вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3323/14
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»
на бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ»
про стягнення 8763,32 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Учасники справи:
від скаржника (позивача): не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро): не з'явився.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 45389704 та № 45389945.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 року скаргу призначено до розгляду на 04.08.2021 року.
В судове засідання 04.08.2021 року представники скаржника, боржників та державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не з'явились, державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 19.07.2021 року не виконав.
Враховуючи неявку учасників скарги та ненадання витребуваних доказів, що перешкоджає розгляду скарги в даному судовому засіданні, суд дійшов висновку про відкладення розгляду скарги на 01.09.2021 року.
В судове засідання 01.09.2021 року представники скаржника, боржників та державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) не з'явились, Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано заперечення на скаргу, однак в порушення вимог суду не надано копії матеріалів виконавчого провадження.
Згідно зі ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною 2 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» вих.№ 08-1/07 від 08.07.2021 року на бездіяльність державного виконавця Вознесінського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 911/3323/14 позов задоволено повністю, солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 6 032,00 грн. заборгованості, 1 257,57 грн. судового збору та 569,43 грн. адвокатських витрат, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» 939,82 грн. 3% річних, 1 791,50 грн. інфляційних втрат, 569,43 грн. судового збору та 230,57 грн. адвокатських витрат.
На виконання даного рішення було видано відповідні накази від 28.10.2014 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою вих. № 08-1/07 від 08.07.2021 року на бездіяльність державного виконавця Вознесінського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14, в якій просить:
- визнати за період із 01 вересня 2020 року по 07 липня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14 із врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга обґрунтована тим, що накази Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у даній справі не були виконані, а відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень ВП № 45389704 та ВП № 45389945 в оскаржуваний період не вчинялось.
16.08.2021 року до Господарського суду Київської області від Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли заперечення на скаргу з посиланням на вчинення виконавчою службою виконавчих дій щодо перевірки наявності відкритих рахунків (не рідше, ніж один раз на два тижні), рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику (не рідше, ніж один раз на три місяці) шляхом направлення запитів до ДФС, перевірки наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів в МВС, формування інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТОВ «ЕКОСВІТ», направлення викликів керівнику юридичної особи-боржника, здійснення виходу з метою перевірки майнового стану за місцем реєстрації боржника, перевірки майнового стану боржника шляхом направлення запитів до відповідних державних органів та установ, а також інші заходи.
Однак, як вказує Вознесенівський ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), протягом усього періоду виконання рішення суду у даній справі у боржника були відсутні рахунки, на які можливо накласти арешт та звернути стягнення на кошти, будь-яке нерухоме чи рухоме майно за ТОВ «ЕКОСВІТ» не було зареєстроване, а за юридичною адресою боржника, а саме - м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, останнього не розшукано, про що складено акт державного виконавця.
При цьому, виконавчою службою в запереченнях лише наведено перелік вчинених виконавчих дій, однак в порушення вимог суду не надано підтверджуючих документів та копій матеріалів виконавчих проваджень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При цьому, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин 1, 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 915/1294/13.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі № 910/25970/14.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 cт.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.п. 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (зі змінами та доповненнями), запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що перевірка майнового стану боржника була проведена державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із частковим дотриманням приписів ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків та порядку вчинення виконавчих дій.
За наведеними в запереченнях виконавчої служби даними вбачається, що за наведений в скарзі період з 01 вересня 2020 року по 07 липня 2021 року належних та своєчасних виконавчих дій не вчинялось, що свідчить про порушення вимог ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Заперечення Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) містять відомості про вчинення необхідних виконавчих дій лише в період до 31.08.2020 року та з 15.07.2021 року, відомості про вчинення виконавчих дій в наведений в скарзі період з 01 вересня 2020 року по 07 липня 2021 року відсутні.
Крім того, наведені в запереченнях Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) відомості про вчинення виконавчих дій не підтверджені жодними доказами, тому не підлягають детальному дослідженню і не спростовуються викладених у скарзі обставин.
Таким чином, органом ДВС у виконавчих провадженнях ВП № 45389704 та ВП № 45389945 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14 за період з 01 вересня 2020 року по 07 липня 2021 року всіх належних, допустимих та достатніх виконавчих дій, і в порушення ст.ст. 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», вжито не було.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Поряд з цим, розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У ч.ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення Європейського суду від 15.10.2009 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням викладеного, зважаючи на обов'язковість виконання судового рішення, широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги стягувача в повному обсязі шляхом:
-визнання за період із 01 вересня 2020 року по 07 липня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі №911/3323/14, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
- зобов'язання державного виконавця або іншу посадову особу Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14 із врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст. 339, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» від 08.07.2021 року № 08-1/07 на бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі № 911/3323/14 щодо здійснення виконавчих проваджень № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14 задовольнити повністю.
2. Визнати за період із 01 вересня 2020 року по 07 липня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
3. Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 45389704 та № 45389945 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 року у справі № 911/3323/14 із врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».
4. Ухвалу надіслати сторонам у справі та Вознесенівському ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку і строк встановлені, ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін