ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2021Справа № 910/7543/21
За позовом Сєвєродонецького міського центру зайнятості
до Національної поліції України
про стягнення 41 189,95 грн.
Cуддя Борисенко І.І
Представники сторін: без виклику.
Сєвєродонецький міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України про стягнення 41 189,95 грн. суми виплаченої допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена громадянину ОСОБА_1 допомога в розмірі 41 189,95 грн. по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу час для усунення недоліків, визначених даною ухвалою.
01.06.2021 від позивача надійшло клопотання на усунення недоліків позовної заяви.
Судом встановлено, що позивач в повному обсязі виконав вимоги, визначені ухвалою від 17.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7543/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
18.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Національною поліцією України ОСОБА_1 при поновленні на роботі була виплачена сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.06.2020 по 25.11.2020 у розмірі 221 982,88 грн., а тому стягнення вказаної позивачем суми з відповідача, на думку Нацполіції є задвоєнням виплачених сум ОСОБА_1 . Також відповідач зазначає, що ним виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим останній звільняється від обов'язку, передбаченого ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
05.07.2021 позивач подав відповідь на відзив в якому позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, Відзив на позовну заяву, Відповідь на Відзив та додані до них докази.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, якою просив надати статус безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".
Наказом центру зайнятості від 09.07.2020 №НТ200709 громадянину ОСОБА_1 надано статус безробітного з 09.07.2020 і з 20.07.2020 призначено виплату по безробіттю як застрахованій особі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №360/2678/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 19.06.2020 № 643 о/с по особовому складу в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (0108634), заступника начальника Департаменту оперативної підтримки - начальника 3-го управління з 19 червня 2020 року зі служби в поліції за пунктом 4 (через скорочення штатів або проведення організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України - начальника 3-го управління з 20 червня 2020 року. Стягнуто з Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108578, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20 червня 2020 року по 25 листопада 2020 року у розмірі 221 982 (двісті двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 88 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідно до Акту № 6 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 21.01.2021 Центром зайнятості з'ясовано, що ОСОБА_1 поновлено на роботі за рішенням суду. Поставлено питання перегляду періоду виплати допомоги по безробіттю у період перебування на обліку ОСОБА_1 .
Відповідно до Наказу Центру зайнятості від 22.01.2021 №12 Про утримання з роботодавця допомоги по безробіттю, вирішено здійснити заходи по утриманню боргу у розмірі 41 189,95 грн. з роботодавця ОСОБА_1 - Національної поліції України.
Сума боргу в розмірі 41 189,95 грн. підтверджується Довідкою Центру від 22.01.2021.
25.01.2021 Листом №303/06-21 Позивач звернувся до відповідача з Повідомленням про заборгованість по вказаним вище обставинам.
Листом від 11.02.2021 № 529/29/5/02-2021 відповідач відмовив у здійсненні виплати, вказав про можливість врегулювання казаного питання лише в судовому порядку.
Оскільки, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 41 189,95 грн. допомоги по безробіттю відповідачем не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Як встановлено судом вище, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 19.06.2020 № 643 о/с по особовому складу в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (0108634), заступника начальника Департаменту оперативної підтримки - начальника 3-го управління з 19 червня 2020 року зі служби в поліції за пунктом 4 (через скорочення штатів або проведення організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України - начальника 3-го управління з 20 червня 2020 року.
Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді ОСОБА_1 .
За таких обставин, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , який став підставою в подальшому для виплати останнього допомоги по безробіттю, суд приходить до переконання що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплачених сум у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Матеріалами справи підтверджено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості у період з липня 2020 по грудень 2020 позивач виплатив ОСОБА_1 41 189,95 грн. допомоги по безробіттю.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що у разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є переплатою, то суд зазначає, що згідно положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Обставина виплати відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не звільняє відповідача від встановленого Законом обов'язку компенсувати виплачену позивачем суму допомоги по безробіттю, оскільки у даному випадку діє норма ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка покладає такий обов'язок не відповідача.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановлений законом обов'язок компенсації здійсненої безробітному виплати.
Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах №914/1875/17 від 09.07.2018 та №914/2087/17 від 12.06.2018.
Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Сєвєродонецького міського центру зайнятості повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
Позовні вимоги Сєвєродонецького міського центру зайнятості задовольнити повністю.
Стягнути з Національно поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10 ідентифікаційний код 40108578) на користь Сєвєродонецького міського центру зайнятості (93412, Луганська обл. м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 116 ідентифікаційний код 13392390) 41 189 (сорок одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 95 коп. суму виплаченої допомоги по безробіттю та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 грн. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко