"13" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/893/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/893/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 42688848)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29; код ЄДРПОУ 00231604)
про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 255 129,00 грн;
представники сторін:
від позивача - Андрушко Л.І., Дідуренко С.В.;
від відповідача - Вербецька М.А.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (далі -позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (далі - відповідач), в якому просив суд усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» у користуванні та розпорядженні власністю з боку Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод», шляхом:
1) припинення самовільно встановленого пропускного режиму до нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 1425843351101; Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 149890251101;
2) розблокування в'їзду через ворота на прибудинкову територію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-В.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що він є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: 1) м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-В; 2) м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29-Г. Зазначив, що вказані об'єкти нерухомості знаходяться поряд з будівлями, що належать на праві власності відповідачу, з боку якого за відсутності виробничих потужностей та оформленого права користування земельною ділянкою підтримується пропускна система на територію.
Звернув увагу, що не може дістатись до своєї власності, здавати її в оренду згідно основної господарської діяльності, а також не має інформації як і ким на даний час вона використовується.
Зазначив, що 17.02.2021р. на виконання розпоряджень керівництва відповідача було розпочато знищення майна позивача, а саме паркану, що відокремлював прибудинкову територію належної позивачу на праві власності будівлі №29-В від території відповідача. 17.03.2021р. перед в'їздом на територію позивача були зірвані плити з проїзної частини дороги та вирита яма для перешкоджання користування стоянкою вантажних транспортних засобів особі, з якою у позивача виникли орендні правовідносини.
Вказав, що служба охорони, найнята відповідачем, встановила будку охорони та пункт пропуску, через який тільки пішки допускали виключно директора позивача та представників орендаря із записом у журналі новоствореного КПП. Водночас транспортні засоби орендаря на територію не допускались.
Крім того, відзначив, що 30.03.2021р., після відновлення позивачем проїзної частини дороги, перед в'їздом на територію позивача були вивантажені бетонні блоки.
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на перешкоджання відповідачем в реалізації права власності на нерухоме майно.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. №2-422/21 від 02.04.2021р.). В даній заяві позивач просив суд забезпечити позовні вимоги шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Одеський автоскладальний завод» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29; код ЄДРПОУ 00231604) вчиняти дії щодо:
1) перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», а також третім особам, з якими укладено договори оренди, та їх транспортним засобам, у доступі до належних на праві власності об'єктів нежитлової нерухомості, розташованих за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 1425843351101; Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 149890251101;
2) знищення чи пошкодження майна, належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 1425843351101; Одеська область, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, будинок 29-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 149890251101.
Ухвалою господарського суду від 05.04.2021р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» про забезпечення позову (вх. №2-422/21 від 02.04.2021р.) відмовлено.
Ухвалою від 07.04.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (вх. №926/21 від 02.04.2021р.) залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
12.04.2021р. до суду надійшло клопотання позивача (вх. №9973/21) про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 19.04.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№926/21 від 02.04.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/893/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.05.2021р. Запропоновано відповідачу реалізувати процесуальне право на подання відзиву.
14.05.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №13082/21) про відкладення підготовчого судового засідання.
Протокольною ухвалою від 17.05.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 31.05.2021р.
28.05.2021р. до суду надійшов відзив (вх. №14514/21) та клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву (вх. №14513/21), в якому представник вказав, що ухвалу суду від 19.04.2021р. у справі не отримував, про відкриття провадження у справі відповідач дізнався 18.05.2021р. та лише 25.05.2021р. мав можливість ознайомитись із матеріалами справи.
У відзиві представник відповідача вказав, що вважає позовні вимоги незаконними та безпідставними й просив відмовити у задоволенні позову.
Звернув увагу, що не відповідають дійсності твердження позивача про те, що 29.12.2020р. директор не був допущений відповідачем до будівлі №29-Г. Представник відповідача пояснив, що директора не пропустили саме через нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, яка є приватною власністю відповідача.
Зазначив, що позивач не надав жодного доказу виникнення права власності на будь-який паркан та не пояснив, яким чином демонтаж паркану впливає на неможливість доступу до нерухомого майна. Зауважив, що відповідач не знищував чужого майна та здійснює свою діяльність із дотриманням вимог чинного законодавства.
Вказав, що не має відношення до зривання плит та риття ям, а також не зобов'язаний відповідати за дії третіх осіб. Зазначив, що відповідач не встановлював пропускного режиму до нежитлових приміщень позивача.
Протокольною ухвалою від 31.05.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 14.07.2021р., встановлено строк для надання відповіді на відзив до 17.06.2021р. та для надання заперечень на відповідь на відзив - до 07.07.2021р.
17.06.2021р. за вх. №16461/21 до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову, в якій позивач вказав, що після звернення до суду мали місце події, які вимагають коригування позовних вимог та, посилаючись на ст. 46 ГПК України, виклав позовні вимоги до відповідача наступним чином:
1) усунути Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК”, код ЄДРПОУ 42688848 (вул. Отамана Чепіги, 29-А, Одеса, 65003), перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю з боку Приватного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод”, шляхом демонтажу самовільно встановленого на земельній ділянці, що є комунальною власністю, шлагбаума, який перешкоджає доступу до нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Чепіги отамана, будинок 29-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 1425843351101; Одеська область, м. Одеса, вулиця Чепіги отамана, будинок 29-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 149890251101;
2) стягнути з Приватного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод” код ЄДРПОУ 00231604 (вул. Отамана Чепіги, 29, Одеса, 65003), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНПОРТ-ЛОДЖІСТІК”, код ЄДРПОУ 42688848 (вул. Отамана Чепіги, 29-А, Одеса, 65003), витрати на відновлення знищеного майна у загальному розмірі 255 129,00 грн., з яких:
- на відновлення паркану 213 000,00 грн;
- на відновлення воріт 42 129,00 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 8367,00 грн витрат зі сплати судового збору та 36 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
13.07.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №18811/21) про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 14.07.2021р. відкладено підготовче судове засідання на 19.07.2021р.
19.07.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №19211/21) про долучення до справи платіжного доручення №287 від 04.03.2021р., яким підтверджується оплата позивачем правової допомоги адвокату у розмірі 36 000,00 грн.
19.07.2021р. представник відповідача надав до суду відзив (вх. №19374/21) на позовну заяву, враховуючи зміну позивачем предмету позову. У даному відзиві представник, серед іншого, зазначив, що відповідач не знищував чужого майна, а позивачем не надано доказів розпорядження керівництва відповідача щодо знищення майна позивача. Вказав, що численні звернення позивача до правоохоронних органів не можуть бути достатньою та обґрунтованою підставою для задоволення позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
19.07.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2021р.
10.08.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №21294/21) про відкладення розгляду справи.
11.08.2021р. судом отримано письмові пояснення представника позивача (вх. №21353/21), де представник, посилаючись на норми чинного законодавства та судову практику, акцентував увагу на тому, що власник майна має право користування та розпорядження своїм майном, а також може звернутися до суду з негаторним позовом для захисту права власності.
11.08.2021р. судом отримано письмові пояснення представника відповідача (вх. №21420/21), в яких представник, серед іншого, вказав, що на території відповідача розміщено пропускний пункт, де всі особи, які користуються приміщеннями мають спеціальні пропуски та потрапляють на територію без жодних проблем. Крім цього, зазначив, що вхід до приміщень позивача знаходиться з іншої сторони від пропускного пункту відповідача.
Протокольною ухвалою від 11.08.2021р. розгляд справи відкладено на 16.08.2021р.
13.08.2021р. до суду надійшла заява із запереченнями представника позивача (вх. №21601/21), де останній звернув увагу суду на пропускний режим, встановлений відповідачем для інших власників, зокрема - для позивача. Вказані дії зі встановлення пропускного режиму представник позивача назвав зловживанням правом.
16.08.2021р. розгляд справи відкладено на 20.08.2021р.
20.08.2021р. до суду надійшли письмові пояснення представника позивача (вх. №22163/21) щодо предмета позову в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю.
Як вказав представник позивача, встановлений з вулиці Плигуна шлагбаум призначений для виїзду з території та не має відношення до даного спору.
Підкреслив, що шлагбаум, про який йде мова у заяві про зміну предмета позову, встановлений по провулку Павла Кравцова (біля будівлі заводоуправління ПрАТ «ОдАЗ») і призначений відповідачем для в'їзду на територію. Зазначив, що вказаний шлагбаум відображено на відеозапису від 22.03.2021р. приєднаному до матеріалів справи (файл: signal-2021-03-22-214449).
20.08.2021р. розгляд справи відкладено на 02.09.2021р.
01.09.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №23008/21) про відкладення розгляду справи.
02.09.2021р. судом отримано клопотання представника позивача (вх. №23031/21) про приєднання до справи нових доказів та поновлення строку на подачу доказів. Вказаним клопотанням представник просив приєднати до матеріалів справи копію адвокатського запиту від 27.08.2021р. та копію відповіді Філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» від 31.08.2021р. за вих. №3640-04/8439.
Адвокатський запит, який представник позивача просив приєднати до справи стосувався інформації про те, чи зверталось 17.03.2021р. ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» до кол-центру Філії «Інфоксводоканал'з питання відсутності водопостачання на заводі, а також чи проводились у період з 17.03.2021р. по 19.03.2021р. аварійно-ремонтні роботи на мережах водопроводу Філії «Інфоксводоканал» за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-В.
Як вказав представник позивача, відповідь Філії «Інфоксводоканал» на вищевказаний адвокатський запит повністю спростовує твердження відповідача про те, що відтворені у судовому засіданні відеоматеріали по факту пошкодження проїзної частини дороги перед воротами позивача за адресою АДРЕСА_1 , були пов'язані з аварійно-відновлювальними роботами Філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс».
02.09.2021р. розгляд справи відкладено на 08.09.2021р.
08.09.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №23641/21) про приєднання доказів та поновлення строку на подачу доказів, а саме: копії адвокатського запиту від 04.12.2020р., копії заяви свідка ОСОБА_1 , електронної копії відеоматеріалів, зроблених свідком ОСОБА_1 06.09.2021р., копії заяви свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , електронної копії відеоматеріалів, зроблених свідком ОСОБА_3 16.02.2021р., копії заяви свідка ОСОБА_4 , скріншоту сайту ОМР (Департаменту муніципальної безпеки). Вказані матеріали судом долучено матеріалів справи.
08.09.2021р. судом отримано письмові пояснення представника відповідача (вх. №23735/21), де представник зауважив, що надані позивачем відеоматеріали є неналежними доказами та не можуть бути прийняті до розгляду під час ухвалення рішення.
Крім того, 08.09.2021р. представником відповідача також були подані до суду письмові заперечення (вх. №23742/21) проти залучення доказів представника позивача, які надійшли до суду 08.09.2021р. Представник відповідача акцентував, що нові докази мали бути подані разом з позовною заявою. Зазначив, що в клопотанні не наведено поважних причин пропуску строку надання доказів.
08.09.2021р. розгляд справи відкладено на 13.09.2021р.
13.09.2021р. представником позивача подано до суду письмові пояснення (вх. №24028/21) щодо позиції відповідача, наданої 08.09.2021р. У вказаних поясненнях представник позивача на забезпечення повного і всебічного розгляду справи просив дослідити усі приєднані до матеріалів справи докази.
13.09.2021р. представником відповідача подано до суду клопотання (вх. №24077/21) про долучення до справи доказів та поновлення строку на подачу доказів, а саме відповіді Філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» на адвокатський запит. Як вказав представник, вказана відповідь підтверджує інформацію про те, що 17.03.2021р. за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, представниками Філії були проведені роботи щодо обстеження мережі водопостачання на предмет справності її функціонування. Вказані матеріали судом залучено до матеріалів справи.
13.09.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №24164/21) про приєднання до матеріалів справи карти пам'яті з копіями електронних доказів (відеозаписів свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), спрямованих на електронну пошту суду 07.09.2021р.
13.09.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Отже, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Таким чином, враховуючи клопотання представників, обставини справи та значення справи для сторін, господарський суд вийшов за межі строку розгляду справи, не порушивши при цьому встановленого ГПК України принципу розумності строку, для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин й ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, загальною площею 1069,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1425843351101).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 155016381) до складових частин об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належать: нежитлова будівля, L; огорожа, 1-3.
Крім того, на праві спільної часткової власності (12/100 частин) позивачу належать нежитлові будівлі , загальною площею 13005,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1495890251101).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 177351889) до складових частин об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належать: нежитлова будівля, літ. R, R1; загальна площа 6837,7 кв.м; нежитлова будівля, літ. R2, R3, R4; загальна площа 5182,9 кв.м; нежитлова будівля, літ. V; загальна площа 76,8 кв.м; нежитлова будівля, літ. F; загальна площа 908 кв.м.
За матеріалами справи також встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, загальною площею 3018,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1604392651101). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 131742200) до складових частин об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належать: нежитлова будівля літ. А, загальною площею 2715,8; нежитлова будівля літ. Б, загальною площею 179,8 кв.м; нежитлова будівля літ. Г, загальною площею 87,2 кв.м; нежитлова будівля літ. W, загальною площею 35,6 кв.м.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Крім того, в Україні відносини, пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Одним з регламентованих ЦК України способів захисту права власності є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України).
Водночас правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлено статтею 133 Господарського кодексу України (ГК України), в якій, зокрема, визначено, що основу цього режиму становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених ЦК України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
За змістом статті 134 ГК України правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.
Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі N 926/3881/17, від 27.05.2020 у справі №910/1310/19.
Досліджені при розгляді справи відеофайли, надані позивачем, суд сприймає критично.
На більшості відеоматеріалів, наданих позивачем, фігурують невстановлені особи, здійснити ідентифікацію яких не уявляється можливим. Окремі репліки вказаних суб'єктів суд не може сприймати як докази або показання свідків у зв'язку з неможливістю встановлення їх осіб, а також відсутністю у суду відомостей щодо попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Крім того, не вбачається можливості встановити ступінь обізнаності вказаних осіб з фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим будь-яку повідомлену на відеоматеріалах інформацію суд розцінює як припущення.
Разом з тим, з матеріалів справи, пояснень сторін та досліджених відеозаписів суд встановив наявність шлагбауму та контрольно-пропускного пункту за адресою: АДРЕСА_2 , біля нежитлового приміщення, яке належить на праві власності відповідачу. Вказані обставини не заперечувались учасниками справи.
Крім того, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїми заявами від 06.09.2021р. (Т. 2, а.с. 34-35) повідомили, що по провулку Павла Кравцова у м. Одесі біля будівлі заводоуправління ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» встановлений шлагбаум для в'їзду на територію, на якій розташовані будівлі заводу та інших суб'єктів господарювання, а також стоянки автомобілів. Шлагбаум для проїзду автотранспорту підіймають тільки за наявності перепусток, виписаних керівництвом заводу. Пішки можна пройти через розташовану поруч прохідну, але також тільки з дозволу керівництва ПрАТ «Одеський автоскладальний завод».
Вказані обставини кореспондують поясненням представника відповідача, який повідомив про наявність на території Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» пропускного пункту, де всі особи, які користуються приміщеннями мають спеціальні пропуски та потрапляють на територію без жодних проблем.
На думку суду, пропонування позивачу оформити перепустку для доступу до власних приміщень створює перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд також враховує, що відповідач не надав до матеріалів справи документи на право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій встановлено контрольно-пропускний пункт. До того ж листом від 13.04.2021р. №01-19/999 Департамент комунальної власності на адвокатський запит представника позивача надав відповідь, згідно з якою повідомив, що рішення стосовно передачі у власність або користування ПАТ «Одеський автоскладальний завод» земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 Одеською міською радою не приймалося.
Таким чином, судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано право власності позивача на нежитлові будівлі, у користуванні та розпорядженні якими відповідач чинить перешкоди шляхом встановлення пропускного режиму за допомогою шлагбаума. Для встановлення шлагбаума у відповідача відсутні будь-які правові підстави.
Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом демонтажу самовільно встановленого на земельній ділянці, що є комунальною власністю, шлагбаума, який перешкоджає доступу до нежитлових будівель позивача.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на відновлення паркану та воріт, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, а саме витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т.1, а.с. 29) та технічний паспорт на нежитлові будівлі літ «L» по АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 46-53), позивачу на праві власності належить огорожа, позначена в технічному паспорті номерами 1-3 (Т. 1, а.с. 47).
