79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.09.2021 справа № 914/2345/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ», м. Львів
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Львів
про стягнення 20 500, 00 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Лука А.В. - адвокат;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 500, 00 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2021 відкрито провадження у справі № 914/2345/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.08.2021.
Ухвалою суду від 30.08.2021 розгляд справи відкладено на 20.09.2021.
Представник позивача у судове засідання, 20.09.2021, з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, щодо задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що ведуться переговори між сторонами про мирне врегулювання спору, заперечив.
В судове засідання, 20.09.2021, представник відповідача повторно не з'явився, через підсистему «Електронний суд» надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника та додатково повідомив суд, що між сторонами ведуться переговори про мирне врегулювання спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.09.2021 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ» (надалі позивач, перевізник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач, експедитор) про стягнення 20 500, 00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22 грудня 2020 року між сторонами у справі укладено договір-заявку № КТ20-00652 (далі договір).
На підставі договору позивач зобов'язувався відповідно на замовлення та за плату відповідача організувати і здійснити перевезення вантажу сполученням Вадовіце (Польща) - Хмельницький (Україна), а відповідач зобов'язувався оплатити вартість перевезення.
За фактом виконаного перевезення вантажу, позивач скерував на адресу відповідача транспортні документи, а саме: договір-заявку від 22 грудня 2020 року № КТ20-00652 (у двох примірниках); накладну СМR від 28.12.2020 № 0123551; рахунок на оплату від 04 січня 2021 року № 89 на суму 30 500, 00 грн; акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 04.01.2021 № 56 (у двох примірниках). Також у зв'язку із виконанням вказаного перевезення, позивач зареєстрував податкову накладну від 04.01.2021 № 9.
Відповідно до п. 2. договору, оплата за виконане перевезення здійснюється протягом 10 банківських днів, по отриманню оригіналів документів.
В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати коштів, у зв'язку з чим позивач змушений був неодноразово звертатися до відповідача з вимогами про оплату коштів.
14.05.2021 відповідач скерував на адресу позивача гарантійний лист № 14/05, яким додатково зобов'язувався погасити борг, проте графік погашення боргу, що містився у гарантійному листі також не був дотриманий відповідaчем.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву, письмових обґрунтованих пояснень чи доказів погашення заборгованості до суду не представив.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, 22 грудня 2020 року між сторонами у справі укладено договір-заявку № КТ20-00652 про надання транспортно-експедиційних послуг. На підставі вказаного договору, позивач зобов'язувався відповідно на замовлення відповідача та за плату організувати і здійснити перевезення вантажу сполученням Вадовіце (Польща) - Хмельницький (Україна), а відповідач зобов'язувався оплатити вартість перевезення.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
За фактом виконаного перевезення вантажу позивач скерував на адресу відповідача транспортні документи, а саме: договір-заявку від 22 грудня 2020 року № КТ20-00652 (у двох примірниках); накладну СМR від 28.12.2020 № 0123551; рахунок на оплату від 04 січня 2021 року № 89 на суму 30 500,00 грн.
Факт надання цих послуг та погодження їх вартості підтверджується актом № 56 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) згідно рахунку від 04.01.2021 № 89, який був підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до п. 2. договору-заявки, оплата за виконане перевезення здійснюється протягом 10 банківських днів, по отриманню оригіналів документів.
14.05.2021 відповідач скерував на адресу позивача гарантійний лист № 14/05, яким додатково зобов'язувався погасити борг, проте графік погашення боргу, що містився у гарантійному листі не був дотриманий відповідачем.
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 06.05.2021 № 1727 та від 04.06.2021 № 1761 згідно яких відповідачем перераховано позивачу частину заборгованості в розмірі 10 000, 00 грн.
Крім того, позивач звертався до Господарського суду Львівської області в порядку наказного провадження, відповідно до ст. ст. 147-151, 154 Господарського процесуального кодексу України, де просив суд видати наказ про стягнення з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Господарським судом Львівської області 01.07.2021 року за наслідками розгляду вказаної заяви позивача, було видано судовий наказ. Проте, відповідач скористався правом, передбаченим ст. 157 Господарського процесуального кодексу України, та подав заяву про скасування судового наказу. Ухвалою суду від 20.07.2021 скасовано судовий наказ від 01.07.2021 у справі № 914/2161/21, виданий Господарським судом Львівської області, що, відповідно до ч. З ст. 158 Господарського процесуального кодексу України, зумовило виникнення у позивача права звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Згідно умов ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 20 500, 00 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач в судові засідання не з'явився, доводів позовної заяви не спростував, доказів сплати заборгованості не представив.
В позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 17.10.2021 № 1710 з додатком від 01.05.2021 № 9; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 15.09.2021; копія рахунку-фактури від 28.07.2021 № 6 на оплату адвокатських послуг; копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 28.07.2021 № 6; копію платіжного доручення від 28.07.2021 № 6423 ; копія рахунку-фактури від 09.09.2021 № 7; копія акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 09.09.2021 № 7; копія платіжного доручення від 10.09.2021 № 8001.
З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (підготовка позовної заяви та складання розрахунку позовних вимог, представництво в судових засіданнях), зважаючи що відповідачем не подано доказів та доводів щодо неспівмірності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 4 000, 00 грн.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Швидкий світ” (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 4, код ЄДРПОУ 39497430) суму в розмірі 26 770, 00 грн, з яких:
- 20 500, 00 грн основного боргу;
- 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
- 2 270, 00 грн судового збору;
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк