вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/331/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Руснак В.М.
розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ”, м. Черкаси до Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спору Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів про стягнення суми 333.579,35 грн.
За участю представників:
від позивача - Гречаник Крістіна Тимофіївна (в режимі відеоконференції)
від відповідача -Кохман Марія Василівна, адвокат (ордер серія АО №1034656 від 17.08.2021 року)
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 333.579,35грн. заборгованості по оплаті вартості спожитої електричної енергії за Договором №Е/175-20/1 від 15.01.2020 про постачання електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11 травня 2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 907/331/21 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 907/331/21 призначено на 10 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 10.06.2021 відкладено розгляд справи на 08.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 серпня 2021 р. на 09:30 год.
В засіданні суду 18.08.21 за згодою представників сторін оголошено перерву до 09.09.2021.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На підтвердження позовних вимог вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору Е/175-20/1 від 15.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу в частині повної та своєчасної оплати отриманої ним електричної енергії.
Відповідач - Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спору Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів своїм правом на подання відзиву не скористалося, проте свої заперечення з приводу заявлених позовних вимог виклало в поданих суду письмових поясненнях.
В обґрунтування заперечень, вказує на те, що 31 грудня 2020 року, у зв'язку із закінченням бюджетного періоду 2020 року та у зв'язку з процесами децентралізації у відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області», Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення Тячівської районної сесії від 29.12.2020 №34 «Про припинення оперативного управління відділом освіти Тячівської державної адміністрації закладів освіти району» (додається) та змінами до Бюджетного кодексу України, внесеними Законом України від 15.12.2020 року № 1081 відділ освіти Тячівської РДА припинив оперативне управління закладами загальної середньої освіти і як, наслідок, втратив всі повноваження щодо управління, в тому числі, і фінансування по видатках на фінансування закладів освіти району, та зокрема, на пролонгацію основного Договору.
Звертає увагу на те, що видатки на функціонування закладів освіти у 2021 році плануються та здійснюються з бюджетів територіальних громад, що є правонаступниками всіх майнових прав та обов'язків, в тому числі, закладів району. Тобто, видатки пов'язані з фінансуванням закладів освіти, в тому числі по споживанню електроенергії здійснюються з бюджетів громад.
За доводами відповідача у січні 2021 року відділ освіти Тячівської РДА втратив право фінансування, ведення бухгалтерського обліку та інших питань оперативного управління закладами освіти району та не має жодних законних підстав здійснити заходи щодо сплати будь-яких фінансових зобов'язань у відповідності до нових норм Бюджетного кодексу України.
У зв'язку з цим вважає позовні вимоги не обґрунтованими безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи, вказує на те, що дія основного Договору закінчилась 31 грудня 2020 року, натомість Додаткова угода № 7 без дати Відповідачем не підписувалась та не оприлюднювалась через систему ПРОЗОРРО. Відповідач не був Споживачем електричної енергії у 2021 році. Відповідач оприлюднив Звіт про виконання договору від 02 січня 2021 року через систему ПРОЗОРРО. Акти приймання-передачі на постачання електричної енергії у 2021 році Відповідачем не підписувались, оскільки, товар Відповідач не приймав.
В додаткових письмових поясненнях, позивач вказує на те, що відповідно до додатку № 1 до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії №Е/175-20/1 від 15.01.2020 року, визначений перелік точок комерційного обліку за об'єктами Споживача (Відділ освіти Тячівської районної державної адміністрації).
За твердженням позивача реєстри отримані від Оператора системи розподілу, завірені електронним цифровим підписом, щодо фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником ТОВ «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (код ЄДРПОУ:36860996, ЕІС-код 56Х93ІЮ00000370Х) з розподілом за споживачами у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи «а» та групи «б» Торгова зона «Острів Бурштинської ТЕС», підтверджують за якими точками обліку було здійснено постачання електричної енергії за боргові періоди, якими є січень-березень 2021 року.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 09.09.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (далі - постачальник, позивач) та Відділом освіти Тячівської районної державної адміністрації (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/175-20/1 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У п. 2.2 договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно із п. 3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
За умовами п.3.2 Договору споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору.
За умовами п. 3.3 договору постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена договором.
У п. 5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії.
Загальна вартість договору складає: 1 514 538,03 грн. (додаток №2).
Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
У п. 5.5 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п. 5.7 договору).
Згідно з п. 6.1 договору, споживач має право, зокрема: вимагати від постачальника пояснень щодо отримання рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку. Вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 6.2 договору).
Розділом 7 договору визначені права та обов'язки постачальника, зокрема право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.п. 1 п. 7.1 договору) та обов'язок нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором (п.п. 2 п. 7.2 договору).
Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви - приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника (п.13.1 договору).
Згідно з п.8 комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору, договір діє з дати його укладення, дата початку постачання електричної енергії зазначається в Заяві - приєднання що є додатком до договору, дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Сторони неодноразово змінювали умови договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 10.02.2020, № 2 від 02.03.2020, № 3 від 29.04.2020, № 4 від 25.05.2020, № 5 від 30.07.2020, № 6 від 30.09.2020, № 7.
За умовами додаткових умов змінювалась вартість 1 кВт*год та строк дії договору. Так додатковою угодою №6 від 30.09.2021 сторонами погоджено внесення змін до договору в частині вартості, що становить 1 159 612,03 грн. В частині обсягу/кількості закупівлі, що становить - 526 224,28 кВт* год. Також даною додатковою угодою сторонами погоджено ціну за електроенергію, що постачається за договором за 1 кВт*год у розмірі 2, 203646 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою №7 сторони продовжили дію договору №Е/175-20/1 від 15.01.2020 року до 31.03.2021 року в частині постачання електричної енергії, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Також сторонами визначено, що загальна вартість товару, що буде закуплена в період з 01 січня по 31 березня 2021 року визначається окремою додатковою угодою між Сторонами, що не може перевищувати 20% суми договору № Е/175-20/1 від 15.01.2020 року. Також цією угодою визначено, що конкретний обсяг послуг, що будуть закуплені в період з 01 січня по 31 березня 2021 року визначається додатковою угодою між Сторонами після затвердження кошторису Споживача.
Так, відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № РН-0000501 від 09.02.2021 року та рахунку-фактури №СФ-0009153, позивач поставив відповідачу електричну енергію у січні 2021 року в загальній кількості - 62.075 тис. кВт/год. на загальну суму - 140 910,25 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №РН-0001436 від 12.03.2021 року та рахунку-фактури №СФ-0010217, позивач поставив відповідачу електричну енергію у лютому 2021 року в загальній кількості - 87.129 тис. кВт/год. на загальну суму - 197 782,84 грн.
Згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0001869 від 09.04.2021 року та рахунку-фактури № СФ-0010721, направлених 09.04.2021 року позивач поставив відповідачу електричну енергію у березні 2021 року в загальній кількості - 16.015 тис. кВт/год. на загальну суму - 36 354,05 грн.
Ціна за 1 тис. кВт год. (грн. без ПДВ) 1891.6666667 згідно вказаних актів приймання - передачі електричної енергії.
Згідно з відповіді на запит, наданої ПАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» від 23.04.2021 №154-25/2782 фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачу Відділ освіти Тячівської районної державної адміністрації становить 62 075 кВт. год в січні 2021 року, 87 129 кВт. год в лютому 2021 року та 16 015 кВт. год за березень 2021 року.
За доводами позивача, відповідач своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії протягом січня-березня 2021 року належним чином не виконав. З урахуванням здійснених переплат, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію протягом спірного періоду становить 333 579,35 грн.
Вказані обставини і стали приводом для звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми боргу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу (п. 14).
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Матеріалами справи встановлено, що 15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" та Відділом освіти Тячівської районної державної адміністрації (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е/175-20/1 за результатами проведених конкурсних торгів у порядку вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - Правила), електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 вищевказаного Закону, п. 5.5.5 Правил).
Згідно з п. 4.1 Правил, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1)планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.7 Правил).
Відповідно до п. 4.8 Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Сторони неодноразово змінювали умови договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 10.02.2020, № 2 від 02.03.2020, № 3 від 29.04.2020, № 4 від 25.05.2020, № 5 від 30.07.2020, № 6 від 30.09.2020, № 7.
За умовами додаткових умов змінювалась вартість 1 кВт*год та строк дії договору.
Суд зазначає, що згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Судом встановлено, що Додатковою угодою №7 без номеру та без дати сторони продовжили дію договору №Е/175-20/1 від 15.01.2020 року до 31.03.2021 року в частині постачання електричної енергії, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Також сторонами визначено, що загальна вартість товару, що буде закуплена в період з 01 січня по 31 березня 2021 року визначається окремою додатковою угодою між Сторонами, що не може перевищувати 20% суми договору № Е/175-20/1 від 15.01.2020 року. Також цією угодою визначено, що конкретний обсяг послуг, що будуть закуплені в період з 01 січня по 31 березня 2021 року визначається додатковою угодою між Сторонами після затвердження кошторису Споживача.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 637 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю повинен бути укладеним відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом. Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Проте, доказів укладення сторонами додаткової угоди щодо визначення вартості товару за спірний період, як і конкретного його обсягу матеріали справи не містять.
Натомість, відповідачем у відповідності до п.12 ч.1 ст.10 ЗУ “Про публічні закупівлі” оприлюднено Звіт про виконання договору від 02.01.2021 року.
За спірний період на електронну адресу відповідача надсилались акти приймання передачі електричної енергії та рахунки фактури. Згідно вказаних актів приймання - передачі ціна за 1 тис. кВт год. складає 1891.6666667 (грн. без ПДВ).
Зважаючи на викладене та відсутність укладеної між сторонами додаткової угоди, якою б була визначена ціна на електричну енергію у розмірі 1891.6666667 (грн. без ПДВ) та її загальний обсяг, суд вважає заявлену суму позовних вимог 333.579,35 грн. недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Натомість згідно матеріалів справи, обсяг товару, який за доводами позивача поставлений відповідачу, перевищує 20% від вартості договору визначеної сторонами. У свою чергу, матеріали справи та умови додаткової угоди №7 без номера та без дати не містять у собі відомості стосовно затвердження видатків на оплату спожитої електроенергії за спірний період, а відповідна додаткова угода №7 не оприлюднена у системі ПРОЗОРРО у порядку та строки, передачі Законом. Окрім цього, відповідачем надано суду відомості про те, що 01.01.2021 установи, які перебували у підпорядкуванні відповідача, з огляду на положення чинного законодавства стосовно зміни територіально-адміністративного устрою передано відповідним сільським, селищним громадам.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ”, м. Черкаси до Управління освіти, охорони здоров'я, культури та спору Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів про стягнення суми 333.579,35 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 24.09.2021
Суддя О. Ф. Ремецькі