У матеріалах справи наявні заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 07.09.2021р. (Т. 2, а.с. 36-39), які вказали, що 16.02.2021р. з території ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» під'їхали будівельні автокрани та почали демонтувати паркан, що відокремлював територію за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-В, де знаходиться нежитлова будівля, що належить на праві власності позивачу, і територія для паркування автотранспорту. Крім того, свідки зазначили, що 17.02.2021р. паркан був повністю демонтований, внаслідок чого територія, на якій знаходяться нежитлові приміщення позивача, стала підконтрольна ПрАТ «Одеський автоскладальний завод», охоронна фірма якого встановила на даній території будку охорони, забарикадувала ворота та не пропускала до об'єктів власності позивача без дозволу керівництва заводу. Також свідки повідомили, що 02.04.2021р. представниками ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» були демонтовані ворота, а замість них в належний позивачу паркан були вставлені бетонні блоки, що унеможливлює в'їзд на територію без проїзду через вищезгаданий шлагбаум.
Проте, суд враховує, що позивач не довів належним чином суму завданого збитку, а також те, що вказані дії, спрямовані на знищення майна, були вчинені відповідачем.
З доданих позивачем фото- та відеоматеріалів неможливо встановити, який саме паркан та ворота були демонтовані та де вони розташовані.
Крім того, позивач надав до суду лише комерційну пропозицію ТОВ «Південний завод ЗБВ», де останнім запропоновано ТОВ «Транспорт Лоджистік» ціну за матеріали та монтаж забору у розмірі 213 000,00 грн, а також комерційну пропозицію по розсувним воротам за ціною 42 129,00 грн з монтажем. Вказані суми позивач просив стягнути з відповідача, не надавши при цьому належних доказів визначення вартості воріт та паркану, які нібито були знищені відповідачем.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на відновлення паркану та воріт у розмірі 255 129,00 грн.
Стосовно деяких інших обставин справи слід зазначити наступне.
Щодо доводів позивача про зривання плит та риття ям є незрозумілим, про яку саме територію позивача йде мова, адже позивач не надав документів про виникнення права власності/користування на земельну ділянку.
Позивач вказав, що не може користуватись належним йому майном станом на день звернення з позовом виключно через ту обставину, що невстановлені треті особи поклали на земельну ділянку бетонні блоки. Слід зауважити, що позивачем не надано доказів розміщення бетонних блоків відповідачем.
Щодо відеозапису, на якому екскаватор, як пояснив представник позивача, заїздить на територію стоянки відповідача. Слід зазначити, що вказану спецтехніку на відеоматеріалах неможливо ідентифікувати. Неможливо встановити й те, що даний екскаватор належить відповідачу. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили, що право користування відповідача вказаним екскаватором. Таким чином, суд не може встановити причетність відповідача до пошкодження проїзної частини за допомогою вказаної спецтехніки.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі суд враховує наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У заяві про зміну предмету позову позивач, серед інших позовних вимог, просив стягнути з відповідача 36 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування стягнення витрат на правову допомогу представник позивача надав Договір про надання правової допомоги №б/н від 04.03.2021р., за умовами п. 1.1. якого клієнт (позивач) доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту за винагороду правову допомогу з питання усунення перешкод у користуванні власністю з боку ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» у суді першої інстанції.
Пунктом 3.1. вищевказаного договору встановлено, що сума винагороди адвоката за надання правової допомоги складає 36 000,00 грн (із розрахунку 2800 грн за годину зайнятості: під час роботи з документами; перебування у суді; участі у перемовинах з третіми особами; на консультаціях клієнта та при вчиненні інших дій, пов'язаних з виконанням даного договору.
Платіжним дорученням №287 від 04.03.2021р. позивач перерахував адвокату Дідуренко С.В. 36 000,00 грн за послуги правової допомоги, згідно Договору №0403/21 від 04.03.2021р.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач не надавав будь-яких заяв, клопотань чи заперечень щодо розподілу судових витрат.
Таким чином, враховуючи завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вирішив розподілити судові витрати у даній справі, стягнувши з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн витрат на правову допомогу та 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 42688848) до Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29; код ЄДРПОУ 00231604) про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 255 129,00 грн - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Одеський автоскладальний завод» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29; код ЄДРПОУ 00231604) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 42688848) шляхом демонтажу самовільно встановленого на земельній ділянці, що є комунальною власністю, шлагбаума, який перешкоджає доступу до нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, будинок 29-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 1425843351101; Одеська область, м. Одеса, вулиця Чепіги Отамана, будинок 29-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав 149890251101.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29; код ЄДРПОУ 00231604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 42688848) 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору, 18 000,00 грн витрат на правову допомогу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 13 вересня 2021р. Повний текст рішення складено та підписано 23 вересня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков