79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.09.2021 р. Справа № 914/2350/18 (914/1408/21)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,
за участю секретаря Гулкевича В.О.
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , Львівська область, смт.Східниця
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, м. Львів
про: стягнення 21 801 грн.15 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
у межах справи № 914/2350/18
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод РЕМА”, м. Львів
про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)
Представники:
від позивача: Лучко-Гейшева М.М. - адвокат
від відповідача: Камінська С.М. - адвокат
Історія розгляду справи.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області, у межах справи № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, з позовом до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” про стягнення 21 801 грн.15 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, при розподілі позовної заяви визначено єдиний унікальний номер судової справи 914/2350/18 (914/1408/21), головуючим суддею визначено суддю Морозюка А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”.
Ухвалою суду від 26.05.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 22.06.2021 р.; встановлено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
14.06.2021 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 07.06.2021 р. №112/1784юр.
Ухвалою суду від 17.08.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.09.2021 р.
31.08.2021 р. відповідач подав суду клопотання від 25.08.2021 р. №112/1806юр про долучення до матеріалів справи постанов Верховного Cуду (постанови додаються).
В судовому засіданні 14.09.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Представник відповідача заперечив проти позову частково з підстав викладених у відзиві, вважає що справедливим було б стягнення на користь позивача 1 305,12 грн.
Суд заслухавши думку сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 24.02.2018 р. по 20.10.2020 р. працював охоронником у ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», що підтверджується записами у трудовій книжці. 20.10.2020 р. р. його було звільнено з роботи за власним бажанням. Проте на момент звільнення з роботи у відповідача перед позивачем залишалась заборгованість по заробітній платі в розмірі 16 313,94 грн., яка після звільнення виплачувалась частинами та була повністю погашена 12.02.2021 р. У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем при звільнені, позивач у відповідності до ст. 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за 81 день (з жовтня 2020 р. по лютий 2021 р.) в розмірі 21 801 грн. 15 коп.
Позиція відповідача:
Відповідач заперечуючи проти позову частково зазначив, що стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати в розмірі 21 801,15 грн. не відповідає принципу співрозмірності (пропорційності), оскільки сума заборгованості по заробітній платі становила лише 16 313,94 грн. Вважає, що справедливим було б стягнення на користь позивача 1 305,12 грн., при цьому посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 р. № 761/9584/15-ц.
Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.
Господарським судом Львівської області ухвалою від 03.01.2019 р. відкрито провадження у справі №914/2350/18 про банкрутство відповідача - ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра”. На даний час справа №914/2350/18 перебуває на стадії розпорядження майном.
Згідно із ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає розгляду Господарським судом Львівської області в межах провадження у справі № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”.
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач - ОСОБА_1 24.02.2018 р. був прийнятий відповідачем - ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” на роботу охоронником та 20.10.2020 р. був звільнений з роботи за власним бажанням, в порядку ст. 38 Кодексу Законів про працю України, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці позивача.
Як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачем, на момент звільнення з роботи у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 313,94 грн., остаточний розрахунок якої було проведено 12.02.2021 р.
Те що на день звільнення позивача 20.10.2020 року існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за попередні періоди роботи та те, що при звільнені відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, свідчить Виписка по картковому рахунку О. Курець, з якої прослідковується, що на рахунок позивача у період з 26.10.2020 р. по 12.02.2021 р.зараховано заробітну плату в сумі 16 313,94 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про оплату праці”, ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно із ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно правової позиції Верховного суду України в справі за № 6-76 цс 14 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014 року), передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Абзацом 4 ч. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктами 5, 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивачем у позовній заяві визначено середньоденну заробітну плату за липень - серпень 2020 р. (у вересні перебував у відпустці) в розмірі 269,15 грн. (зарплата за липень 5 536,51 грн. + зарплата за серпень 6036,91 грн. поділено на 43 робочі дні), та нараховано середній заробіток за весь час затримки за період з 20.10.2020 р. по 12.02.2021 р. (в якому 81 робочий день) в розмірі 21 801,15 грн. Визначена позивачем при розрахунку зарплата за липень-серпень 2020 р. підтверджується Довідкою про доходи, виданою ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра”.
Відповідач у відзиві зазначив, що період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення, а оскільки днем звільнення є 20.10.2020 р., тому кількість днів при розрахунку середнього заробітку при звільненні становить 80 днів, відповідно сума середнього заробітку становить 21 532,00 грн. а не 21 801,15 грн.
За перерахунком суду, середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 269,15 грн. визначена вірно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає нарахуванню за період з 21.10.2020 р. по 12.02.2021 р. та становить 21 532,00 грн. (269,00х80=21 532,00).
Разом з тим суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.
Так, згідно п.81 Постанови, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Відповідно до п.87 Постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Як зазначено у п.89 Постанови, таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Згідно п.91 Постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таким чином(п.92 Постанови), з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, при цьому незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата в п.94.5. Постанови зазначила,що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Отже, як встановлено судом розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати йому при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, становив 16 313,94 грн., відтак сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 21 532,00 грн., не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі.
Таким чином, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 2 176 грн. 00 коп., що становить суму 40 відсотків річних від простроченої заборгованості із виплати заробітної плати 16 313,94 грн., обраховану за 4 місяці(період затримки виплати,округлений до повного місяця в більшу сторону). При цьому суд також враховує, що ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” перебуває в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном, та повну сплату позивачу заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 16 313,94 грн.
Визначена сума не відображає дійсного розміру майнових витрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників(відповідає викладеному в п.94.6. Постанови).
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також, слід зазначити, що як роз'яснено абзацом 5 п.6 Постанови Верховного суду України №13 від 24.12.1999р. “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно правової позиції Верховного Cуду у справі за № 359/10023/16-ц (постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.07.2018 року), суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховується без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача вирахувана без виключення сум податків та інших обов'язкових платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 2 176 грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні(з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів, при виплаті).
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
Сплачена сума судового збору 2270,00 грн. покладається на відповідача повністю, так як спір виник внаслідок його неправильних дій(ч.9 ст.129 ГПК України).
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86,123, 129, 236-241, 327 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 176 грн. 00 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні(з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів, при виплаті) та 2 270 грн. 00 коп. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 24.09.2021 р.
Суддя А.Я. Морозюк