вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2148/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В., розглянув у судовому засіданні
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр», м. Вишгород Київської області
до ОСОБА_1 , м. Кагарлик Київської області
про стягнення грошових коштів
У засіданні суду брали участь:
представник позивача: Острянко М.М. (довіреність б/н від 20.07.2021, паспорт НОМЕР_1 від 20.03.2001);
представник відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 22.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» (далі - ТОВ «ТСК-Центр», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення з останньої заборгованості у розмірі 179 362,61грн, з яких: 171 000,00грн - основний борг; 2 787,54грн - пеня; 5 575,07грн - 30% річних. Крім того, позивач просить покласти усі витрати, пов'язані з розглядом справи, на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-526, 530, 611, 625, 629, 759, 762, 761-762, 774, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 283, 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна №Ш1/21-0005 від 06.04.2021 в частині внесення щомісячної плати за користування майном.
1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та подав відзив на позовну заяву , в якому зазначив про те, що:
на умовах договору відповідач 19.04.2021 повністю оплатив позивачу орендну плату за квітень 2021 року у розмірі 47 500,00грн;
під час користування орендованим майном у квітні 2021 року було встановлено, що останнє не відповідає домовленостям, які були узгоджені сторонами при укладанні договору;
оскільки позивач на усні зауваження щодо невідкладного ремонту орендованого майна не реагував, відповідач у квітні повідомив ТОВ «ТСК-Центр» про майбутнє припинення оренди та розірвання договору суборенди, а на початку травня відповідач повністю звільнив орендоване майно та запропонував позивачу його прийняти, оскільки вважав договір суборенди розірваним;
одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання;
позивачем обрано не правильний спосіб захисту, оскілки в обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТСК-Центр» посилається не невиплату орендної плати за договором, який припинив свою дію, а повинен посилатися і оскаржувати одностороннє розірвання договору, оформлене листами (повідомлення про розірвання договору).
1.3. Позивач скористався правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, та подав відповідь на відзив, в якій, у спростування обставин викладених у відзиві, зазначив про те, що:
06.04.2021 сторони підписали акт передачі-приймання майна в суборенду, у п. 3 якого зазначено, що суборендар (відповідач) не має зауважень щодо об'єкта суборенди, його інженерних комунікацій, а також їх санітарного та технічного стану;
наразі договір суборенди є чинним, оскільки об'єкт суборенди не переданий відповідачем позивачу за актом приймання-передачі, а тому відповідач має сплачувати плату за його користування до моменту повернення майна за відповідним актом;
жодних звернень позивача щодо припинення договору позивач не отримував.
1.4. Інших заяв по суті справи, визначених у ч. 2 ст. 161 ГПК України, від учасників справи до суду не надходило.
1.5. Під час судового засідання 20.09.2021 представник ТОВ «ТСК-Центр» підтримав свою позовну та просив суд її задовольнити з підстав викладених у заявах по суті справи.
Представник ОСОБА_1 у судове засідання 20.09.2021 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (а.с.71), явка судом обов'язковою не визнавалась, а тому, ураховуючи положення ст.ст. 42, 242 ГПК України суд визнав за можливе провести судове засідання без його участі.
2. Процесуальні дії у справі
2.1. Ухвалою суду від 27.07.2021, зокрема, відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 26.08.2021, залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи, визначені у ст. 161 ГПК України та вирішено інші процесуальні питання у справі.
2.2. Ухвалою суду від 16.08.2021 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 від 13.08.2021 (вх.№19281/21) в частині продовження процесуального строку.
2.3. Ухвалою суду від 26.08.2021, яку зафіксовано у протоколі судового засідання, задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву, на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 20.09.2021 та встановлено учасникам справи відповідний строк для подачі відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
2.4. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 20.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3.Фактичні обставини справи встановлені судом
3.1. 06.04.2021 між ТОВ «ТСК-Центр» (орендодавець) та ФОП Хлистовою І.В. (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №Ш1/21-0005 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування нерухоме майно, вказане у додатку №1 до цього договору (надалі іменуються «майно» або «об'єкт»), а суборендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно вносити плату за користування ним та інші платежі, передбачені договором, а після припинення цього договору повернути майно орендодавцю в належному стані.
Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. Договору майно передається суборендарю для використання у господарській діяльності. Майно придатне для використання з метою, яка вказана у п. 1.2. цього договору. Суборендар особисто до підписання цього договору оглянув майно. Істотних недоліків, які б перешкоджали використовувати майно за цільовим призначенням, суборендарем не виявлено.
У п.п. 2.1.-2.2. Договору сторони домовились, що майно передається суборендарю в користування на строк з 06 квітня 2021р. по 31 грудня 2021р. включно. Обчислення строку користування орендованим майном та відповідно строку договору починається з дати його отримання суборендарем і закінчується датою повернення майна орендарю.
Передача майна у користування суборендареві та повернення майна орендодавцю здійснюються за актами передачі-приймання майна, підписаними сторонами. В акті зазначаються: місце та дата складання акту, яка є датою передачі майна, найменування та площа об'єкта, його санітарний та технічний стан, перелік та стан інженерних комунікацій об'єкта, перелік майна та обладнання, якими обладнаний об'єкт (п. 2.3. Договору).
Згідно п.п. 2.4.-2.5. Договору суборендар користується майном на власний розсуд, в межах мети вказаної у п. 1.2. договору, і вважається користувачем майна з дати його отримання від орендодавця по дату повернення майна орендодавцю, незалежно від фактичного використання об'єкта. Суборендар зобов'язаний до дати закінчення строку користування об'єктом, визначеного у п. 2.1. цього договору, а у випадку розірвання договору - до дати його розірвання, звільнити об'єкт від власного майна, привести його у належний технічний та санітарний стан, повідомити орендодавця про готовність об'єкта до передачі його орендодавцю.
За користування об'єктом суборендар щомісячно вносить плату розмір та розрахунок якої наведений у додатку 1 до цього договору (п. 3.1. Договору).
Плата за користування об'єктом вноситься суборендарем наперед до 10 числа кожного поточного місяця, а компенсація вартості спожитих суборендарем комунальних послуг і електроенергії та витрат орендодавця на експлуатацію і утримання майна - до 10-го числа місяця, наступного за місяцем у якому відповідні послуги були спожиті, а витрати понесені (п. 3.5. Договору).
Відповідно до п.п. 3.6.-3.7., 3.9. Договору для здійснення розрахунків за цим договором встановлюється розрахунковий період - календарний місяць. Для здійснення платежів за цим договором орендодавець надає рахунки на оплату, які надаються суборендарю до 5-го числа кожного місяця разом з актом передачі-приймання послуг (робіт) за попередній місяць. Платежі передбачені цим договором сплачуються суборендарем за весь строк користування об'єктом, починаючи з дати прийняття майна суборендарем і закінчуючи датою фактичного повернення майна орендодавцю, що оформлюється відповідними актами передачі-приймання майна.
Суборендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю плату за користування майном та інші платежі, покладені на нього цим договором (п. 5.2.3. Договору).
Згідно п.п. 8.1.-8.2. Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та скріплення його печатками сторін, за наявності, і діє протягом усього строку користування майном суборендарем, а в частині виконання грошових зобов'язань - до моменту повного їх виконання зобов'язаною стороною. Якщо інше прямо не передбачено цим договором цей договір може бути змінений або розірваний тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється угодою до цього договору.
Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами законодавства України. Сторони домовились, що норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і нормативних актів, прийнятих на виконання вказаного закону, не підлягають застосуванню для регулювання відносин сторін за цим договором (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 10.7. Договору до цього договору додаються і є його невід'ємними частинами: додаток 1 - із зазначенням у ньому об'єкта, його вартості, розрахунку плати за користування об'єктом та інших платежів; акт передачі-приймання майна в користування суборендареві.
Так, згідно п. 1 додатку 1 до Договору від 06.04.2021 (далі - Додаток, а.с. 16), підписаного та скріпленого печатками сторін, об'єктом суборенди є бетонований майданчик №8, загальною площею 3800,00м2. Об'єкт розташований за адресою: 07300, Україна, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова,1.
Вартість плати за один місяць користування об'єктом суборенди складає 57 000,00грн (п. 2 Додатку).
06.04.2021 ТОВ «ТСК-Центр» та ФОП Хлистова І.В. підписали та скріпили печатками акт передачі-приймання майна в суборенду (далі - Акт, а.с.17 ), відповідно до якого відповідач прийняла у строкове платне користування вищевказаний об'єкт суборенди.
Відповідно до п.п. 2-4 Акта санітарний та технічний стан об'єкта суборенди та його інженерних комунікацій задовільний, об'єкт суборенди придатний для використання з метою, визначеною у договорі суборенди. Зауважень щодо об'єкта суборенди, його інженерних комунікацій, а також їх санітарного та технічного суборендар не має. З моменту підписання сторонами цього акта і до моменту повернення майна орендодавцю за актом передачі-приймання суборендар вважається користувачем об'єкта суборенди та зобов'язаний сплачувати орендодавцю встановлені договором плату за суборенду, а також здійснювати компенсацію вартості спожитих електроенергії та комунальних послуг.
3.2. 14.04.2021 відповідач здійснила оплату за оренду нерухомого майна з 06.04.2021 по 30.04.2021 згідно рахунку №35 від 06.04.2021 у розмірі 47 500,00грн.
Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №109 від 14.04.2021 (а.с. 18).
3.3. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.07.2021 (дата звернення позивача до суду) вбачається, що 01.06.2021 припинено підприємницьку діяльність ФОП Хлистової І.В. за власним рішенням відповідача.
4. Щодо порушеного права
Ураховуючи те, що плату за користування орендованим майном відповідач не здійснила, ТОВ «ТСК-Центр» звернулось із даним позовом до суду та нарахувало Хлистовій І.В. штрафні та фінансові санкції.
5. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які застосовано
5.1. Згідно з ч. 8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
З аналізу змісту ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
5.2. Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Так, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Відповідно до за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Як встановлено судом, позивачем передано у строкове платне користування відповідачу відповідне нерухоме майно, що підтверджується підписаним між сторонами без зауважень Актом від 06.04.2021.
Отже, після прийняття у суборенду відповідного нерухомого майна, починаючи з 06.04.2021 у ОСОБА_1 виник обов'язок по сплаті за користування об'єктом суборенди грошових коштів .
5.2.1. Твердження відповідача про те, що передане в суборенду майно не відповідає домовленостям, які були узгоджені сторонами при укладанні договору повністю спростовуються п. 1.3 Договору та підписаним між сторонами Актом, в якому, зокрема зазначено про задовільний технічний стан об'єкта та відсутність зауважень щодо останнього. Доказів, які б вказували на протилежне відповідачем суду надано не було.
5.2.2. Щодо твердження відповідача про те, що останній повністю звільнив орендоване майно та запропонував позивачу його прийняти, оскільки вважає Договір розірваним у порядку п. 8.6.4. Договору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Водночас, ч. 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК України).
Як встановлено судом, у розділі 8 «Дія договору, зміни та розірвання договору» сторони обумовили, що договір може бути змінений або розірваний тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформлюється угодою до цього договору. Водночас, право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку має виключно орендодавець, та лише за наявності підстав, передбачених п.п. 8.7.1-8.7.8 Договору.
Проаналізувавши зазначене у своїй сукупності суд зазначає, що Хлистова І.В. помилково дійшла висновку про те, що Договір було розірвано, у зв'язку з чим у неї припинилися її договірні зобов'язання в частині оплати суборенди.
Крім того, поняття припинення договору за своїм змістом не є тотожним розірванню договору, а тому, посилання відповідача на п. 8.6.4. Договору, який передбачає припинення дії договору у разі банкрутства чи ліквідації суборендаря, орендодавця або власника майна взагалі не має відношення до обов'язку відповідача сплатити кошти за користування майном, адже такий обов'язок покладено на нього п.п. 3.9. та 8.1. Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Порядок повернення суборендарем майна орендодавцю передбачений п.п. 2.3.-2.5. Договору та передбачає відповідну документацію на підтвердження як наміру повернути майно (повідомлення про готовність об'єкта до передачі), так і сам факт повернення майна (акт передачі-приймання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження припинення користування Хлистовою І.В. суборендованим майном та наміру передачі останнього позивачу.
Як стверджує позивач, та зазначене не спростовано відповідачем, плату за користування об'єктом суборенди за травень, червень та липень відповідач не сплатила, а тому в останньої виникла заборгованість у розмірі 171 000,00грн (57 000,00грн*3 місяці).
Оскільки оплата за користування переданим об'єктом суборенди є прямим обов'язком ОСОБА_1 , що передбачено як Договором, так і Законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 171 000,00грн.
5.3. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 787,54грн за період прострочення з 12.05.2021 по 09.06.2021, з 10.06.2021 по 17.06.2021, з 18.06.2021 по 09.07.2021 та з 10.07.2021 по 19.07.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у п. 6.1. Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення суборендарем платежів покладених на нього договором суборендар, на вимогу орендодавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 11) суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки позивачем здійснено розрахунок не на окремі прострочені платежі у розмірі 57 000,00грн, а на суму заборгованості за наростаючим підсумком.
Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.
Отже, правильним розрахунком пені, в межах заявлено позивачем строку, є:
з 12.05.2021 по 09.06.2021: 57 000,00 х 2 х 7,5% : 100 х 29 : 365 = 679,32;
з 10.06.2021 по 17.06.2021: 57 000,00 х 2 х 7,5% : 100 х 8 : 365 = 187,40;
з 18.06.2021 по 09.07.2021: 57 000,00 х 2 х 7,5% : 100 х 22 : 365 = 515,34;
з 10.07.2021 по 19.07.2021: 57 000,00 х 2 х 7,5% : 100 х 10 : 365 = 234,25.
Загальна сума пені, яка є правильно та обґрунтованою - 1 616,31грн.
5.4. Також, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних з простроченої суми у розмірі 5 575,07грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у п. 6.2. Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення виконання суборендарем грошового зобов'язання суборендар, на вимогу орендодавця сплачує останньому проценти у розмірі 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми, за весь період прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за порушення строків внесення плати за суборенду нерухомого майна (а.с. 12), суд вважає його арифметично неправильним, оскільки розрахунок здійснювався за наростаючим підсумком заборгованості відповідача, тоді як мав бути здійснений за кожним окремим простроченим платежем та на загальну кількість днів прострочення по кожному такому платежу, у межах заявленого строку нарахування.
Водночас, здійснивши перерахунок, судом отримано такий же розмір процентів, який, у свою чергу просить стягнути позивач, а тому, вимога ТОВ «ТСК-Центр» про стягнення з відповідача 30 % річних у розмірі 5 575,07грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
6. Щодо судових витрат.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1, ідентифікаційний код 32700072) заборгованість у розмірі 171 000,00грн (сто сімдесят одна тисяча грн 00 коп.), пеню у розмірі 1 616,31грн (одна тисяча шістсот шістнадцять грн 31 коп.), 30% річних у розмірі 5 575,07грн (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн 07 коп.) та судовий збір у розмірі 2 672,87грн (дві тисячі шістсот сімдесят дві грн 87 коп.).
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення складений та підписаний 24.09.2021.
Станом на 24.09.2021 рішення законної сили не набрало.