержувачем продукції по контракту є: ДП "Завод "Електроважмаш", Україна м. Харків, пр. Московський,299.
На виконання умов контракту продавець відвантажував на адресу покупця товар належної якості та комплектності, відповідно до отриманих від покупця заявок на поставку товару (п. 4.1. контракту), а покупець сплачував за поставлений товар плату, згідно розділу № 3 контракту.
Так, 22.07.2019 року засобами електронного зв'язку на електронну адресу позивача від відповідача, відповідно до умов п. 4.1. контракту, надійшла заявка № 238-03/675 від 22.07.2019р. на поставку продукції, а саме, підшипник NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (DIN 620) відповідно до якої продавець зобов'язувався виготовити та поставити на адресу покупця продукцію - підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 80 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 22504,00 євро та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 110 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 66778,80 євро. Загальна сума поставки 89 282,80євро.
На виконання свого обов'язку щодо своєчасної поставки продукції на адресу покупця, продавець відвантажив продавцю продукцію: підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 80 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 22504,00 євро та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (D1N 620) у кількості 110 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 66778,80 євро. Загальна сума поставки 89282,80 євро.
Здійснення поставки продукції підтверджується, зокрема, наступними письмовими доказами:
1. Контракт № 238-03/178-ВК від 11.07.18р., додатком №1 до контракту "специфікація № 1" від 11.07.2018р.
2. Заявка ДП "Завод Електроважмаш" №238-03/675 від 22.07.19р. на поставку продукції.
3. Товарно-транспортна накладна (CMR) № 02081.
4. Комерційний інвойс (рахунок) №89341 від 30.07.19р. на суму 89282,80 євро.
5. Пакувальний лист до рахунку № 89341 від 30.07.2019р.
Покупцем отримано продукцію 17.08.2019р., що підтверджується відміткою в графі № 24 Міжнародної-товарно-транспортної накладної CMR - 02081, в якій міститься: дата отримання продукції, штамп ДП "Завод "Елсктроважмаш" та підпис відповідальної особи ДП "Завод "Електроважмаш", яка отримала продукцію (а.с. № 92 том 1).
Оскільки продукція була поставлена на адресу покупця та отримана останнім 17.08.19р., то 30 денний строк оплати за поставлену продукцію спливає 16.09.19р., а отже, з 17.09.19р. оплата за поставлену продукцію згідно рахунку № 893341 від 30.07.19р. на суму 89282,80 євро є простроченою, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 89282,80 євро, яка була погашена 09.09.20р.
Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену по контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.2018р. продукцію згідно рахунку № 893341 від 30.07.2019р. - відсутня.
28.08.19р. засобами електронного зв'язку па електронну адресу позивача від відповідача, відповідно до умов п. 4.1. контракту, надійшла заявка № 238-03/805 від 28.08.19р. на поставку продукції, а саме підшипник NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (DIN 620) відповідно до якої продавець зобов'язувався виготовити та поставити на адресу покупця продукцію - підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 80 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 22504,00 євро та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 90 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 54637,20 євро. Загальна сума поставки 77141,20 євро.
На виконання свого обов'язку щодо своєчасної поставки продукції на адресу покупця, продавець відвантажив продавцю продукцію: підшипники NUP417E.M2.C4.FVІ стандарт (DIN 620) у кількості 80 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 22504,00 євро та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 90 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 54637,20 євро. Загальна сума поставки 77141,20 євро.
Здійснення поставки продукції підтверджується, зокрема, наступними письмовими доказами:
1. Контракт № 238-03/178-ВК від 11.07.18р., додатком № 1 до контракту "специфікація № 1" від 11.07.2018р.
2. Заявка ДП "Завод "Електроважмаш" № 238-03/805 від 28.08.19р. на поставку продукції.
3. Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR - 02108.
4. Комерційний інвойс (рахунок) № 89376 від 03.09.19р на суму 77141,20 євро.
5. Пакувальний лист до рахунку № 89376 від 03 09.2019р.
Покупцем отримано продукцію 19.09.2019р., що підтверджується відміткою в графі № 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR - 02108, в якій міститься: дата отримання продукції, штамп ДП "Завод "Електроважмаш", підпис відповідальної особи Дії "Завод "Електроважмаш", яка отримала продукцію (а.с. № 98 том 1 ).
З урахуванням умов п. 5.2. контракту, та доказів, наданих до позову на підтвердження отримання відповідачем продукції, строк оплати за спірною поставкою на суму 77141,20 євро згідно інвойсу № 89376 від 03.09.19р. є таким, що настав 19.09.19р. Оскільки продукція була поставлена на адресу покупця та отримана останнім 19.09.19р., то 30 денний строк оплати за поставлену продукцію спливає 19.10.19р., а отже, з 20.10.19 оплата за поставлену продукцію згідно рахунку № 89376 від 03.09.19р. на суму 77141,20 євро є простроченою, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 77141,20 євро. Оплата за поставлену продукцію надійшла частково в сумі 5717,20 євро 09.09.20р.
Станом па час звернення позивача з цим позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену по контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.18р. продукцію згідно рахунку № 89376 від 03.09.19р. складає 71424,00 євро.
28.10.19р. засобами електронного зв'язку на електронну адресу позивача від відповідача, відповідно до умов п. 4.1. контракту, надійшла заявка № 238-03/721 від 28.10.19р. па поставку продукції, а саме, підшипник NUP417Е.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) та підшипник NU332E.M2.RC4.FV1 стандарт (DІN 620) відповідно до якої продавець зобов'язувався виготовити та поставити на адресу покупця продукцію - підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 130 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 36569,00 євро та підшипник NU332Е.М2.1.C4.FV1 стандарт (D1N 620) у кількості 120 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 72849,60 євро. Загальна сума поставки 109418,60 євро.
На виконання свого обов'язку щодо своєчасної поставки продукції на адресу покупця продавець відвантажив продукцію: підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 130 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 36569,00 євро та підшипник NU332E.M2.1.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 120 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 72849,60 євро. Загальна сума поставки 109418,60 євро.
Здійснення поставки продукції підтверджується, зокрема, наступними письмовими доказами:
1. Контракт № 238-03/178-BK від 11.07.18р., додатком № 1 до контракту "специфікація № 1" від 11.07.18р.
2. Заявка ДП "Завод "Електроважмаш" № 238-03/721 від 28.10.19р. на поставку продукції.
3. Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR - 30105.
4. Комерційний інвойс (рахунок) № 89468 від 29.10.19р на суму 10941,60 євро
5. Пакувальний лист до рахунку № 89468 від 29.10.2019р.
Покупцем отримано продукцію 12.11.19р., що підтверджується відміткою в графі № 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR - 30105, в якій міститься: дата отримання продукції, штамп ДП "Завод "Електроважмаш", підпис відповідальної особи ДП "Завод "Електроважмаш", яка отримала продукцію (а.с. № 104 том 1).
Оскільки продукція була поставлена на адресу покупця та отримана останнім 12.11.19р., то 30 денний строк оплати за поставлену продукцію спливає 12.12.19р., а отже, з 13.12.19р. оплата за поставлену продукцію згідно рахунку № 89468 від 29.10.19р. на суму 109418,60 євро є простроченою, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 109418,60 євро.
Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену по контракту продукцію згідно рахунку № 89468 від 29.10.19р. складає 109418,60 євро.
09.09.20р. засобами електронного зв'язку на електронну адресу позивача від відповідача, відповідно до умов п. 4.1. контракту, надійшла заявка № 261/1010 від 09.09.20р. па поставку продукції, а саме, підшипник NUP417Е.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620), підшипник NU332E.M2.RC4.FV1 стандарт (DІN 620), підшипник 22326ЕА.S.MC3 стандарт (DІN 620), відповідно до якої продавець зобов'язувався виготовити та поставити на адресу покупця продукцію - підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 80 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 22504,00 євро; та підшипник NU332Е.М2.1.C4.FV1 стандарт (D1N 620) у кількості 80 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 48566,40 євро; підшипник 22326ЕА.S.MC3 стандарт (DІN 620), у кількості 20 штук, вартістю 646,93 євро за штуку, загальною вартістю 12938,60 євро. Загальна сума поставки 84009,00 євро.
На виконання свого обов'язку щодо своєчасної поставки продукції на адресу покупця продавець відвантажив продукцію: підшипник NUP417Е.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620), підшипник NU332E.M2.RC4.FV1 стандарт (DІN 620), підшипник 22326ЕА.S.MC3 стандарт (DІN 620), відповідно до якої продавець зобов'язувався виготовити та поставити на адресу покупця продукцію - підшипники NUP417E.M2.C4.FV1 стандарт (DIN 620) у кількості 80 штук, вартістю 281,30 євро за одну штуку, загальною вартістю 22504,00 євро; та підшипник NU332Е.М2.1.C4.FV1 стандарт (D1N 620) у кількості 80 штук, вартістю 607,08 євро за одну штуку, загальною вартістю 48566,40 євро; підшипник 22326ЕА.S.MC3 стандарт (DІN 620), у кількості 20 штук, вартістю 646,93 євро за штуку, загальною вартістю 12938,60 євро. Загальна сума поставки 84009,00 євро.
Здійснення поставки продукції підтверджується, зокрема, наступними письмовими доказами:
1. Контракт № 238-03/178-BK від 11.07.2018р., додатком № 1 до контракту "специфікація № 1" від 11.07.2018р.
2. Заявка ДП "Завод "Електроважмаш" № 261/1010 від 09.09.20р. на поставку продукції.
3. Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR - 11091.
4. Комерційний інвойс (рахунок) № 82366 від 10.09.20р на суму 84009,00 євро.
5. Пакувальний лист до рахунку № 82366 від 10.09.20р.
Покупцем отримано продукцію 17.09.20р., що підтверджується відміткою в графі № 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR - 11091, в якій міститься: дата отримання продукції, штамп ДП "Завод "Електроважмаш", підпис відповідальної особи ДП "Завод "Електроважмаш", яка отримала продукцію (а.с.№ 255 том 2).
Оскільки продукція була поставлена на адресу покупця та отримана останнім 17.09.20р., то 30 денний строк оплати за поставлену продукцію спливає 17.10.20р., а отже, з 18.10.20р. оплата за поставлену продукцію згідно рахунку № 82366 від 10.09.20р. на суму 84009,00 євро є простроченою, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 84009,00 євро.
Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену по контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.18р. продукцію згідно рахунку № 82366 віл 10.09.20р. складає 84009,00 євро.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача лист від 29.11.2019р. з вимогою погасити заборгованість за поставками по контракту № 238-03-178-ВК від 11.07.18р. на загальну суму 166424,00 євро.
Листом від 20.12.19р. №261/698 відповідач підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем, однак зазначив, що погасити заборгованість не має змоги, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.
17.12.19р. позивач в адресу відповідача, засобами поштового зв'язку, направив претензію від 16.12.19р. з вимогою про негайне погашення заборгованості за поставлені по контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.18р. товари, а саме, основний борг у розмірі - 275842,60 євро, пені у розмірі - 2101,91 євро, штрафу 10% у розмірі - 16642,48 євро, 3% річних у розмірі - 1071,50 євро, загалом на суму у розмірі - 295658,49 євро.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті "Укрпошта” "Трекінг" за номером накладної № 6104000740901 від 17.12.19р. поштове відправлення - претензія на суму 295658,49 євро отримана адресатом - відповідачем 23.12.2019р. о 13:02:00.
26.12.19р. на електронну адресу позивача від відповідача надійшов лист за № 261/751 від 26.12.19р., яким відповідач підтвердив, що станом на 26.12.19р. прострочена заборгованість за поставлену позивачем продукцію становить 275842,60 євро. Однак, погасити вказану заборгованість перед позивачем відповідач відмовився, пославшись на важке матеріальне становище.
Оскільки, в наслідок досудового врегулювання спору заборгованість відповідача перед позивачем за контрактом № 238-03/178-ВK від 11.07.18р. не була погашена, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за контрактом №238-03/178-ВК від 11.07.18р. в сумі 289722,93 євро (9592842,11 грн.), яка складається з: 264851,60 євро - основний борг; 3541,35 євро - пеня; 8400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу; 12928,08 євро - 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 264851,60 євро основної заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за контрактом у сумі 264851,60 євро, та не заперечує проти наявної основної заборгованості, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 264851,60 євро заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно ст. ст. 610, 611ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Частинами 1,3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно п. 8.1. контракту № 238-03/178-ВК від 11.07.18р. в разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 1% від неоплаченої суми.
Щодо нарахування пені за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №02081, CMR №02108 (за період з 22.10.2019 по 08.09.2020) та CMR №30105, суд зазначає про те, що при розрахунках пені за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №02081, CMR №02108 (за період з 22.10.2019 по 08.09.2020) та CMR №30105 позивачем не було враховано положень ч. 2 статті 261 ЦК України, відповідно до якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Так, згідно з ч.1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Слід звернути увагу, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії: зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору: письмове прохання відстрочити сплату боргу: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.19 за підписом в.о директора ДП “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ” на адресу позивача було направлено лист вих. №261/698 з проханням не передавати вимогу про сплату боргу до судових органів.
26.12.19 р. за підписом в.о. директора ДП “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ” на адресу позивача було направлено лист вих. №261/751 із визнанням простроченої заборгованості за поставлену позивачем продукцію, який свідчить про визнання відповідачем тільки суми наявної заборгованості в розмірі 275842,60 євро, але погодження або визнання суми нарахованої пені або інших платежів - зазначений лист не містить. Так само як і не містить інформації щодо номеру та дати контракту, за яким обліковується прострочення заборгованість перед позивачем.
Також 03.06.2021 року сторонами, в особі Головних бухгалтерів підприємств, було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2021 року.
Отже, можна дійти висновку, що з дати початку прострочення оплати продукції, поставленої за визначеними видатковими накладними по сьогоднішній день відповідачем не було вчинено дій, що могли би свідчити про визнання ним суми нарахованої пені.
Так, існує позиція Верховного суду України при розгляді справи №6-1457цс16 від 09.11.16р., де суд дійшов висновку, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Крім того, у пункті 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 зазначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Також пунктом 4.3. вищезазначеної постанови встановлено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Так, датою надходження позовної заяви ТОВ "ШОКРОС ІМПОРТ-ЕКСПОРТ ТА СПЕДИШІНС ГМБХ" з вимогою про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, пені, відсотків та штрафу за контрактом №238-03/362 від 11.07.18 р. до господарського суду Харківської області - є 14.06.2021 року.
Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 14.06.21 року, суд доходить висновку про сплив позовної давності до вимог про стягнення пені, а саме:
- за міжнародною ТТН CMR №02081- 17.03.2021 року (виходячи з того, що початком прострочення виконання зобов'язання за цією видатковою накладною є - 17.09.19р., а кінцевий строк для нарахування пені в межах 6-ти місяців -17.03.20р.);
- за міжнародною ТТН CMR №02108 - 22.04.2021 року (виходячи з того, що початком прострочення виконання зобов'язання за цією видатковою накладною є - 22.10.19, а кінцевий строк для нарахування пені в межах 6-ти місяців - 22.04.20р.);
- за міжнародною ТТН CMR №30105 - 13.06.2021 року (виходячи з того, що початком прострочення виконання зобов'язання за цією видатковою накладною є - 13.12.19, а кінцевий строк для нарахування пені в межах 6-ти місяців - 13.06.20р.).
Щодо посилань позивача на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.21р. по справі №904/3405/19 в частині положень щодо переривання строку позовної давності, то суд не приймає їх, оскільки справи №904/3405/19 та №922/2360/21 не являються аналогічними.
Таким чином, враховуючи положення статті 267 ЦК України, у відповідності до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а також враховуючи те, що сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позовній вимозі щодо стягнення пені, суд, враховує наслідки спливу позовної давності за міжнародними ТТН CMR №02081, CMR №02108 та CMR №30105.
Щодо нарахування пені за міжнародними ТТН CMR №02108 (на залишок заборгованості у розмірі 71424,00 євро за період з 09.09.20 по 15.06.21) та CMR №11091, суд визнає даний розрахунок арифметично вірним, вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1554,33 євро.
Розглядаючи заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від простроченої суми платежу, за поставлену по контракту продукцію згідно рахунку (інвойсу) № 82366 від 10.09.2020р. на загальну суму 84009,00 євро, а саме в сумі 8400,90 євро, суд керується таким.
У відповідності до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 8.4. контракту, в разі порушення строків оплати продукції більше ніж на 30 банківських днів продавець має право вимагати від покупця сплати додаткового штрафу в розмірі 10% від простроченої суми платежу.
Судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення позивачем штрафу, приймаючи до уваги визнання суми штрафу відповідачем та з урахуванням наявного прострочення у здійсненні оплати згідно рахунку (інвойсу) № 82366 від 10.09.20р. на загальну суму 84009,00 євро, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 8400,90 євро.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2627,12 євро за прострочення оплати продукції, поставленої за МТТН CMR №02081, 3% річних в розмірі 3698,48 євро за МТТН CMR №02108, 3% річних в розмірі 4946,32 євро за МТТН CMR №30105, 3% річних в розмірі 1657,16 євро за МТТН CMR №11091, суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Вбачається з матеріалів справи, подаючи до суду відзив на позовну заяву відповідачем надано контррозрахунок штрафних санкцій та 3% річних, у відповідності до якого сума 3% відсотків річних, які підлягають стягненню, складає 12887,88 євро.
У відповіді на відзив позивач погодився з розрахунком 3% річних, який був наданий відповідачем у відзиві, у відповідності до якого сума річних склала 12887,88 євро.
Судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних, які були надані сторонами та встановлено, що арифметично вірним, з урахуванням перерахунку кількості календарних днів за період прострочення, є розрахунок наданий відповідачем, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 12887,88 євро. В іншій частині заявленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 497,76 євро, суд виходить з наступного.
Частиною третьою ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з позовом просив стягнути з відповідача 264851,60 євро - основний борг; 3541,35 євро - пені; 8400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу; 12928,08 євро - 3% річних.
Щодо заявлених позивачем до стягнення суми штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме: пеня в сумі 1554,33 євро та 8400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу. В іншій частині заявлених до стягнення штрафних санкцій - слід відмовити.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин,суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За ч.ч. 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Аналогічні висновки зроблені в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, загальна сума заборгованості за контрактом склала 264851,60 євро, а загальна сума пені та штрафу за несвоєчасне здійснення оплати складає 9955,23 євро (1554,33 євро - пеня; 8400,90 євро - штраф), що не являється надмірно великою у порівнянні з загальною сумою боргу тому не підпадає під визначення "неспівмірної суми штрафних санкцій".
Так, суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 497,76 євро.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Підсумовуючи вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: 264 851,60 євро - основного боргу; 1554,33 євро - пеня; 12 887,88 євро - 3% річних; 8 400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє з підстав викладених в рішенні.
У відповідності до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд приходить до висновку про те, що витрати, які були сплачені позивачем за послуги перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, що додані до позову, є доведеними, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на перекладача та нотаріуса є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 10850,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 261, 264, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 598, 599, 610 - 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 198, 216, 217, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ" ("Schokros Import-Export und Speditions GmbH")(юридична адреса: Хеллерсдорфер Вег 35, 12689 м. Берлін, Німеччина/Hellersdorfer Weg 35, 12689 Berlin, Germany/, номер в Реєстрі торгівельних фірм: HRB 60069 B, банківські реквізити: Duetsche Bank PGK AG, Kto.-Nr. 510910300 EUR/USD, BLZ: 100 708 48,SWIFT: DEUTDEDB110.IBAN: НОМЕР_1 , AG Charlottenburg-Berlin, HRB 60069, Umsatzsteuer-ldent.- Nr.:DE 181 134352, Steuernummer: 37/518/30008) 264851,60 євро - основного боргу; 1554,33 євро - пеня; 12887,88 євро - 3% річних; 8400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу; судовий збір в сумі 4315,42 євро (еквівалент 142885,17 грн.); 10850,00 грн. - витрати, понесені позивачем за послуги перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Судове засідання для розгляду заяви позивача щодо розподілу судових витрат згідно п.5 ч.6. ст. 238 ГПК України призначити на 24.09.21р. о 12:00 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, зал №332, 3 пов.).
Позивачу надати до суду докази понесених витрат на правову допомогу.
Відповідачу - письмові заперечення з обгрунтуванням своєї позиції.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "24" вересня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко