ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
24.09.2021Справа № 910/15072/21
Суддя Господарського суду міста Києва Удалова О.Г., розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»
(01010, м. Київ, БЦ «Сенатор», 4 пов., вул. Московська, 32/2, код 40916672)
2) ОСОБА_2
( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2
про визнання недійсним договору,
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (далі - відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору про розірвання договору поруки від 29.03.2019 № 5119/ЮКР/0-П1, укладеного 22.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2019 АТ «АБ «Радабанк» та ТОВ «Правда» укладено кредитний договір № 5119/ЮКР/0. У забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань укладені такі договори:
- іпотечний договір № 5119/ЮКР/0-1-1/02-1 від 29.03.2019 з ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство»;
- договір застави № 5119/ЮКР/0-РМ-1/02-1 від 29.03.2019 з ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство»;
- договір застави № 5119/ЮКР/0-РМ-2/02-1 від 29.03.2019 з ТОВ «Правда»;
- договір поруки № 5119/ЮКР/0-П1 від 29.03.2019 з ОСОБА_2 ;
- договір поруки № 5119/ЮКР/0-П2 від 29.03.2019 з ОСОБА_1 ;
- договір поруки № 5119/ЮКР/0-П3 від 29.03.2019 з ОСОБА_3 .
У подальшому, АТ «КБ «Радабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» було укладено договір факторингу № 2605/21 від 26.05.2021 та договір відступлення прав від 26.05.2021 за договором поруки № 5119/ЮКР/0-П2 від 29.03.2019 з ОСОБА_1 . Аналогічні договори було укладено з ОСОБА_3 та ОСОБА_2
29.07.2021 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» було пред'явлено позовну заяву до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Правда» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 093 361,27 грн. З матеріалів справи № 904/6859/21 вбачається, що ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір про розірвання від 22.07.2021, яким припинено дію договору поруки № 5119/ЮКР/0-П1 від 29.03.2019, чим, за твердженням позивача, фіктивно виведено ОСОБА_2 зі складу поручителів ТОВ «Правда» по кредитному договору.
Так, позивач вважає, що договір про розірвання від 22.07.2021, яким припинено дію договору поруки № 5119/ЮКР/0-П1 від 29.03.2019, є незаконним та підлягає визнанню недійсним.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у її прийнятті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З поданої позовної заяви вбачається, що договори поруки з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладені як з фізичними особами, а не з фізичними особами - підприємцями.
Крім того, судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач припинив свою підприємницьку діяльність ще 03.08.2011.
Таким чином, до господарського суду звернувся позивач - фізична особа, що є стороною договору поруки, укладеного ОСОБА_1 як фізичною особою, з позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору поруки, укладеного між юридичною особою та фізичною особою - іншим поручителем.
Отже, суд дійшов висновку, що з огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України подана позовна заява в зазначеному суб'єктному складі та з огляду на предмет спору не підлягає розгляду у господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Виходячи з вищенаведеного, встановивши, що даний спір непідвідомчий господарському суду, що виключає можливість його судового розгляду, але не виключає захист порушеного чи оспорюваного права позивача іншим уповноваженим органом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, згідно з п. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання вимог вказаної норми суд роз'яснює позивачу, що даний спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
2. Позовну заяву та додані до неї документи повернути заявнику.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що позавна заява повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з 24.09.2021. Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Удалова