вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/1709/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер ЕД” до фізичної особи - підприємця Туней Анастасії Михайлівни про стягнення 366 300грн, за участю представників від:
позивача - Федчук І.Є. (ордер серії АА №1110476 від 03.06.2021);
відповідача - Самойленко В.В. (ордер серії АА №1119906 від 08.07.2021)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер ЕД» (далі - ТОВ «Мастер ЕД» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Туней Анастасії Михайлівни (далі - ФОП Туней А.М.) про стягнення 366 300грн основного боргу за надані послуги.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що ним перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 366 300грн за рекламні послуги згідно договору №05/01/15 від 05.01.2015, які фактично відповідачем не надані (а.с.1-7).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 09.07.2021 о 10:00, встановлено строки для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.85-86).
Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 29.06.2021, а відповідачем -01.07.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103278784740 та 0103278784952 (а.с.122, 132).
29.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.88-91), у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись, що послуги надані, як узгоджено сторонами у договорі, з моменту підписання відповідних актів надання послуг, які позивачем оплачені, що свідчить про фактичне надання таких послуг. При цьому, відповідач вказує, що не подання фото-звітів має наслідком зменшення вартості відповідних робіт.
09.07.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу судового засідання якою:
- встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення;
- зобов'язано сторони надати оригінали документів, копія яких долучених до заяв по суті;
- визнано явку позивача у підготовче засідання обов'язковою;
- оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10:00 13.08.2021 (а.с.126-127).
09.08.2021 позивачем подано клопотання про долучення доказу (а.с.134), в якому позивач вказує, що всі надані відповідачем акти приймання-передачі наданих послуг з боку замовника підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису директора позивача, який відрізняється від погодженого сторонами в додатковій угоді від 05.01.2015 (а.с.134).
Фактично відповідне клопотання, враховуючи, що у ньому викладені заперечення щодо доводів відзиву та до нього додані у підтвердження докази, за своєю суттю є відповіддю на відзив.
Так, як визначено ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. При цьому, ч.2 такої статті визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При цьому, зазначення іншої назви відповідного документу не змінює правової природи відповідної заяви. Поряд з цим, позивачем пропущено строк для подання такої заяви по суті, встановлений ухвалою від 09.07.2021, однак, у підготовчому засіданні заявлено клопотання про поновлення такого строку та встановлення нового строку з посиланням на перебування представника у відпустці за межами України та обмеження, встановлені у зв'язку з оголошенням карантину (а.с.143).
12.08.2021 від відповідача суд отримав клопотання про проведення підготовчого засідання 13.08.2021 за відсутності представника, у якому відповідач повідомив, що не заперечує щодо призначення справи до розгляду по суті (а.с.138).
13.08.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою:
- продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив та прийнято в якості відповіді на відзив клопотання, яке надійшло до суду 09.08.2021 про долучення доказу;
- зобов'язано позивача надати докази направлення клопотання від 09.08.2021 з додатками відповідачу;
- продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів;
- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12:40 03.09.2021 (а.с.144-145).
Строк для подання відповіді на відзив судом продовжено на підставі ч.2 ст.119 ГПК України з урахуванням обставин, викладених у поданому клопотанні про поновлення відповідного строку, а також враховуючи, що строк для подання відповіді на відзив встановлено незначної тривалості. При цьому, судом саме продовжено відповідний строк, а не поновлено, оскільки такий строк встановлено судом, а не законом.
13.08.2021, на виконання вимог суду, позивачем надано докази направлення клопотання від 09.08.2021 відповідачу.
Відповідач правом подати заперечення не скористався протягом строку, встановленого ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання 09.07.2021.
03.09.2021 у підготовчому засіданні постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12:40 15.09.2021 (а.с.147).
У судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.
05.01.2015 між ТОВ «Мастер ЕД» (замовник) та ФОП Туней А.М. (виконавець) укладено договір №05/01/15 про надання рекламних послуг по розміщенню зовнішньої реклами (а.с.18-19, далі - договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням субпідрядника, професійно та якісно надати «Фото-звіти», протягом рекламної(их) компанії(й) в інтересах замовника на умовах, передбачених даним договором, з замовник - прийняти й оплатити послуги виконавця (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору усі додатки до вказаного договору (включаючи доповнення до них) у разі їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками є невід'ємною частиною вказаного договору і можуть містити його істотні умови.
Згідно п. 2.3 договору послуги вважаються наданими з моменту підписання акта наданих послуг.
У відповідності до п.п. 3.1.2 договору виконавець зобов'язався надати перший фото-звіт протягом 5 робочих днів з дати початку рекламної компанії або з дати ротації рекламних матеріалів, другий фото-звіт протягом 20 робочих днів з дати початку рекламної компанії, а наступні фото-звіти не пізніше 5-го та 20-го числа поточного місяця.
Фото-звіт надається по кожному рекламоносію на якому передбачене розміщення рекламних матеріалів (п.п.3.1.3 договору).
Як погоджено сторонами п.п. 3.1.4 договору, при виявлені замовником недоліків в наданих фото-звітах, замовник вправі не приймати такий фото-звіт. Не прийняття замовником фото-звіту є підставою для відмови у підписанні відповідного акту прийому-передачі наданих послуг і у відповідному випадку виконавець зобов'язується усунути виявлені замовником недоліки фото-звіту на пізніше 48 годин з моменту отримання від замовника вимог щодо усунення.
У відповідності до п. 4.1 договору визначення вартості послуг виконавця і їхня оплата здійснюється у національній валюті України - гривні; оплата послуг здійснюється впродовж 20 календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг на підставі виставленого рахунку.
Згідно п. 5.1 договору виконавець по завершенню рекламної компанії, передбаченої відповідним актом резервування, і надання всіх фото-звітів (протягом 3-х днів з моменту завершення рекламної компанії) надає замовникові акт наданих послуг; замовник не пізніше 3 днів підписує акт наданих послуг або направляє мотивовану відмову від його підписання.
Відповідно до п. 8.1 договору, вказаний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по вказаному договору.
Крім того, позивачем надано копію додаткової угоди №1 від 01.01.2016, якою сторонами погоджено продовжити строк дії вищевказаного договору до 31.12.2017 (а.с.20).
Однак, оригінал відповідної угоди, який суд зобов'язав позивача надати для огляду, ним не наданий під час розгляду справи. При цьому, відповідач зазначив, що відповідної додаткової угоди не має та не знає про факт її укладення.
В силу ч.6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. При цьому, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, відповідна додаткова угода не взята до уваги, оскільки позивачем не надано її оригіналу, хоча у першій заяві по суті позивач підтверджував наявність у нього оригіналу такої додаткової угоди.
Поряд з цим, як встановлено судом під час розгляду даної справи, актом резервування від 30.09.2017, що є додатком №1 до договору (а.с.22) сторонами домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 38 900грн та узгодили строк їх оплати - до 31.01.2018, на оплату яких відповідачем виставлено рахунки-фактури: №17/10 від 17.10.2017 на суму 11 500грн (а.с.23); №08/11 від 08.11.2017 на суму 13 700грн (а.с.25); №11/12 від 11.12.2017 на суму 13 700грн (а.с.27).
Вказані рахунки оплачені повністю позивачем відповідно до платіжних доручень №22006 від 15.11.2017 (а.с.24), №22594 від 15.12.2017 (а.с.26) та №160 від 15.01.2018 (а.с.28), у яких у графі «призначення платежу» вказані перелічені рахунки.
Актом резервування від 30.09.2017, що є додатком №2 до договору (а.с.29) сторони домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 37 900грн та узгодили строк їх оплати - до 31.01.2018. На оплату відповідних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури: №09/10 від 09.10.2017 на суму 11 700грн (а.с.30), №01/11 від 01.11.2017 на суму 13 100грн (а.с.32); №04/12 від 04.12.2017 на суму 13 100грн (а.с.34).
Зазначені рахунки фактури оплачені повністю, що підтверджується платіжними доручення: №22007 від 15.11.2017 (а.с.31); №22593 від 15.12.2017 (а.с.33); №159 від 15.01.2018 (а.с.35).
Актом резервування від 05.01.2018, що є додатком №1 до договору (а.с.36) сторони домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.01.2018 по 31.12.2018, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 164 400грн та узгодили строк їх оплати - до 31.01.2019.
На оплату відповідних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури: 10/01 від 10.01.2018 на суму 13 700грн (а.с.37), №12/02 від 12.02.2018 на суму 13 700грн (а.с.39); №05/03 від 05.03.2018 на суму 13 700грн (а.с.41).
Зазначені рахунки фактури оплачені повністю, що підтверджується платіжними доручення: №1401 від 13.04.2018 (а.с.40); №1000 від 15.03.2018 (а.с.42); №1873 від 15.05.2018 (а.с.44).
Також, на оплату відповідних послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури:
- №03/05 від 03.05.2018 на суму 13 700грн (а.с.45), який оплачено відповідно до платіжного доручення №2469 від 15.06.2018 (а.с.46);
- №07/06 від 07.06.2018 на суму 13 700,00грн (а.с.47), який оплачено відповідно до платіжного доручення №2951 від 13.07.2018 (а.с.48);
- №02/07 від 02.07.2018 на суму 13 700грн (а.с.49), який оплачено відповідно до платіжного доручення №3463 від 14.08.2018 (а.с.50);
- №01/08 від 01.08.2018 на суму 13 700грн (а.с.51), який оплачено відповідно до платіжного доручення №4200 від 18.09.2018 (а.с.52);
- №03/09 від 03.09.2018 на суму 13 700грн (а.с.53), який оплачено відповідно до платіжного доручення №4685 від 12.10.2018 (а.с.54);
- №01/10 від 01.10.2018 на суму 13 700грн (а.с.55), який оплачено відповідно до платіжного доручення №5245 від 15.11.2018 (а.с.56);
- №05/11 від 05.11.2018 на суму 13 700грн (а.с.57), який оплачено відповідно до платіжного доручення №5817 від 13.12.2018 (а.с.58).
Також позивачем надано платіжне доручення №369 від 15.01.2019 на суму 13 700грн (а.с.59) на оплату рахунку №03/12 від 03.12.2018, проте такого рахунку сторонами під час розгляду справи не надано.
Актом резервування від 05.01.2018, що є додатком №2 до договору (а.с.63) сторони домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.01.2018 по 31.12.2018, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 24 000грн та узгодили строк їх оплати - до 31.03.2018.
На оплату відповідних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури: 02/01 від 02.01.2018 на суму 12000грн (а.с.61), №05/02 від 05.02.2018 на суму 12000грн (а.с.63). Відповідні рахунки повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями: №727 від 14.02.2018 (а.с.62); №1400 від 13.04.2018 (а.с.64).
Актом резервування від 28.02.2018, що є додатком №3 до договору (а.с.65) сторони домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.03.2018 по 30.06.2018, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 56000грн та узгодили строк їх оплати - до 31.07.2018.
На оплату відповідних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури:
- №01/03 від 01.03.2018 на суму 14 000грн (а.с.66), який оплачено відповідно до платіжного доручення №1001 від 15.03.2018 (а.с.67);
- №10/04 від 10.04.2018 на суму 14 000грн (а.с.68), який оплачено відповідно до платіжного доручення №1874 від 15.05.2018 (а.с.69);
- №10/05 від 10.05.2018 на суму 14 000грн (а.с.70), який оплачено відповідно до платіжного доручення №2470 від 15.06.2018 (а.с.71);
- №15/06 від 15.06.20189 на суму 14 000грн (а.с.72), який оплачено відповідно до платіжного доручення №2952 від 13.07.2018 (а.с.73).
Актом резервування від 31.05.2018, що є додатком №4 до договору (а.с.74) сторони домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.06.2018 по 30.06.2018, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 9100грн та узгодили строк їх оплати - до 31.07.2018.
На оплату відповідних послуг відповідачем виставлено рахунок-фактуру №25/06 від 25.06.2018 на суму 9 100грн (а.с.75), який повністю оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення №2953 від 13.07.2018 (а.с.76).
Актом резервування від 30.06.2018, що є додатком №5 до договору (а.с.77) сторони домовились про резервування відібраних поверхонь спеціальних конструкцій для розміщення рекламних сюжетів у період з 01.07.2018 по 31.08.2018, визначили вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів у розмірі 36000грн та узгодили строк їх оплати - до 30.09.2018.
На оплату відповідних послуг відповідачем виставлено рахунки-фактури №09/07 від 09.07.2018 на суму 18 000грн (а.с.80), №06/08 від 06.08.2018 на суму 18000грн (а.с.78). Зазначені рахунки-фактури повністю оплачені позивачем відповідно до платіжних доручення №4201 від 18.06.2018 (а.с.79), №3464 від 14.08.2018 (а.с.81).
Всього відповідно до наданих актів резервування підлягали наданню послуги загальною вартістю 366 300грн, які оплачені відповідно до вищеперерахованих платіжних доручень позивачем повністю.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просив повернути сплачені ним кошти у розмірі 366 300грн, стверджуючи, що відповідні послуги не надано, оскільки відсутні фото-звіти, складання яких передбачено договором.
Поряд з цим, на спростування факту не надання відповідних послуг відповідачем надані акти здачі-прийняття робіт, оригінали яких досліджені судом під час судового засідання, у яких вказано про проведення робіт (надання послуг) від:
- 27.10.2017 №17/10 на суму 11 500грн (а.с.93) згідно рахунку-фактури №17/10 від 17.10.2017 (а.с.23);
- 30.11.2017 №08/11 на суму 137 000 (а.с.94) згідно рахунку-фактури №08/11 від 08.11.2017 (а.с.25);
- 29.12.2017 №11/12 на суму 137000грн (а.с.95) згідно рахунку-фактури №11/12 від 11.12.2017 (а.с.27);
- 25.10.2017 №09/10 на суму 11 700грн (а.с.96) згідно рахунку-фактури №09/10 від 09.10.2017 (а.с.30);
- 27.11.2017 №01/11 на суму 13 100грн (а.с.97) згідно рахунку-фактури №01/11 від 01.11.2017 (а.с.32);
- 26.12.2017 №04/12 на суму 13 100грн, (а.с.98) згідно рахунку-фактури №04/12 від 04.12.2017 (а.с.34);
- 31.01.2018 №10/01 на суму 13 700грн (а.с.99) згідно рахунку-фактури №10/01 від 10.01.2018 (а.с.37);
- 28.02.2018 №12/02 на суму 137 000грн (а.с.100) згідно рахунку-фактури №12/02 від 12.02.2018 (а.с.39);
- 30.03.2018 №05/03 на суму 137 000грн (а.с.101) згідно рахунку-фактури №05/03 від 05.03.2018 (а.с.41);
- 27.04.2018 №02/04 на суму 137 000грн (а.с.102) згідно рахунку-фактури №02/04 від 02.04.2018, (а.с.43);
- 25.05.2018 №03/05 на суму 137000рн (а.с.103) згідно рахунку-фактури №03/05 від 03.05.2018 (а.с.45);
- 25.06.2018 №07/06 на суму 13 700грн, (а.с.104) згідно рахунку-фактури №07/06 від 07.06.2018 (а.с.47);
- 27.07.2018 №02/07 на суму 137000 (а.с.105), згідно рахунку-фактури №02/07 від 02.07.2018 (а.с.49);
- 27.08.2018 №01/08 на суму 137000 (а.с.106) згідно рахунку-фактури №01/08 від 01.08.2018 (а.с.51);
- 29.09.2018 №03/09 на суму 13 700грн (а.с.107) згідно рахунку-фактури №03/09 від 03.09.2018 (а.с.53);
- 26.10.2018 № 01/10 на суму 137 000грн (а.с.108) згідно рахунку-фактури №01/10 від 01.10.2018 (а.с.55);
- 26.11.2018 №05/11 на суму 137 000грн (а.с.109) згідно рахунку-фактури №05/11 від 05.11.2018 (а.с.57);
- 26.01.2018 №02/01 на суму 12 000грн (а.с.110) згідно рахунку-фактури №02/01 від 02.01.2018 (а.с.61);
- 26.02.2018 №05/02 на суму 12 000грн (а.с.111) згідно рахунку-фактури №05.02 від 05.02.2018 (а.с.63);
- 26.03.2018 №01/03 на суму 14 000грн (а.с.112) згідно рахунку-фактури №01/03 від 01.03.2018 (а.с.66);
- 25.04.2018 №10/04 на суму 14 000грн (а.с.113) згідно рахунку-фактури №10/04 від 10.04.2018 (а.с.68);
- 31.05.2018 №10/05 на суму 14 000грн (а.с.114) згідно рахунку-фактури №10/05 від 10.05.2018 (а.с.70);
- 27.06.2018 №15/06 на суму 14 000грн (а.с.115) згідно рахунку-фактури №15/06 від 15.06.2018, (а.с.72);
- 29.06.2018 №25/06 на суму 9100грн (а.с.116) згідно рахунку-фактури №25/06 від 25.06.2018 (а.с.75);
- 31.08.2018 №06/08 на суму 18 000грн (а.с.117) згідно рахунку-фактури №06/08 від 06.08.2018 (а.с.78);
- 26.12.2018 №03/12 на суму 13700грн (а.с.118) згідно рахунку-фактури №03/12 від 03.12.2018 (а.с.59);
- 31.07.2018 №09/07 на суму 18000грн (а.с.119) згідно рахунку-фактури №09/07 від 09.07.2018 (а.с.80).
Під час розгляду справи позивач заперечував факт виконання робіт відповідачем та зазначив, що відповідні акти підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису директора товариства, який відрізняється від погодженого сторонами зразка підпису директора замовника, відповідно до додаткової угоди від 05.01.2015.
Так, як вбачається з додаткової угоди від 05.01.2015 (а.с.135), оригінал якого досліджено в судовому засіданні, сторонами погоджено доповнити договір п. 11.4, відповідно до якого сторонами узгоджено можливість підписання додаткових угод, актів виконаних робіт та інших документів, пов'язаних з договором шляхом факсимільного відтворення власноручного підпису директора ТОВ «Мастер ЕД», зразок якого закріплений додатковою угодою.
Оспорюючи факт виконання робіт, позивач звернувся з відповідним позовом до суду та вимагає стягнути з відповідача в рахунок повернення коштів, сплачених за виконання відповідних робіт, 366 300грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути сплачені позивачем кошти у розмірі 366 300грн.
Так, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, визначеним ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, однак, за умовами, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Так, як визначено п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, одним із наслідків порушення зобов'язання є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому, згідно ч.1 такої статті боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак, у даній справі не встановлено факту порушення відповідачем зобов'язань за відповідним договором, оскільки їх виконання підтверджується наданими відповідачами актами виконаних робіт, у яких сторонами зазначено, що вони не мають одна до одної претензій. Так, сторони у договорі домовились, що акт наданих послуг засвідчує факт надання послуг, що вбачається з п.2.3 договору, відповідно до якого послуги вважаються наданими з моменту підписання акта наданих послуг.
Посилання позивача на відсутність у нього фото-звітів, надання яких передбачено договором не є підставою вважати, що відповідні роботи не були виконані.
Так, договором визначено, що у разі недоліків у фото-звітах замовник вправі не прийняти такий фото-звіт, що в свою чергу є підставою для відмови замовника від підписання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг (п.3.1.4 договору). Отже, підписання відповідних актів без зауважень позивачем як замовником свідчить про те, що всі послуги, про які сторони домовились були надані та передбачені договором матеріали передані.
Посилання позивача на те, що відповідні акти підписані за допомогою факсимільного відтворення підпису директора ТОВ Мастер ЕД», а не ним власноруч, ним не підтверджені доказами.
Між тим, як визначено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, додаткова угода, яку надав позивач і щодо факту укладення якої не заперечував відповідач, надає можливість використовувати факсиміле, зразок якого містить така угода, однак, не свідчить про те, що додаткові угоди та акти, складені на підтвердження факту надання послуг, не можуть підписуватись власноручним підписом директора, а мають лише підписуватись за допомогою факсиміле, зразок якого містить така додаткова угода.
Поряд з цим, позивачем не надано доказів у підтвердження його доводів, викладених у клопотанні про доручення доказу (а.с.134), що акти ним не підписувались, зокрема, нотаріально посвідченої заяви особи, яка на момент підписання таких актів була керівником товариства та прізвище якої зазначено на них.
Також судом взято до уваги те, що на відповідних підписах від імені замовника - позивача у справі наявні печатки товариства, яка має знаходитись у відповідальної особи.
Як визначено ч.1 ст.581 ГК України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
В силу ч.3 такої норми, наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Отже, сама по собі наявність печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків на відміну від підпису уповноваженої особи. Поряд з цим, наявність на актах підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені певної особи, який засвідчено печаткою такої особи, що нею володіє, додатково може свідчити про підписання такого акту уповноваженою від товариства особою.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач систематично сплачував рахунки відповідача за надані послуги протягом тривалого часу - листопад 2017 року - серпень 2018 року та не заявляв претензій щодо не надання послуг за певними актами резервування, які містять періоди резервування відібраних поверхонь, не відмовлявся від виконання зобов'язань внаслідок порушення зустрічних зобов'язань відповідачем. Відповідні його дії, на підтвердження яких надані докази, факти складання та підписання актів із зазначенням у них виставлених рахунків, які оплачені, у сукупності свідчать про виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині надання послуг, а також їх прийняття позивачем.
Так, в силу ч.2 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З урахуванням зазначеного, заявлені вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 5494,50грн, враховуючи відмову в задоволенні даного позову, підлягають покладенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер ЕД» (ідентифікаційний код 39038136; 01033, м. Київ, вул. Сім'ї Прахових, 58/10) до фізичної особи - підприємця Туней Анастасії Михайлівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про стягнення 366 300грн в рахунок повернення грошових коштів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.09.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова