ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2021Справа № 910/8241/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива"
про стягнення 3 082 616,79 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Остапенко С.Л. за ордером серії АР № 1052536 від 30.06.2021;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" (далі - відповідач) про стягнення 3 082 616,79 грн., з яких: 2 501 694,53 грн. - основний борг, 442 600,56 грн. - інфляційні втрати, 138 321,70 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків за укладеним між сторонами 11.02.2020 року договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1516-01024, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2021 року відкрито провадження у справі № 910/8241/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.06.2021 року.
У підготовчому засіданні 30.06.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.07.2021 року.
Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 13.07.2021 року, не відбулося, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2021 року підготовче засідання у справі № 910/8241/21 призначено на 10.08.2021 року.
У підготовчому засіданні 10.08.2021 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8241/21 на 30 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 910/8241/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 15.09.2021 року.
У судовому засіданні 15.09.2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направив.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 10.08.2021 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 29.
Проте наведене відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0105478490883 вручене відповідачу не було.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).
За умовами пункту 7 частини 1 статті 1 Закону балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що функції оператора системи передачі виконує Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", що підтверджується положеннями, зокрема, пункту 2.2 Статуту позивача.
Частиною 2 статті 52 Закону на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
Пунктом 5 частини 3 статті 52 Закону встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Умовами пунктів 12, 46 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Разом із тим, відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.
Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (частина 3 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 5 статті 70 Закону типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком № 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 року за № 307 (далі - Правила ринку).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Закону та Правил ринку Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" звернулося із заявою про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з пунктами 1.3, 1.4 якого СВБ (сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Листом від 12.02.2020 року № 01/5895 позивач повідомив відповідача про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору - № 1516-01024 з датою акцептування - 11.02.2020 року (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1 Договору останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
На підставі цього Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 Договору).
Слід зазначити, що умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказами НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 року за № 366, від 21.12.2020 року за № 709, від 05.01.2021 року за № 6, від 25.02.2021 року за № 111, від 16.03.2021 року за № 141, від 01.06.2021 року за № 303 та оприлюднено на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.
Умовами розділу 1 Договору унормовано, що врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго") для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).
Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Відповідно до частини 7 статті 68 Закону за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.6.3 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа.
Пунктом 7.7.1 Правил ринку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Частиною 4 статті 75 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків.
Порядок розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, визначено НКРЕКП постановою від 27.06.2019 року за № 1246 "Про алгоритм розподілу коштів" та постановою від 18.06.2019 року за № 1041 "Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18.01.2019 № 26".
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставляло відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, які СВБ (Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива") зобов'язаний був сплатити АР протягом двох банківських днів на рахунок із спеціальним режимом використання за балансуючу електричну енергію та небаланси електричної енергії.
Зокрема, на виконання умов Договору та пунктів 7.3.1, 7.6.3 Правил ринку позивач сформував та виставив відповідачу рахунки за липень (3 декада) - серпень (1 декада) 2020 року на загальну суму 7 501 704,53 грн., а саме: за 3 декаду липня 2020 року - на суму 3 254 301,36 грн. (рахунок від 05.08.2020 року № 0508202000705 на суму 1 038 896,82 грн., рахунок від 05.08.2020 року № 0508202001046 на суму 1 063 897,20 грн., рахунок від 05.08.2020 року № 0508202001727 на суму 1 151 507,34 грн.); за 1 декаду серпня 2020 року - на суму 4 247 403,17 грн. (рахунок від 18.08.2020 року № 1808202000704 на суму 810 302,70 грн., рахунок від 18.08.2020 року № 1808202001045 на суму 956 021,78 грн., рахунок від 18.08.2020 року № 1808202001382 на суму 1 052 583,12 грн., рахунок від 18.08.2020 року № 1808202001719 на суму 1 105 597,96 грн., рахунок від 18.08.2020 року № 1808202000362 на суму 322 897,61 грн.).
Крім того, позивач та відповідач підписали акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за липень 2020 року від 31.07.2020 № ВН/20/07-№ 1516 на загальну суму 5 323 178,86 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього документа.
Судом також враховано наявну в матеріалах справи копію акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за серпень 2020 року від 31.08.2020 № ВН/20/08-№ 1516 на загальну суму 4 247 403,17 грн. На підтвердження направлення позивачем означеного документа для його підписання відповідачем, Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" надано суду копію відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103276957809, поданого до відділення поштового зв'язку 29.01.2021 року та повернутого відправнику за закінченням терміну зберігання.
Оскільки відповідач наведений акт від 31.08.2020 № ВН/20/08-№ 1516 не підписав, проте не надав жодних обґрунтованих зауважень щодо небалансів електричної енергії за 1 декаду серпня 2020 року та не ініціював будь-якої суперечки, вищевказаний акт є таким, що прийнятий Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" з мовчазної згоди.
Проте, в порушення положень Договору та Закону відповідач у встановлений пунктом 7.6.3 Правил ринку строк виставлені йому позивачем платіжні документи (за 3 декаду липня 2020 року та 1 декаду серпня 2020 року) на загальну суму 7 501 704,53 грн. оплатив лише частково, перерахувавши Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до платіжного доручення від 28.08.2020 року № 59 грошові кошти у розмірі 10,00 грн. та заборгувавши таким чином позивачу 7 501 694,53 грн.
Адресована відповідачу претензія Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 22.01.2021 року № 01/2441 про сплату заборгованості у розмірі 7 501 694,53 грн. у добровільному порядку задоволена Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" не була.
Слід також зазначити наступне.
08.07.2020 року між Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень" (далі - гарант, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" (далі - принципал) укладено договір про надання банківської гарантії № 1101, за умовами якого гарант надає за заявою принципала банківську гарантію виконання зобов'язань, а саме договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 11.02.2020 року, що укладений між принципалом та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - бенефіціар) шляхом подання принципалом бенефіціару заяви про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1516-01024. При цьому, гарантія надається гаранту у вигляді банківської гарантії № 03-2/02/1101/5881 від 08.07.2020 року на суму 5 000 000,00 грн., яка є невід'ємною частиною цього договору, та зі строком дії включно 08.07.2021 року.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
У пункті 6.1 наведеного договору його сторони погодили, що цей правочин набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до дати проведення повного взаєморозрахунку між сторонами за умови відсутності будь-яких вимог до гаранта з боку бенефіціара після закінчення строку дії гарантії.
На виконання умов договору про надання банківської гарантії від 08.07.2020 року № 1101 Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень" (гарант за договором) видано банківську гарантію від 08.07.2020 року № 03-2/02/1101/5881 (далі - гарантія), за якою гарант у разі порушення зобов'язань принципала сплачує бенефіціару кошти в межах суми гарантії, відповідно до умов гарантії та за першою вимогою без подання ним будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (гарантія є безумовною).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням принципалом своїх зобов'язань та наявністю заборгованості перед НЕК "Укренерго", бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою від 02.03.2021 року № 01/7889 про покриття заборгованості принципала за рахунок банківської гарантії від 08.07.2020 року № 03-2/02/1101/5881 в сумі 5 000 000,00 грн.
Після отримання Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень" вимоги про сплату банківської гарантії, банк 09.03.2021 року звернувся до відповідача з повідомленням про отримання письмової вимоги по банківській гарантії та про сплату гаранту гарантійної суми у зазначені договором строки.
10.03.2021 року Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та Заощаджень" виконало вимогу бенефіціара та сплатило гарантійну суму на банківські реквізити НЕК "Укренерго", що підтверджується платіжним дорученням № 910769.
Вищенаведені обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року в справі № 910/8259/21 за позовом Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НЕК "Укренерго", про стягнення 3668767,12 грн., яким з відповідача на користь гаранта стягнуто борг у розмірі 3 500 000,00 грн., пеню у розмірі 69 808,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 24 500,00 коп. та 3% річних у розмірі 14 958,90 коп.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року в справі № 910/8259/21 на час розгляду та вирішення спору в справі № 910/8241/21 набрало законної сили, встановлені ним обставини повторному доказуванню не підлягають.
Відтак, непогашеною сумою заборгованості відповідача за виставленими йому Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" платіжними документами (за 3 декаду липня 2020 року та 1 декаду серпня 2020 року) залишилась 2 501 694,53 грн.
Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 2 501 694,53 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати виставлених рахунків, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 138 321,70 грн., з яких: 132 564,37 грн. - 3 % річних, нараховані з 08.08.2020 року по 10.03.2021 року на суму основного боргу в розмірі 7 501 704,53 грн.; 5 757,32 грн. - 3 % річних, нараховані з 11.03.2021 року по 07.04.2021 року на суму основного боргу в розмірі 2 501 694,53 грн., а також 442 600,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суми основного боргу в розмірі 7 501 704,53 грн. протягом вищенаведеного періоду прострочення згідно з наданим Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення, бази нарахування та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення вказаної суми у завищеному розмірі.
Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що компенсаційні виплати можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018 року, № 922/1008/16 від 13.06.2018 року, № 910/13064/17 від 10.04.2018 року, № 910/9078/18 від 08.05.2019 року.
Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок 3 % річних було здійснено, зокрема, без урахування часткової сплати відповідачем боргу в сумі 10,00 грн., що відбулася 28.08.2020 року, а також з урахуванням дня, в який відбулося часткове погашення боргу з боку гаранта - 10.03.2021 року, що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача та бази нарахування), є 137 664,62 грн., з яких: 12 297,88 грн. - 3 % річних, нараховані з 08.08.2020 року по 27.08.2020 року на суму основного боргу в розмірі 7 501 704,53 грн.; 119 403,80 грн. - 3 % річних, нараховані з 28.08.2020 року по 09.03.2021 року на суму основного боргу в розмірі 7 501 694,53 грн.; 5 962,94 грн. - 3 % річних, нараховані з 10.03.2021 року по 07.04.2021 року на суму основного боргу в розмірі 2 501 694,53 грн.
Водночас заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат не перевищує обрахованої судом протягом дійсного періоду прострочення та з урахуванням дійсної бази нарахування суми цих компенсаційних виплат, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" 442 600,56 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає 3 % річних у розмірі 137 664,62 грн. та 442 600,56 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 657,08 грн. 3 % річних слід відмовити.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" про стягнення 3 082 616,79 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 29; код ЄДРПОУ 39692943) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 2 501 694 (два мільйони п'ятсот одну тисячу шістсот дев'яносто чотири) грн. 53 коп. основного боргу, 137 664 (сто тридцять сім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 62 коп. 3 % річних, 442 600 (чотириста сорок дві тисячі шістсот) грн. 56 коп. інфляційних втрат, а також 46 229 (сорок шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 39 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Альтернатива" 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 08 коп. 3 % річних відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.09.2021 року.
Суддя В.С. Ломака