номер провадження справи 27/92/21
14.09.2021 Справа № 908/1243/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Укрпромекологія” (6903, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31329313)
про стягнення 1 412 305 грн. 25 коп.
представники сторін
від позивача: Кулешова Л.В., дов. № 645 від 24.12.2020
від відповідача: Котов К.Е., дов. № 160721 від 16.07.2021
30.04.2021 Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” сформовано в системі “Електронний суд” позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Укрпромекологія” про стягнення 1 362 824 грн. 39 коп. основного боргу, 28 229 грн. 39 коп. пені, 6 424 грн. 66 коп. 3 % річних, 14 826 грн. 81 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 справу № 908/1243/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 05.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
12.05.2021 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1243/21, присвоєно справі номер провадження 27/92/21, розгляд справи призначено на 01.06.2021.
Ухвалою суду від 01.06.2021 підготовче засідання на підставі ст. 183 ПК України відкладено на 24.06.2021.
Ухвалою суду від 24.06.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.07.2021.
Ухвалою суду від 07.07.2021, на підставі ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження було продовжено до 17.08.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 05.08.2021.
Ухвалою суду від 05.08.2021 розгляд справи відкладався на 11.08.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України.
Ухвалою суду від 11.08.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 03.09.2021.
Ухвалою суду від 03.09.2021 оголошувалася перерва до 14.09.2021.
У судовому засіданні 14.09.2021 оголошувалася перерва на 14.09.2021 о 14-45 год., з метою надання оригіналів документальних доказів в порядку статті 210 ГПК України.
У судовому засіданні 14.09.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі “Акорд”.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача надав пояснення б/н від 14.09.2021 (вх. № 18853/08-08/21 від 14.09.2021), в яких зазначив, що станом на 14.09.2021 дебіторська заборгованість по договору № 303 від 01.01.2019 за послуги з розподілу за період 12.2020р.-03.2021 погашена в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 229 грн. 39 коп. пені за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 6 424 грн. 66 коп. 3 % річних за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 14 826 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2021 по 31.03.2021, позивач просить задовольнити в повному обсязі.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 229 грн. 39 коп. пені за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 6 424 грн. 66 коп. 3 % річних за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 14 826 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2021 по 31.03.2021.
Представник відповідача 08.09.2021 та 14.09.2021 надіслав на адресу суду докази сплати основного боргу (виписку по рахунку).
Під технічну фіксацію судового процесу відповідача підтвердив сплату основного боргу в повному обсязі та визнав позовні вимоги про стягнення 28 229 грн. 39 коп. пені за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 6 424 грн. 66 коп. 3 % річних за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 14 826 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2021 по 31.03.2021.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
01.04.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (новим найменуванням якого відповідно до розділу 1 нової редакції статуту ПАТ “Запоріжжяобленерго” є Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Укрпромекологія” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 303.
Відповідно до п. 1 договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
З 11.06.2017 набрав чинності Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1415 від 13.11.2018 (пункти 1, 2) постановлено:
- видати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством);
- анулювати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пп. 3 п. 3 вказаної постанови зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.
Відповідно до положень п. 13 розділу XVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнята постанова № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідно до пунктів 1, 2 якої затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, а також визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
При цьому, умовами п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 встановлено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
На виконання п. 2 постанови від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, між позивачем та відповідачем з 01.01.2019 було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 14425 від 01.11.2017. За даним договором позивач є оператором системи розподілу, а відповідач - споживачем.
Відтак, з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПАТ "Запоріжжяобленерго" і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 01.04.2011 за № 303 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно з п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Згідно статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», договори про надання послуг з розподілу с публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).
Згідно статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктом 4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що Оператори систем розподілу укладають договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР.
Оператор ОСР надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, надання такої заяви-приєднання с пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо).
Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-присднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Укрпромекологія” підписало заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Таким чином, між позивачем та відповідачем діє публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах Договору про постачання електричної енергії від 01.04.2011 № 303.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання (далі - Договір) і є укладеним між сторонами в редакції Позивача, опублікованої на сайті http//www.zoe.com.ua.
Відповідно до розділу 1 Договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з "Заявою-приєднання", що є Додатком №1 до цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показника, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14: березня 2018 року №309, та Кодексу системи розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в "Паспорті точки розподілу" за об'єктом споживача який с Додатком №2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п. 2.3 Договору Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інших послуг Оператора системи згідно з Додатка № 4 «Порядок розрахунків».
Згідно п.п. 1 п. 6.2 Договору Споживач зобов'язаний виконувати умови Договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов Договору.
Вказані положення містяться в договорі про постачання електричної енергії від 01.04.2011 за № 303.
Пунктом 1.7 Додатку № 4, за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних "Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період" та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Згідно п. 1.9 Додатка № 4 споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надасться йому Оператором системи.
Датою отримання рахунка вважається: у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача - дата отримання цього рахунка Споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі Оператора; у разі направлення рахунка рекомендованим листом -дата зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджується відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по України - 7 днів); у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Споживачу; у разі направлення рахунка інтернет-сервісом - дата, визначена п. 3.5 цього додатка.
Порушуючи умови договору відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу.
Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» було виставлено відповідачу рахунки:
№ 303/12/рп від 31.12.2020 на суму 316 123 грн. 55 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за грудень 2020 р.), що був отриманий нарочно 04.01.2021 на підставі довіреності № 3 від 04.01.2021 Гукайло В.А. Рахунок Відповідачем було сплачено частково 12.04.2021р. на суму 84 163,61 грн,, 20.04.2021р. на суму 10 000,00 грн. та 27.04.2021р. на суму 20 000,00 грн. Таким чином, заборгованість по рахунку № 303/12/рп від 31.12.2020 складає 201 959,94 грн.;
303/1/рп від 31.01.2021р. на суму 366 925,36 грн. (плата за послуги з розподілу
оператора системи за січень 2021 р.), що був отриманий нарочно 02.02.2021 р. на
підставі довіреності № 3 від 04.01.2021р. Гукайло В.А.
303/2/рн від 28.02.2021р. на суму 336 607,74 грн. (плата за послуги з розподілу
оператора системи за лютий 2021 р.), що був отриманий нарочно 01.03.2021 р. на
підставі довіреності № 3 від 04.01.2021р. Гукайло В.А.
303/3/рп від 31.03.2021 р. на суму 457 331,35 грн. (плата за послуги з розподілу
оператора системи за березень 2021 р.), що був отриманий нарочно 01.04.2021 р. на
підставі довіреності № 3 від 04.01.2021р. Гукайло В.А.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надану послугу з розподілу в період грудень 2020р. - березень 2021 року на день звернення позивачем з позовом до суду складала 1 362 824 грн. 39 коп.
Як підтверджено позивачем та відповідачем станом на 14.09.2021 відповідач в повному обсязі сплатив суму боргу в розмірі 1 362 824 грн. 39 коп., що підтверджується наступним:
по рахунку № 303/12/рп від 31.12.2020р.
1. № 14874 від12.04.2021р. 84163,61 грн.;
2. № 14915 від 20.04.2021р. 10000,00 грн.;
3. № 14980 від 27.04.2021р. 20000,00 грн.;
4. № 14993 від 30.04.2021р. 100000,00 грн.;
5. № 15024 від 06.05.2021р. 100000,00 грн.;
6. № 15060 від 18.05.2021р. 1959,94 грн.
по рахунок № 303/1/рп від 31.01.2021р.
1. № 15061 від 18.05.2021р. 98040,06 грн.;
2. № 15082 від 19.05.2021р. 100000,00 грн.;
3. № 15126 від 24.05.2021р. 168885.30 грн.
по рахунку № 303/2/рп від 28.02.2021р.
1. № 3408 від 02.06.2021р. 100000,00 грн.;
2. № 3442 від 07.06.2021р. 100000,00 грн.;
3. № 3514 від 24.06.2021р. 130000,00 грн.;
4. № 3575 від 06.07.2021р. 6607.74 грн.
по рахунок № 303/3/рп від 31.03.2021р.
1. № 3576 від 06.07.2021р. 93392,26 грн.;
2. № 3625 від 12.07.2021р. 100000,00 грн.;
3. № 3654 від 16.07.2021р. 100000,00 грн.;
4. № 3754 від 03.08.2021р. 100000,00 грн.;
5. № 3841 від 10.08.2021р. 63939,09 грн.
Враховуючи сплату відповідачем суму основного боргу в розмірі 1 362 824 грн. 39 коп., суд закриває провадження у справі в цій частині, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку із відсутністю спору.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. А отже, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є: договори та інші правочини.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спірні правовідносини сторін є господарськими і виникли у сфері використання електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати за договором позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 28 229 грн. 39 коп. за період з 29.01.2021 по 28.04.2021
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за внесення платежів передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 "Порядок розрахунків" до Договору, у разі якщо главою 5 Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати.
Таким чином, договором встановлений період нарахування пені - по день фактичної оплати.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання матеріалами дійсної справи доведено.
Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення 6 424 грн. 66 коп. 3 % річних за період з 29.01.2021 по 28.04.2021 та 14 826 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2021 по 31.03.2021.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних нарахувань заявлені позивачем обґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційні нарахування. Судовий збір відноситься на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Укрпромекологія”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Укрпромекологія” (6903, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31329313) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) 28 229 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 39 коп. пені за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 6 424 (шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 66 коп. 3 % річних за період з 29.01.2021 по 28.04.2021, 14 826 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 81 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2021 по 31.03.2021, 371 (триста сімдесят одна) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі щодо основного боргу.
Повернути Публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) з Державного бюджету України 20 813 (двадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 48 коп. судового збору сплаченого відповідно до платіжного доручення № 10227 від 06.05.2021.
Рішення оформлено та підписано 24.09.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.