ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2021Справа № 910/9440/21
Господарський суд міста Києва у складі: судді Ягічевої Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/9440/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, б.154, Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322)
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська 40, оф.501, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681)
про відшкодування 25 564, 00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) про відшкодування 25 564, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту №0554/20-Т/ЛВС від 16.06.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Audi Q5" реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі про стягнення 25 564, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9440/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Примірник ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України та зобов'язано його надіслати на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №009192229 відповідальності особи при керуванні автомобілем "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на період коли сталося ДТП - станом на 22.04.2021.
12.07.2021 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на запит інформації від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання ухвали суду від 18.06.2021 надало інформацію з єдиної центральної бази даних МТСБУ.
19.07.2021 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнає у повному обсязі позовні вимоги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з тієї підстави, що станом на дату звернення до суду з позовом право позивача не було порушено, оскільки позивач не подавав страховику заяву про відмову у виплаті страхового відшкодування і, відповідно, страховиком не було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, тому звернення позивача до суду із вказаним позовом є передчасним.
20.07.2021 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві, зокрема, що Законом не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з виплати страхового відшкодування, та особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів".
27.07.2021 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, у якій позивач просить стягнути з відповідача 3000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
16.06.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування", як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0554/20-Т/ЛВС (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля марки "Audi Q5" реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, від страхового ризику "збитки внаслідок ДТП".
Згідно умов договору вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору, відповідно до п. 16.1. та п. 16.2. договору, - з 27.06.2020 по 26.06.2021.
22.04.2021 в місті Львів по вулиці Лінкольна, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Audi Q5" д/н НОМЕР_1 (страхувальника) під керуванням ОСОБА_1 та "Skoda", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до повідомлення про ДТП від 22.04.2021, складеного водіями, ДТП сталася з вини ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП власнику автомобіля "Audi Q5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до рахунку-фактури СПД-000333 від 28.04.2021, виставленого фізичною особою-підприємцем Багрієм М.М., становить 25 564, 00 грн.
23.04.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування.
29.04.2021 страхувальником був складений та підписаний страховий акт №006.00850221-1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки "Audi Q5" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 25 564, 00 грн.
На підставі складеного страхового акту №006.00850221-1 від 29.04.2021 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування №0554/20-Т/ЛВС від 16.06.2020, перерахував на рахунок ОСОБА_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» суму страхового відшкодування в розмірі 25 564, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23004949 від 30.04.2021.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб марки "Skoda", державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Audi Q5" державний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Доказів того, що ОСОБА_5 не мав права керування транспортним засобом марки "Skoda", державний номер НОМЕР_2 матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з повідомлення про ДТП від 22.04.2021, ДТП сталася з вини ОСОБА_2 .
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 22.04.2021 суду не надано.
Під час розгляду справи встановлено, що з Приватним акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії АР №009192229, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Skoda", державний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 22.04.2021.
Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_5 керував автомобілем марки "Skoda", державний номер НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля застрахована відповідачем у справі.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс АР №009192229) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600 грн, про що свідчить надана Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідь на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2021.
Однак при розрахунку суми страхового відшкодування позивачем застосовано розмір франшизи із значенням - 0, 00 грн.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом АР №009192229 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн) та франшизи (2 600 грн) суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 22 964, 00 грн (25 564, 00 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) - 2600,00 грн (франшиза) = 22 964, 00 грн), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо передчасності звернення позивача з позовом з огляду на відсутність поданої ним заяви на підставі ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За змістом п. 35.1 вказаної статті для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з положеннями п. 36.2. ст. 36 вказаного закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом з тим у Законі №1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
У Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
У системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Правильним є висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору №110119 про надання правової допомоги від 11.01.2021, укладеного між адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування", копію ордеру серії ЗП №70258, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність адвоката Данилова Анатолія Григоровича, копію акту виконаних робіт №910/9440/21 до договору про надання правової допомоги №110119 від 11.01.2021, копію рахунку №910/9440/21 від 05.07.2021, платіжного доручення №37886230 від 07.07.2021.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 694, 88 грн.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування 25 564, 00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська 40, оф.501, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, б.154, Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 22 964 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2039 (дві тисячі тридцять дев'ять) грн 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2694 (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн 88 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2021.
Суддя Наталія Ягічева