ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.09.2021Справа № 910/7265/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» (03083, місто Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 53)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 11) зобов'язання вчинити дії та стягнення 1 899 614 грн. 43 коп.
Представники:
від Позивача: Воробйов О.В. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Тереза Ю.О. (представник на підставі довіреності);
Комунальне підприємство "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" (надалі також - «Відповідач») про зобов'язання вчинити дії та стягнення 1 899 614 грн. 43 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 року по справі №910/7265/21 позовну заяву Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 1 899 614 грн. 43 коп. залишено без руху.
18.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано виправлений позов, яким просив суд:
1. Вилучити в примусовому порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю(ТОВ) "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" та повернути Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва, шляхом заправки по талонах транспортних засобів Позивача на Автозаправних станціях м. Києва до повного виконання зобов'язань згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року: Дизпаливо у кількості 105 880(сто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) літрів та Бензин А-92 у кількості 13 960 літрів, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Відповідача згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року (основна вимога);
2. Стягнути з Відповідача вартість Дизпалива у кількості 105 880(сто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) літрів за середньою ціною, яка склалася у м. Києві та Київській області на це паливо станом на 13.05.21 року у сумі 2 964 640 (два мільйони дев'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сорок)грн. 00 коп. та вартість Бензину А-92 у кількості 13 960(тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) літрів/ за середньою ціною, яка склалася у м. Києві та Київській області на це паливо станом на 13.05.21 року у сумі 397 720 грн. 40коп. Всього стягнути 3 362 360 грн. 40 коп.(похідна вимога).
3. Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб/ на виконання п.4 ч. 3 ст. 163 ГПК України, щодо способу захисту прав та інтересів Позивача у відповідності із ч.1 п. 1 ст. 137 ГПК України.
4. Стягнути з Відповідача на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва суму штрафних санкцій за невиконання зобов'язань згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року, у розмірі: 1 765 121 грн. 03 коп.
5. Стягнути з Відповідача 35 495 грн.16 коп. - суми відсотків за користування грошовими коштами.
6. Стягнути з Відповідача 98 998 грн.24 коп. - суми інфляційних збитків.
7. Стягнути з Відповідача на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва кошти судового збору сплачені Позивачем за подання Позову до Господарського суду м. Києва у сумі 78 929(сімдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн.62 коп.
8. Всього стягнути з Відповідача на користь Позивача 5 261 974 грн. 83 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 року по справі №910/7265/21 виправлену позовну заяву Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 5 261 974 грн. 83 коп. залишено без руху.
26.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 року відкрито провадження у справі №910/7265/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.06.2021 року.
17.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 року позовну заяву Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 5 261 974 грн. 83 коп. залишено без руху. Надано Позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду письмової заяви із визначенням конкретного способу захисту порушеного права Позивача.
25.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою просить суд вилучити в примусовому порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" та повернути Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва, шляхом заправки по талонах транспортних засобів Позивача на Автозаправних станціях м. Києва до повного виконання зобов'язань згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року: Дизпаливо у кількості 105 880 літрів та Бензин А-92 у кількості 13 960 літрів, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Відповідача згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» на користь Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» штрафні санкції у розмірі 1765121 грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 35 495 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 98 998 грн. 24 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 року продовжено розгляд справи №910/7265/21 за позовом Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 1 899 614 грн. 43 коп., підготовче засідання у справі №910/7265/21 призначено на 14.07.2021 року.
У підготовче засідання 14.07.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 04.08.2021 року.
03.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 04.08.2021 року представники сторін не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 18.08.2021 року.
10.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
18.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У підготовче засідання 18.08.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2021 року.
07.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів для огляду.
В судове засідання 08.09.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача, зобов'язати Позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали талонів, долучених до позовної заяви, оголошено перерву в судовому засіданні до 22.09.2021 року.
В судовому засіданні 22 вересня 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 22 вересня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.06.2020 року між Комунальним підприємством «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» (Постачальник) було укладено Договір на закупівлю товарів за державні кошти №220, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2020 році, на підставі письмових заявок, поставити Замовнику товар код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти (А-92, Дизельне паливо (талонна система). Дизпаливо (в талонах) 120 000 л, Бензин А-92 (в талонах) 15 000 л. (т. 1 а.с.8-15)
Згідно з п.2.7 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Паливо рідинне та газ; оливи мастильні, а саме: Дизпаливо (в талонах); Бензин А-92 (в талонах) у відпускних облікових картках (талонах) відповідно до умов Договору.
З моменту переходу до Замовника права власності на Продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні Постачальника. (п.2.8 Договору)
Згідно з п.3.1 Договору сума цього Договору становить з ПДВ -2 292 900,00 грн. в т.ч. ПДВ - 382 150,00 грн.
У п.4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Постачальника. Оплата проводиться по рахунку-фактурі, видатковим накладним з відстрочкою платежу до 30 (тридцять) банківських днів з дня отримання товару.
Строк поставки товару - до 31.12.2020p. (п.5.1 Договору)
Згідно з п.5.2 Договору строк поставки товару здійснюється Постачальником протягом 1 календарного дня, з дня надання заявки (Додаток № 2) Замовником.
Місце поставки товару - мережа АЗС Виконавця. (п.5.3 Договору)
У п.5.4 Договору зазначено, що Постачальник зобов'язується: надавати Замовнику відпускні облікові картки (талони) (Бензин А-92, дизельне паливо (талони)) протягом 1 календарного з дня отримання письмової заявки від Замовника. За порушення терміну поставки товару за цим Договором, Постачальник несе відповідальність згідно розділу 7 Договору; забезпечити заправку автомобілів Замовника після закінчення строку дії Договору по відпускних облікових картках (талонах), якщо вони були оплачені Покупцем, але залишились нереалізованими; Постачальник зобов'язаний замінити/продовжити Замовнику облікові картки (талони) нової встановленої Постачальником форми не більше 30 календарних днів з дня підписання акту прийому передачі; за порушення терміну заміни товару за цим Договором, Постачальник несе відповідальність згідно розділу 7 Договору.
З моменту переходу до Замовника права власності на Продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні Постачальника до повної вибірки по картках внутрішнього обігу, та постачанню оплачених нафтопродуктів. (п.5.4.1 Договору)
Облікові картки (талони), якими забезпечує Постачальник Замовника, не мають терміну дії. (п.5.4.3 Договору)
Відповідно до п.5.6 Договору перехід права власності на Товар та ризику його випадкової загибелі (псування) відбувається в момент підписання Сторонами видаткової накладної (акту приймання - передачі нафтопродуктів), на підставі оформленої належним чином Довіреності на отримання матеріальних цінностей. Кількість Товару визначається даними у товарно-транспортній накладній (ТТН), яка обов'язково його супроводжує.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при поставці товару Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.
Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. (п.7.3 Договору)
Згідно з п.7.4 Договору у разі порушення строків поставки товару, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 50 % від вартості товару.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 р., а в частині фінансових зобов'язань та поставки товару до повного їх виконання. (п.11.1 Договору)
Специфікацією №1 до Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Сторони передбачили найменування товару, кількість, ціну, а саме: Дизпаливо (в талонах) 120 000 л, Бензин А-92 (в талонах) 15 000 л, загальна вартість 2292900 грн. 00 коп. (т.1 а.с.16)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв дизпаливо (в талонах) у загальному розмірі 6480 л, бензин А-92 (в талонах) у загальному розмірі 560 л, що підтверджується видатковими накладними №Т-3752 від 30.06.2020 року на суму 38 383 грн. 40 коп., №Т-4199 від 27.07.2020 року на суму 10 018 грн. 80 коп., №Т-4200 від 27.07.2020 року на суму 14 941 грн. 40 коп., №Т-4201 від 27.07.2020 року на суму 34 292 грн. 40 коп., №Т-4203 від 27.07.2020 року на суму 21 905 грн. 60 коп., а загалом на суму в розмірі 119 541 грн. 60 коп. (т.1 а.с.18-22)
Додатковою угодою №1 від 30.09.2020 року до Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Сторони збільшили ціну за одиницю товару та виклали специфікацію №2 у невиконаній частині Специфікації в такій редакції: Дизпаливо (в талонах) 106 668,57 л, Бензин А-92 (в талонах) 13405,21 л, загальна вартість 2 173 358 грн. 40 коп. (т.1 а.с.23)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв дизпаливо (в талонах) у загальному розмірі 99 400 л, бензин А-92 (в талонах) у загальному розмірі 13 400 л, що підтверджується видатковими накладними №Т-5322 від 30.09.2020 року на суму 43 416 грн. 00 коп., №Т-5616 від 13.10.2020 року на суму 43 416 грн. 00 коп., №Т-5663 від 16.10.2020 року на суму 1 955 160 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 2 041 992 грн. 00 коп. (т.1 а.с.24-26)
Листом №60 від 12.03.2021 року Відповідач повідомив про тимчасове зупинення відпуску пального на АЗК «Glusco», у зв'язку з технічними причинами, що виникли не з вини товариства, який був отриманий уповноваженою особою підприємства Позивача 16.03.2021 року за вх. №1365, що підтверджується відповідною відміткою на листі. (т.1 а.с.29)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не передав у фактичну власність Позивачу шляхом заправки автотранспортних засобів Позивача дизельне паливо та бензин А-92, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Відповідача. За таких підстав, Позивач звернувся до суд з вказаним позовом та просить суд вилучити в примусовому порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" та повернути Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва, шляхом заправки по талонах транспортних засобів Позивача на Автозаправних станціях м. Києва до повного виконання зобов'язань згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року: Дизпаливо у кількості 105 880 літрів та Бензин А-92 у кількості 13 960 літрів, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Відповідача згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» на користь Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» штрафні санкції у розмірі 1765121 грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 35 495 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 98 998 грн. 24 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару, що підтверджується видатковими накладними. Також Позивач обміняв частину талонів на пальне: бензин А-92 у кількості 1130 л і дизельне пальне у кількості 9130 л. Крім того, нарахування штрафних санкцій здійснено поза межами дії договору, п.п.7.2, 7.3 договору не визначено за яке правопорушення передбачено відповідальність з урахуванням того, що зобов'язання з поставки виконані відповідачем у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв дизпаливо (в талонах) у загальному розмірі 6480 л, бензин А-92 (в талонах) у загальному розмірі 560 л, що підтверджується видатковими накладними №Т-3752 від 30.06.2020 року на суму 38 383 грн. 40 коп., №Т-4199 від 27.07.2020 року на суму 10 018 грн. 80 коп., №Т-4200 від 27.07.2020 року на суму 14 941 грн. 40 коп., №Т-4201 від 27.07.2020 року на суму 34 292 грн. 40 коп., №Т-4203 від 27.07.2020 року на суму 21 905 грн. 60 коп., а загалом на суму в розмірі 119 541 грн. 60 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.18-22)
Додатковою угодою №1 від 30.09.2020 року до Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Сторони збільшили ціну за одиницю товару та виклали специфікацію №2 у невиконаній частині Специфікації в такій редакції: Дизпаливо (в талонах) 106 668,57 л, Бензин А-92 (в талонах) 13405,21 л, загальна вартість 2 173 358 грн. 40 коп. (т.1 а.с.23)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв дизпаливо (в талонах) у загальному розмірі 99 400 л, бензин А-92 (в талонах) у загальному розмірі 13 400 л, що підтверджується видатковими накладними №Т-5322 від 30.09.2020 року на суму 43 416 грн. 00 коп., №Т-5616 від 13.10.2020 року на суму 43 416 грн. 00 коп., №Т-5663 від 16.10.2020 року на суму 1 955 160 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 2 041 992 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.24-26)
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару, що підтверджується видатковими накладними.
Згідно з п.2.7 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Паливо рідинне та газ; оливи мастильні, а саме: Дизпаливо (в талонах); Бензин А-92 (в талонах) у відпускних облікових картках (талонах) відповідно до умов Договору.
У п.5.4 Договору зазначено, що Постачальник зобов'язується: надавати Замовнику відпускні облікові картки (талони) (Бензин А-92, дизельне паливо (талони)) протягом 1 календарного з дня отримання письмової заявки від Замовника. За порушення терміну поставки товару за цим Договором, Постачальник несе відповідальність згідно розділу 7 Договору; забезпечити заправку автомобілів Замовника після закінчення строку дії Договору по відпускних облікових картках (талонах), якщо вони були оплачені Покупцем, але залишились нереалізованими; Постачальник зобов'язаний замінити/продовжити Замовнику облікові картки (талони) нової встановленої Постачальником форми не більше 30 календарних днів з дня підписання акту прийому передачі; за порушення терміну заміни товару за цим Договором, Постачальник несе відповідальність згідно розділу 7 Договору.
З моменту переходу до Замовника права власності на Продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні Постачальника до повної вибірки по картках внутрішнього обігу, та постачанню оплачених нафтопродуктів. (п.5.4.1 Договору)
Відповідно до п.5.6 Договору перехід права власності на Товар та ризику його випадкової загибелі (псування) відбувається в момент підписання Сторонами видаткової накладної (акту приймання - передачі нафтопродуктів), на підставі оформленої належним чином Довіреності на отримання матеріальних цінностей. Кількість Товару визначається даними у товарно-транспортній накладній (ТТН), яка обов'язково його супроводжує.
Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 N 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно зі ст. 1 наведеної Інструкції, вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За визначеннями, наданими в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.
Суд зазначає, що виходячи з положень укладеного сторонами Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року щодо якості Товару, визначення кількісних показників, їх підтвердження відповідними сертифікатами, порядок приймання товару, предметом Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року є саме поставка товару - бензину марки А-92 та Дизельного палива, право отримання якого на автозаправних станціях підтверджується талонами, наданими Відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо повного виконання останнім його зобов'язань за Договором в частині здійснення поставки товару Позивачу, оскільки на підставі видаткових накладних Комунальному підприємству «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» було передано дизпаливо (в талонах), бензин А-92 (в талонах), а не сам товар - бензин марки А-92 та Дизельне паливо шляхом фактичного отримання товару на АЗС Відповідача.
Крім того, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати Позивачем за отриманий товар в талонах, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" вчинено конклюдентні дії з передачі Позивачу талонів, оригінали яких було досліджено в судовому засіданні 22.09.2021 р.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно п.2 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За змістом ст. 667 Цивільного кодексу України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк поставки товару - до 31.12.2020p. (п.5.1 Договору)
Згідно з п.5.2 Договору строк поставки товару здійснюється Постачальником протягом 1 календарного дня, з дня надання заявки (Додаток № 2) Замовником.
Місце поставки товару - мережа АЗС Виконавця. (п.5.3 Договору)
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження надання Комунальним підприємством «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» заявок на поставку товару, з подання яких Суд міг дійти висновку щодо визначення строку для здійснення Відповідачем поставки товару.
В той же час, листом №60 від 12.03.2021 року Відповідач повідомив про тимчасове зупинення відпуску пального на АЗК «Glusco», у зв'язку з технічними причинами, що виникли не з вини товариства, який був отриманий уповноваженою особою підприємства Позивача 16.03.2021 року за вх. №1365, що підтверджується відповідною відміткою на листі. (т.1 а.с.29)
Так, Судом встановлено, що ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 31.03.2021 року, від 02.04.2021 року, від 14.04.2021 року у справі № 953/3609/21, від 14.07.2021 року у справі №953/18041/19 накладено арешт на паливно-мастильні матеріали та документи ТОВ «Глуско Рітейл». (т.2 а.с.161-178, 239-285)
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що листом №60 від 12.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" підтвердило факт настання виконання зобов'язання перед Позивачем в частині здійснення поставки товару за Договором на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року. А тому з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів надсилання на адресу Відповідача заявок на поставку товару Позивачем, Суд виходить із дати листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА"№60 - 12.03.2021 року, а не з 17.10.2020 р., як визначено Позивачем.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту отримання (відпуску) Позивачем на АЗС Відповідача шляхом заправки транспортних засобів Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» оплаченого на підставі Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року товару - дизпалива у кількості 105 880 літрів й бензину марки А-92 у кількості 13 960 літрів на загальну суму в розмірі 2 161 533 грн. 60 коп., зокрема, складання між Сторонами відповідних актів приймання - передачі нафтопродуктів. Так, неотовареними Відповідачем є талони на отримання дизельного палива та бензину марки А-92, які знаходяться в матеріалах справи. (т.1 а.с.37-252, т.2 а.с.1-111). При цьому, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо обміну Позивачем частини талонів на пальне: бензину А-92 у кількості 1130 л та дизельного палива у кількості 9130 л, оскільки матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження фактичного отримання Позивачем товару на АЗС Відповідача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Таким чином, враховуючи те, що Позивач не зміг отримати пальне за виданими Відповідачем талонами, тобто Постачальником не було дотримано своїх зобов'язань з поставки товару Позивачу, які вважаються виконаними з моменту фактичного відпуску товару на АЗК Відповідача, Покупець набув права на зобов'язання Продавця з передачі оплаченого товару - дизпалива у кількості 105 880 літрів й бензину марки А-92 у кількості 13 960 літрів на загальну суму в розмірі 2 161 533 грн. 60 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги Позивача в частині вилучення в примусовому порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" та повернення Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва, шляхом заправки по талонах транспортних засобів Позивача на автозаправних станціях м. Києва до повного виконання зобов'язань згідно з Договором № 220 від 30 червня 2020 року: Дизпаливо у кількості 105 880 літрів та Бензин А-92 у кількості 13 960 літрів, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Відповідача згідно Договору № 220 від 30 червня 2020 року є обґрунтованими.
В той же час, як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За таких підстав, ефективним способом захисту порушеного права Позивача є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" передати Комунальному підприємству «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» товар - дизельне паливо у кількості 105 880 літрів та Бензин А-92 у кількості 13 960 літрів на загальну суму в розмірі 2 161 533 грн. 60 коп., що знаходиться на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА", шляхом заправки по талонах транспортних засобів Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» на автозаправних станціях м. Києва до повного виконання зобов'язань згідно з Договором на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 04.05.2021 р. у розмірі 35 495 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 98 998 грн. 24 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №908/1993/19, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16.
Суд зазначає, що за умовами укладеного Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року Відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки товару, які за своїм змістом не є грошовими.
За своєю суттю прострочення поставки товару, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні приписів статті 625 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що Позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої плати у зв'язку з порушенням строків поставки, а у даній справі просить Суд саме зобов'язати Відповідача здійснити поставку товару.
За таких підстав, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 04.05.2021 р. у розмірі 35 495 грн. 16 коп. та інфляційних у розмірі 98 998 грн. 24 коп. не підлягають задоволенню, оскільки приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, в той час як у Відповідача залишається негрошове зобов'язання перед Позивачем.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню на підставі п.7.3 Договору за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 04.05.2021 р. у розмірі 538 614 грн. 07 коп., штраф на підставі п.7.2 Договору за загальний період прострочки з 17.10.2020 р. по 04.05.2021 р. у розмірі 145 740 грн. 66 коп. та штраф на підставі п.7.4 Договору у розмірі 1 080 766 грн. 30 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при поставці товару Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.
Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. (п.7.3 Договору)
Згідно з п.7.4 Договору у разі порушення строків поставки товару, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 50 % від вартості товару.
Суд зазначає, що пунктами 7.2, 7.3 Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року передбачена відповідальність Постачальника за невиконання або неналежне виконання одного й того же виду господарського зобов'язання - поставки товару Покупцю у вигляді стягнення пені, проте у п.7.2 Договору пеня передбачена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у п.7.3 Договору - у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг). Крім того, пунктами 7.3, 7.4 Договору передбачена відповідальність Постачальника за невиконання або неналежне виконання одного й того же виду господарського зобов'язання - поставки товару Покупцю у вигляді стягнення штрафу, проте відрізняється розмір штрафу - 7% та 50% відповідно.
Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем заявлено до стягнення пеню на підставі п.7.3 Договору, штраф на підставі п.7.2 Договору та штраф на підставі п.7.4 Договору у розмірі 1 080 766 грн. 30 коп.
Суд зазначає, що розмір договірної штрафної санкції, яку обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня".
Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, Суд приходить до висновку, що Позивачем невірно визначено назву санкцій, передбачених п.п.7.2, 7.3 Договору, оскільки п.7.2 Договору передбачено стягнення пені за порушення строків поставки товару, п.7.3 Договору - стягнення пені та 7% штрафу за порушення строків поставки товару.
В той же час, Суд зазначає, що статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За таких підстав, з урахуванням того, що п.п.7.2, 7.3 та п.п.7.3, 7.4 Договору на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року за одне й те саме порушення зобов'язання Постачальником передбачена подвійна відповідальність одного виду, вимоги Позивача щодо одночасного стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими.
Суд зазначає, що в жодному нормативно-правовому акті та акті судової практики не закріплено висновку про те, який розмір неустойки підлягає стягненню, у разі посилання на ст. 61 Конституції України, та який критерій має бути застосовано для його вибору. Водночас, з урахуванням п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України, фактичних обставин справи, матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, Суд приходить до висновку, що стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у розмірі 0,1% та штрафу у розмірі 7%, передбачених п.7.3 Договору, є більше розумним і справедливим, в тому числі, з урахуванням розміру штрафних санкцій.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 17.10.2020 р. по 04.05.2021 р. у розмірі 432 306 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання на адресу Постачальника заявок на поставку товару, а тому Суд приходить до висновку про початок прострочення Відповідача з 12.03.2021 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 12.03.2021 р. по 04.05.2021 р. у розмірі 116 722 грн. 81 коп.
Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 151 307 грн. 35 коп. на підставі п.7.3 Договору, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» на користь Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» підлягає стягненню пеня у розмірі 116 722 грн. 81 коп. та штраф у розмірі 151 307 грн. 35 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 32489155) передати Комунальному підприємству «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» (03083, місто Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 53, Ідентифікаційний код юридичної особи 03334894) товар - дизельне паливо у кількості 105 880 літрів та Бензин А-92 у кількості 13 960 літрів на загальну суму в розмірі 2 161 533 грн. 60 коп., що знаходиться на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА", шляхом заправки по талонах транспортних засобів Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» на автозаправних станціях м. Києва до повного виконання зобов'язань згідно з Договором на закупівлю товарів за державні кошти №220 від 30.06.2020 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 32489155) на користь Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва» (03083, місто Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 53, Ідентифікаційний код юридичної особи 03334894) пеню у розмірі 116 722 (сто шістнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 81 (вісімдесят одна) коп., штраф у розмірі 151 307 (сто п'ятдесят одна тисяча триста сім) грн. 35 (тридцять п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 36 443 (тридцять шість тисяч чотириста сорок три) грн. 46 (сорок шість) коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 вересня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин