ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2021Справа №910/7341/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ"
про стягнення заборгованості,
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" про стягнення 617 785,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе згідно Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 грошові зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 338 400,00 грн., про стягнення якої і подано даний позов. Крім того, у зв'язку із неналежним виконання зазначеного грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 173 364,98 грн., 3% річних у розмірі 29 204,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 61 816,32 грн.
В позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати, пов'язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 9 266,79 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 відкрито провадження у справі №910/7341/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
07.06.2021 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості у розмірі 338 400,00 грн. та просив зменшити розмір пені за несвоєчасну оплату заборгованості на 90% з урахуванням скрутного матеріального становища відповідача.
Крім того, відповідач у своєму відзиві просив відмовити у стягненні з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., оскільки такі витрати не є співмірними зі складністю справи
18.06.2021 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для зменшення розміру пені, та не надано доказів на підтвердження обставин на які він посилається, а також не надано контррозрахунку пені.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, хоча до відповіді на відзив на позов долучено докази направлення її примірника відповідачу (опис вкладення у цінний лист, накладна №7302000769810 від 14.06.2021 та фіскальний чек №7302000769810 від 14.06.2021).
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
11.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ", як покупцем, було укладено Договір поставки №63/5-18 (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю збірний залізобетон, вказаний в п. 1.2, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до умов цього договору (п. 1.1 Договору).
З п. 1.2 Договору вбачається, що товаром, який постачається, є фундаменти - ФБ-1 у кількості 40 шт.
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Договору ціна товару вказується у видаткових накладних, в рахунках-фактурі або/і в специфікаціях. Загальна вартість товару з урахуванням доставки становить - 68 440,00 грн., з урахуванням ПДВ.
Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що покупець протягом 5-ти банківських днів з моменту одержання рахунку-фактури від постачальника проводить 100% попередньої оплати за замовлений товар.
Оплата може бути проведена іншим чином за домовленістю сторін (п. 2.5 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору поставка товару проводиться на умовах DDP (поставка транспортним засобом постачальника до місця призначення, визначеного умовами Договору у редакції ІНКОТЕРМС 2010) партіями в асортименті, марках, кількості, за цінами, з якісними характеристиками, в місця поставки й у строки, погоджені сторонами в заявці покупця або/і в специфікаціях, за рахунок покупця.
Пунктом 5.5 Договору визначено, що у випадку прострочення покупцем оплати за одержаний товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день виникнення заборгованості, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Даний Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 у всякому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань передбачених цим Договором (п. 8.1 Договору).
18.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ", як покупцем, було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 (надалі - Додаткова угода №2), згідно умов якої сторони домовились про додаткову поставку збірного залізобетону та інших будівельних матеріалів (п. 1 Додаткової угоди №2).
Пунктом 2 Додаткової угоди №2 сторони погодили, що поставка товару проводиться на умовах DDP (поставка транспортним засобом постачальника до місця призначення, визначеного умовами Договору у редакції ІНКОТЕРМС 2010) партіями в асортименті, марках, кількості, за цінами, з якісними характеристиками, в місця поставки й у строки, погоджені сторонами в заявці покупця або/і в специфікаціях, за рахунок покупця.
05.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ", як покупцем, було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 (надалі - Додаткова угода №1), згідно умов якої сторони домовились про додаткову поставку фундаментів ФБ-1 у кількості 4 000 штук на суму 6 844 000,00 грн. з ПДВ (п. 1 Додаткової угоди №1).
Специфікацією №1 до Додаткової угоди сторонами було погоджено, що товаром, який поставляється, є фундаментна балка ФБ-1 (2 000 шт.) загальною вартістю 3 372 000,00 грн.
Специфікацією №2 до Додаткової угоди сторонами було погоджено, що товаром, який поставляється, є фундаментна балка ФБ-1 (1 000 шт.) загальною вартістю 1 700 000,00 грн.
07.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ", як покупцем, було укладено Додаткову угоду №3 до Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 (надалі - Додаткова угода №3), згідно умов якої сторони керуючись п. 2.5 Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 домовились про відстрочку оплати за товар поставлений згідно видаткових накладних, рахунків-фактур або/і специфікацій до 20.09.2019 (п. 1 Додаткової угоди №3).
28.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ", як покупцем, було укладено Додаткову угоду №4 до Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 (надалі - Додаткова угода №4), згідно умов якої сторони керуючись п. 2.5 Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 домовились про відстрочку оплати за товар поставлений згідно видаткових накладних, рахунків-фактур або/і специфікацій до 30.11.2019 (п. 1 Додаткової угоди №4).
Пунктом 2 Додаткової угоди №4 сторони визначили, що у випадку прострочення оплати за одержаний товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 1,0% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення і за весь час прострочення.
26.02.2021 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" з претензією №119, в якій пропонував терміново до 05.03.2021 сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 338 400,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань з оплати поставленого йому згідно Договору поставки №63/5-18 від 11.05.2018 товару, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 338 400,00 грн.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 173 364,98 грн., 3% річних у розмірі 29 204,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 61 816,32 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у додаткових угодах, специфікаціях та видаткових накладних.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" товар на загальну суму 9 065 872,01 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- згідно видаткової накладної №2 від 03.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 124 800,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №2 від 04.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №9 від 08.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 117 000,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №13 від 10.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 132 600,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №14 від 11.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 132 600,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №16 від 14.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №21 від 15.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 117 000,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №31 від 17.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №36 від 18.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №38 від 21.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 132 600,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №50 від 22.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 58 500,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №56 від 23.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 58 500,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №59 від 24.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №68 від 26.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 58 500,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №69 від 28.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 191 100,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №81 від 29.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 124 800,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №86 від 30.01.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 183 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №105 від 01.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 124 800,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №107 від 04.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 124 800,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №116 від 05.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 124 800,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №127 від 06.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 132 600,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №130 від 07.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 124 800,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №148 від 08.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №151 від 11.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 58 500,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №177 від 15.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №240 від 28.02.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 66 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №248 від 01.03.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 60 450,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1317 від 04.09.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 103 500,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1326 від 05.09.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 51 750,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1449 від 26.09.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 51 750,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1455 від 27.09.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 51 750,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1456 від 28.09.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 51 750,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1724 від 07.11.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 48 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1729 від 08.11.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 48 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1730 від 08.11.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 48 300,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1734 від 11.11.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 100 050,00 грн. з ПДВ;
- згідно видаткової накладної №1751 від 12.11.2019 поставлено товар (фундамент ФБ-1) на загальну суму 100 050,00 грн. з ПДВ.
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що покупець протягом 5-ти банківських днів з моменту одержання рахунку-фактури від постачальника проводить 100% попередньої оплати за замовлений товар.
В подальшому сторонами було змінено строк оплати поставленого за Договором товару шляхом укладення Додаткової угоди №3 та Додаткової угоди №4 та визначено, що поставлений позивачем товар має бути оплачений відповідачем у термін до 30.11.2019.
За приписами частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" повинне було оплатити поставлений за Договором товар до 02.12.2019 (включно), оскільки останній день терміну на оплату товару припадав на вихідний день 30.11.2019 - суботу.
За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" відповідачем поставлений товар за спірними видатковими накладними оплачено частково у розмірі 8 727 472,00 грн., однак щодо оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних №127 від 06.02.2019; №130 від 07.02.2019; №148 від 08.02.2019; №151 від 11.02.2019; №177 від 15.02.2019; №240 від 28.02.2019; №248 від 01.03.2019; №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019, має місце прострочення.
При цьому, у своєму відзиві на позов відповідачем було визнано наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" у розмірі 338 400,00 грн. та наявність прострочення оплати товару згідно видаткових накладних №127 від 06.02.2019; №130 від 07.02.2019; №148 від 08.02.2019; №151 від 11.02.2019; №177 від 15.02.2019; №240 від 28.02.2019; №248 від 01.03.2019; №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019 відповідачем не заперечувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то такі обставини не підлягають доказуванню.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості з оплати поставленого позивачем товару у розмірі 338 400,00 грн., а відповідач визнає наявність такої заборгованості, у зв'язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 338 400,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 173 364,98 грн., нарахованої на заборгованість по видаткових накладних №127 від 06.02.2019; №130 від 07.02.2019; №148 від 08.02.2019; №151 від 11.02.2019; №177 від 15.02.2019; №240 від 28.02.2019; №248 від 01.03.2019; №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.5 Договору визначено, що у випадку прострочення покупцем оплати за одержаний товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день виникнення заборгованості, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Однак, в подальшому сторонами було змінено умови Договору щодо нарахування покупцеві пені шляхом укладення Додаткової угоди №4, у відповідності до п. 2 якої у випадку прострочення покупцем оплати за одержаний товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 1,0% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення і за весь час прострочення.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (,0% від вартості неоплаченого товару), порядок нарахування пені (за кожен день прострочення) та строк такого нарахування (за весь час прострочення), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним терміном, не підлягають застосуванню.
Враховуючи, що п. 1 Додаткової угоди №4 сторони змінили строк оплати товару за Договором, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" повинне було сплати за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" до 02.12.2019, то за прострочення оплати товару правомірним є нарахування пені відповідно до п. 2 Додаткової угоди №4 починаючи з 03.12.2019 включно.
Отже, у зв'язку з укладенням сторонами додаткових угод та зміною терміну оплати товару, нарахування покупцю пені за порушення строків оплати товару за період до 02.12.2019 включно є неправомірним, оскільки покупцем у вказаний період не порушено встановленого Договором в редакції Додаткової угоди №4 терміну оплати товару.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Попри наведене, із розрахунку позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" було виконано розрахунок пені із врахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", однак не враховано зміну строку оплати товару внаслідок укладення Додаткових угод №3 та №4.
За таких обставин, суд, здійснивши перерахунок пені з врахуванням визначених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов'язку з оплати товару, та визначених позивачем дат, до яких підлягає нарахуванню пеня, дійшов до висновку, що обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ", є 74 398,81 грн.
В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 98 966,17 грн. обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано зміну сторонами строку оплати товару та не вірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, а відтак задоволенню не підлягає.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 29 204,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 61 816,32 грн. нарахованих на заборгованість по видатковим накладним №127 від 06.02.2019; №130 від 07.02.2019; №148 від 08.02.2019; №151 від 11.02.2019; №177 від 15.02.2019; №240 від 28.02.2019; №248 від 01.03.2019; №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням визначених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов'язку з оплати товару, та визначених позивачем дат, до яких підлягають нарахуванню 3% річних, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" 3% річних у розмірі 14 101,55 грн.
З розрахунку позивача вбачається, що ним нараховуються інфляційні втрати на заборгованість по видатковим накладним №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019 з листопада 2019 року по березень 2021 року.
Однак враховуючи, що правові підстави нарахування інфляційних втрат за листопад 2019 року відсутні, оскільки прострочення виконання зобов'язання по вказаним накладним почалось з 03.12.2019 року, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування інфляційних втрат на заборгованість по видатковим накладним №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019 за період з грудня 2019 по березень 2021 року.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з врахуванням визначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат на заборгованість по видатковим накладним №127 від 06.02.2019; №130 від 07.02.2019; №148 від 08.02.2019; №151 від 11.02.2019; №177 від 15.02.2019; №240 від 28.02.2019; №248 від 01.03.2019 та визначених судом дат початку періоду нарахування інфляційних втрат і визначених позивачем кінцевих дат нарахування інфляційних втрат на заборгованість по видатковим накладним №1317 від 04.09.2019; №1326 від 05.09.2019; №1449 від 26.09.2019; №1455 від 27.09.2019; №1456 від 28.09.2019; №1724 від 07.11.2019; №1729 від 08.11.2019; №1730 від 08.11.2019; №1734 від 11.11.2019; №1751 від 12.11.2019, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" інфляційних втрат у розмірі 30 552,31 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 15 102,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 31 264,01 грн. обраховані невірно, оскільки позивачем не враховано зміну сторонами строку оплати товару та не вірно визначено дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, а відтак не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач у відзиві на позов просив зменшити розмір пені за несвоєчасну оплату заборгованості на 90% з урахуванням скрутного матеріального становища відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Передбачене статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення пені може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.
Крім того, судом враховано, що згідно частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач зазначає про свій скрутний фінансовий стан, зумовлений в тому числі запровадженням на всій території України карантину.
Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" на запровадження по всій території України карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що зумовило скрутний фінансовий стан відповідача, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки порушення відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого у лютому-листопаді 2019 року товару мало місце до запровадження карантину.
Крім того, запровадження по всій території України карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, впливає як на діяльність відповідача, так і інших суб'єктів господарювання у сфері торгівлі, в тому числі на діяльність позивача.
Відповідач також зазначає, що неодноразово намагався узгодити з позивачем можливість часткового погашення заборгованості, зокрема, ним було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олеся" лист вих. №40 від 11.09.2020, в якому відповідачем було запропоновано позивачу графік погашення заборгованості (до 30.09.2020 - 112 800,00 грн., до 31.10.2020 - 112 800,00 грн.; до 30.11.2020 - 112 800,00 грн.).
Суд критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки ним хоча і було запропоновано графік погашення заборгованості, однак жодного платежу здійснено не було.
Відтак, наведені відповідачем обставини не звільняють Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" від відповідальності за порушення зобов'язань.
Таким чином, суд, оцінивши обставини даної справі та мотивування відповідачем клопотання про зменшення розміру пені не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленої до стягнення неустойки.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" заборгованості у розмірі 338 400,00 грн., пені у розмірі 74 398,81 грн., 3% річних у розмірі 14 101,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 30 552,31 грн.
В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.
Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи визнання відповідачем у відзиві позовних вимог про стягнення з нього заборгованості у розмірі 338 400,00 грн. до початку розгляду справи по суті, суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову в частині вимоги про стягнення коштів у розмірі 338 400,00 грн.
В іншій частині судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, судом враховано, що в поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" заявлено до відповідача одну вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у загальному розмірі 617 785,55 грн.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення 617 785,55 грн. позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 266,78 грн.
В той же час, як вбачається із платіжного доручення №20674 від 26.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" було сплачено на подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 9 266,79 грн.
Тобто, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на те, що судом вирішено повернути з Державного бюджету України 50% судового збору, який підлягав сплаті за визнані відповідачем вимоги, суд з метою недопущення надмірного формалізму у застосуванні норм матеріального права вбачає за необхідне також повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Таким чином, з державного Держаного бюджету України підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Олеся" судовий збір у розмірі 2 538,01 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 4 323,79 грн.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., про що ним було викладено відповідне клопотання у змісті позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у якому позивач вказує, що поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 9 266,79 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази на підтвердження понесених позивачем на професійну правничу допомогу витрат долучені до позовної заяви, а також в подальшому до відповіді на відзив.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" в межах справи №910/7341/21 здійснювалось адвокатом Лігінович Наталією Степанівною (свідоцтво №4907, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27.03.2021) на підставі Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021 та ордеру серії ХС №148841 від 29.04.2021.
Пунктом 1.1 Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021 передбачено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання опрацювати документи клієнта та надати клієнту правничу допомогу у суді першої інстанції з питань стягнення боргу за договором поставки №63/5-18 від 11.05.2018, що був укладений між клієнтом, ТОВ "Олеся", та ТОВ "Енергобуд-СПМ", на умовах та у порядку, визначеному цим договором.
Згідно п. 4.1 Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021 на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правничої допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.
У пункті 4.2 Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021 сторонами погоджено, що загальний розмір гонорару адвоката складається відповідно до "розрахунку правничої допомоги", що міститься в додатку до даного договору та є невід'ємною його частиною, і становить 15 000,00 грн.
Як вбачається із попереднього розрахунку розміру гонорару (Додатку до Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021) клієнтом та адвокатом було погоджено виконання таких робіт:
1. зустріч з клієнтом та надання консультації, вартістю 500,00 грн.;
2. ознайомлення з документами, наданими клієнтом, вартістю 500,00 грн.;
3. пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, вартістю 1 000,00 грн.;
4. складання та направлення претензій контрагенту клієнта, вартістю 1 000,00 грн.;
5. аналіз ситуації на основі вивчених документів та підготовка юридичного висновку щодо перспективи спору, вартістю 1 000,00 грн.;
6. підготовка позовної заяви, вартістю 5 000,00 грн.;
7. формування матеріалів справи, подання позову до суду, вартістю 1 000,00 грн.;
8. підготовка клопотань, заяв, заперечень (одного з перелічених документів, вартістю 1 000,00 грн.;
9. ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його правовий аналіз, вартістю 500,00 грн.;
10. складання відповіді на відзив, вартістю 1 000,00 грн.;
11. зустріч з клієнтом, надання консультації, вартістю 500,00 грн.;
12. представництво інтересів в Господарському суді міста Києва, вартістю 1 000,00 грн. (участь у судових засіданнях, в тому числі відеоконференціях - від 1 до 2 судоднів), вартістю 2 000,00 грн.
Тобто, сторонами було погоджено гонорар адвоката за Договором №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021 з урахуванням погодженого обсягу та вартості послуг, які визначені у попередньому розрахунку розміру гонорару (Додатку до Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021).
26.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеся" було сплачено адвокату Лігінович Наталії Степанівні кошти у розмірі 15 000,00 грн. в якості оплати по Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021, що підтверджується платіжним дорученням №20673 від 26.04.2021.
Однак, в подальшому позивачем було долучено до відповіді на відзив (яка надійшла до суду 18.06.2021) уточнений розрахунок розміру гонорару (Додаток №2 до Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021), у відповідності до якого клієнтом та адвокатом було погоджено виконання таких робіт:
1. зустріч з клієнтом та надання консультації, вартістю 500,00 грн. за одну годину консультування;
2. ознайомлення з документами, наданими клієнтом, вартістю 500,00 грн. за одну годину роботи;
3. пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, вартістю 500,00 грн. за одну годину роботи;
4. складання та направлення претензій контрагенту клієнта, вартістю 1 000,00 грн. за одну годину роботи;
5. аналіз ситуації на основі вивчених документів та підготовка юридичного висновку щодо перспективи спору, вартістю 1 000,00 грн.;
6. підготовка позовної заяви, вартістю 1 000,00 грн. за одну годину роботи;
7. формування матеріалів справи, подання позову до суду, вартістю 500,00 грн. за одну годину роботи;
8. підготовка клопотань, заяв, заперечень (одного з перелічених документів, вартістю 1 000,00 грн.;
9. ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його правовий аналіз, вартістю 500,00 грн. за одну годину роботи;
10. складання відповіді на відзив, вартістю 1 000,00 грн. за одну годину роботи.
Враховуючи те, що сторонами Договору №20/02 про надання правничої допомоги від 20.02.2021 спершу було визначено один обсяг надання адвокатом послуг (виконання робіт) та фіксовану вартість за такі послуги у загальному розмірі 15 000,00 грн. (який був оплачений позивачем до подання позову по справі №910/7341/21), а в подальшому сторонами було уточнено послуги шляхом встановлення погодинної тарифікації (замість фіксованої), зменшення кількості видів наданих послуг, зменшення вартості певних послуг, проте збільшення кількості годин надання послуг, в той час як кінцева вартість послуг адвоката залишилась незмінною, у стороннього спостерігача може скластись враження, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача обсяг та вартість послуг адвоката залежав не від необхідності та реальності наданих послуг.
На підтвердження обсягу та вартості наданих послуг до відповіді на відзив долучено акт №1 від 14.06.2021, в якому зазначено, що адвокатом Лігінович Н.С. було надано ТОВ "Олеся" наступні послуги:
- зустріч з клієнтом, надання консультації - 2 год. вартістю 1 000,00 грн.;
- ознайомлення з документами, наданими клієнтом, - 2 год. вартістю 1 000,00 грн.;
- пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 3 год. вартістю 1 500,00 грн.;
- складання та направлення претензій контрагенту клієнта - 1 год. вартістю 1 000,00 грн.;
- аналіз ситуації на основі вивчених документів та підготовка юридичного висновку щодо перспективи спору - 1 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви - 5 год. вартістю 5 000,00 грн.;
- формування матеріалів справи, подання позову до суду - 2 год. вартістю 1 000,00 грн.;
- ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його правовий аналіз - 1 год. вартістю 500,00 грн.;
- складання відповіді на відзив - 3 год. вартістю 3 000,00 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у відзиві вказував на неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час на виконання робіт, у зв'язку з чим просить суд зменшити витрати на послуги адвоката, які підлягають покладенню на ТОВ "Енергобуд-СПМ".
Суд частково погоджується із доводами відповідача з приводу неспівмірності витрат адвокатом часу на надання послуг (виконання робіт) із складністю справи з огляду на наступне.
По-перше, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
Керуючись наведеними висновками Європейського суду з прав людини та Верховного Суду суд не вбачає доцільності та необхідності у наданні адвокатом в межах даного спору таких послуг, як складання та направлення претензій контрагенту, вартістю 1 000,00 грн., та аналіз ситуації на основі вивчених документів, підготовка юридичного висновку щодо перспективи спору, вартістю 1 000,00 грн., оскільки законодавством не передбачено обов'язковості у позасудовому врегулюванні спору та складенні такого висноку, в той час як направлення/не направлення відповідачу претензії складення юридичного висновку жодним чином не впливало на вирішення даного спору. Тим більше, що надання такої послуги як ознайомлення з документами, наданими клієнтом, зафіксовано в акті №1 від 14.06.2021 як окремо надана послуга в обсязі 2 год. вартістю 1 000,00 грн.
Тобто, надання таких послуг як складання та направлення претензій контрагенту, аналіз ситуації на основі вивчених документів та підготовка юридичного висновку не можуть вважатись такими, що нерозривно пов'язані із підготовкою до розгляду даного спору у суді, оскільки відсутня необхідність у їх наданні, в той час як не всі витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача, а лише ті, які були необхідними для захисту прав клієнта.
По-друге, щодо витрати адвокатом 3 годин часу на пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, вартістю 1 500,00 грн., то суд відзначає, що послуги адвоката зі здійснення аналізу, пошуку і вивчення судової практики в аналогічних справах (вивчення нормативної бази, публікацій науковців, коментарів спеціалістів тощо) охоплюються послугою зі здійснення підготовки заяв по суті спору (в межах яких і формується правова позиція сторони по суті спору).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20.
Натомість у даному випадку послуга зі здійснення підготовки позовної заяви була тарифікована адвокатом окремо та у даному випадку її обсяг складає 5 год. (що є більш ніж достатнім часом для підготовки позовної заяви в даній категорії спорів), вартістю 5 000,00 грн.
До того ж, жодна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" по суті спору не містить посилання на судову практику в інших справах (в той час як постанова пленуму ВГСУ від 2013 року не може вважатись судовою практикою), а відтак перевірити (підтвердити) реальність виконання адвокатом Лігінович Н.С. вказаних робіт не вбачається за можливе.
По-третє, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань з оплати поставленого товару згідно вказаного договору.
В ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 судом було надано оцінку складності справи - визнано справу №910/7341/21 малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказують на незначну складність даної справи.
З огляду на наведене, суд не вбачає обґрунтованою та співмірною витрату 2 год. часу на зустріч з клієнтом та надання консультації з приводу даного юридичного спору щодо стягнення заборгованості з оплати товару за договором поставки, оскільки дана справа взагалі не являється складною.
Також суд не вбачає обґрунтованою та співмірною витрату адвокатом 4 годин часу для ознайомлення з відзивом відповідача та на підготовку відповіді на відзив, з огляду на те, що ТОВ "Енергобуд-СПМ" у відзиві визнало позов в частині суми основного боргу, не оспорювало правомірність нарахування та правильність обрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, а лише просило зменшити нараховану пеню на 90% та вказувало на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно 2 год. часу для ознайомлення з відзивом відповідача та на підготовку відповіді на відзив є більш ніж достатньо для надання такої послуги в межах спору по справі №910/7341/21.
При цьому, суд не вбачає необхідності та доцільності витрати суб'єктом професійної діяльності у сфері надання юридичних послуг з більш як восьмирічним досвідом роботи 2 годин часу для формування матеріалів справи та подання позову до суду, в той час як послуга щодо подання позову до суду не потребує спеціальних юридичних знань та професійної діяльності адвоката.
Отже, суд вважає, що доцільним, необхідним та обґрунтованим є надання адвокатом в межах справи №910/7341/21 наступних послуг (виконання наступних робіт):
- зустріч з клієнтом, надання консультації - 1 год. вартістю 500,00 грн.;
- ознайомлення з документами, наданими клієнтом, - 2 год. вартістю 1 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви - 5 год. вартістю 5 000,00 грн.;
- формування матеріалів справи, подання позову до суду - 1 год. вартістю 500,00 грн.;
- ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його правовий аналіз - 1 год. вартістю 500,00 грн.;
- складання відповіді на відзив - 1 год. вартістю 1 000,00 грн.
У зв'язку з наведеним та на підставі ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 8 500,00 грн.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 6 294,01 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 126, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 38268315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 5; ідентифікаційний код 21273392) борг у розмірі 338 400 (триста тридцять вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 74 398 (сімдесят чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 552 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 14 101 (чотирнадцять тисяч сто одну) грн. 55 коп., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 294 (шість тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 4 323 (чотири тисячі триста двадцять три) грн. 79 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Олеся" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 5; ідентифікаційний код 21273392) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 2 538 (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 01 коп., сплаченого за платіжним дорученням №20674 від 26.04.2021. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 24.09.2021.
Суддя Р.В. Бойко