вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
23.09.2021 Справа № 917/1098/21
Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного підприємства "БУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ", 360223, м.Полтава, вул. 23 Вересня, буд.13, кв.44, ідент. код 31316807
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОРАБ - М", 38100, Полтавська обл., Зіньківський район, м. Зіньків, вул. Солов'янівська, буд. 40 Д, ідент. код 41258815
про стягнення 26098,96 грн.
встановив:
До господарського суду Полтавської області надійшов позов (вхід.№1204/21 від 08.07.2021 р.) Приватного підприємства "БУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОРАБ - М" про стягнення 26098,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови укладеного між сторонами договору №24/1-06-2019 від 24.06.2019 року, а саме відповідач не в повному розмірі розрахувався за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у нього утворився борг у сумі 22459,00 грн.
12.08.2021 року до господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі (вхід.№8880), які по своїй суті є відзивом на позов, відповідно до яких відповідач зазначає, що сума основного боргу у розмірі 22459,00 грн. сплачена згідно платіжного доручення №1247 від 21.07.2021 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 року позовну заяву Приватного підприємства "БУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОРАБ - М" було визначено строк до 13.08.2021 року для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 13.07.2021 року, яка надсилалася відповідачу на адресу: 38100, Полтавська обл., Зіньківський район, м. Зіньків, вул. Солов'янівська, буд. 40 Д, повернулася до суду не врученою з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що також підтверджується направленими на адресу суду поясненнями відповідача.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
24.06.2019 року між Приватним підприємством "БУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (далі - продавець) до Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОРАБ - М" (далі - покупець) було укладено договір №24/1-06-2019 (далі - договір), відповідно п.1.1. якого продавець зобов'язується здійснити доставку власним автотранспортом, а покупець прийняти і оплатити в строк та на умовах, що обговорені даним договором, товар у кількості, наведеній в п. 2.1. даного договору. Вартість доставки товару входить до загальної суми договору.
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору, асортимент і кількість товару, який має бути переданий : пісок обводнений 3600 м3 . Приймання товару по кількості та якості відбувається у відповідності до умов п. 6 даного договору.
Згідно п. 3.2. договору сторони погодили, що загальна сум договору складає 874800,00 грн. у тому числі ПДВ - 145800,00 грн.
Порядок розрахунків згідно даного договору сторони погодили у розділі 4.
Так, відповідно до п. 4.1. покупець оплачує товар шляхом передплати в розмірі 100% вартості товару на підставі виставленого підписаного договору та рахунку фактури.
Постачальник поставляє товар на умовах DDP Інкотермсу 2010 - об'єкт покупця, визначений покупцем в замовленні розташований за адресою : м. Полтава, вул. Степового Фронту, буд. 6. Товар поставляється в термін до 31.12.2019 року з дати оплати (п.п. 5.2., 5.3. договору).
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, останньому було поставлено товар на загальну суму 73386,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000183 від 23.07.2019 р., РН-0000185 від 25.07.2019 р., РН-0000187 від 29.07.2019 р., РН-0000230 від 12.09.2019 р., РН-0000240 від 18.09.2019 р., РН-0000291 від 07.10.2019 р., РН-0000300 від 18.10.2019 р., РН-0000336 від 22.11.2019 р., РН-0000338 від 27.11.2019 р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін (копії додаються).
Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 50927,00, у зв'язку з чим у нього утворився борг в сумі 22459,00 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 22459,00 грн. основного боргу, а також 1070,65 грн. - 3% річних та 2569,31 грн. інфляційних.
12.08.2021 року до господарського суду від відповідача надійшло пояснення (вхід.№8880), в якому відповідач вказує про сплату ним суму основного боргу у повному розмірі в сумі 22459,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1247 від 21.07.2021 року (додається).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22459,00 грн. та розглядає справу по суті в частині стягнення 1070,65 грн. - 3% річних та 2569,31 грн. інфляційних.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначених положень, позивачем за час прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу 1070,65 грн. - 3% річних та 2569,31 грн. інфляційних.
Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 1070,65 грн. - 3% річних та 2569,31 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір сум відповідає вимогам законодавства та договору, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 356 від 01.07.2021 р.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідач не спростував обґрунтованість складу витрат на професійну правничу допомогу, які навів позивач в акті приймання - передачі від 29.06.2021 року.
В своїх поясненнях відповідач посилається на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який втратив чинність у 2017 році, а тому його норми не підлягають застосуванню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 року "Левантс проти Латвії" за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідні і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовую ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу, що становить 3000,00 грн. є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, що становить 26098,96 грн., витрати на цю суму підтверджуються доказами надання адвокатом правничих послуг, вимога про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232 - 233, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОРАБ - М" (38100, Полтавська обл., Зіньківський район, м. Зіньків, вул. Солов'янівська, буд. 40 Д, ідент. код 41258815) на користь Приватного підприємства "БУДЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" (360223, м. Полтава, вул. 23 Вересня, буд.13, кв.44, ідент. код 31316807) 1070,65 грн. - 3% річних, 2569,31 грн. інфляційних, 3000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.