Справа № 353/410/21
Провадження № 2-а/353/9/21
24 вересня 2021 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Тетяни Зеновіївни, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
03.06.2021 року ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. про скасування постанови серії ЕАН № 3959831 від 23.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Також просив поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження у справі закрити та звільнити його від сплати судового збору в порядку ст. 288 КУпАП.
04.06.2021 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач частково усунув недоліки позовної заяви. Зокрема, позивач сплатив судовий збір та подав позовну заяву у новій редакції, вказавши відповідачами по справі інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. та Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
18.06.2021 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, було проведено заміну первинного відповідача - інспектора Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. на відповідача - інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З., а також було залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, викладеній в новій редакції, зазначає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні будь-які докази щодо його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказує, що 23.03.2021 року, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2108», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Кармелюка, в м. Тлумач Івано-Франківської області він здійснив зупинку з правої сторони проїзної частини дороги, за 12-15 метрів до пішохідного переходу, для висадки пасажира. Після чого почав рух і, проїхавши кілька метрів, призупинився, щоб пропустити пішоходів, які переходили проїзну частину дороги. В цей час до нього підійшов працівник поліції та вимагав зупинитись. На вимогу поліцейського він пред'явив всі необхідні документи та пояснив йому, що не порушував ПДР, не визнав свою вину та продовжив рух. На місці події працівник поліції будь-яких документів не складав. Про оскаржувану постанову він дізнався після блокування його банківської картки та звернення 26-28 травня 2021 року до відділу ДВС, де йому повідомили про накладення арешту на його банківський рахунок, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження на підставі постанови серії ЕАН № 3959831 від 23.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зазначив, що копію оскаржуваної постанови та інші документи виконавчого провадження він отримав у відділі ДВС, за отримання яких не розписувався. При цьому, копія оскаржуваної постанови не направлялась відповідачем на його адресу та йому не вручалась. А тому також просив поновити йому пропущений з поважних причин строк звернененя до суду з даним позовом, оскільки він не знав про складення відносно нього оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. від 21.07.2021 року вирішено поновити ОСОБА_1 пропущенний строк звернення до адміністративного суду. Також справу за адміністративним позовом прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Крім цього вказаною ухвалою вирішено питання про витребування доказів та визнано явку позивача в судовому засіданні обов'язковою. Розгляд справи було призначено на 08.09.2021 року, яке в подальшому було відкладено за клопотанням позивача на 24.09.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
31.08.2021 року від представника відповідача - ГУНП в Івано-Франківській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що 23.03.2021 року о 12 год. 43 хв. в ході патрулювання та виконання своїх службових обов'язків інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. по вул. Кармелюка в м. Тлумач Івано-Франківської області виявила автомобіль марки «ВАЗ 2108», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив зупинку менш ніж 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 (г) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектор належним чином представився водію, проінформував про суть порушення та просив пред'явити посвідчення відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач виконав дані вимоги. Позивачу було роз'яснено ст. 63 Конституції України та ст.ст. 268, 289 КУпАП, заслухано його пояснення, розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено відповідну постанову. При цьому протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не складався, оскільки розгляд вказаного правопорушення віднесений до компетенції Національної поліції. Тобто поліцейський є уповноваженою особою Національної поліції, яким на місці вчинення правопорушення було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Розглядаючи справу поліцейський з'ясував всі обставини справи, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Зазначає, що позивач від підпису про отримання постанови відмовився. Аргументація позивача про те, що він зупинився в межах 12-15 м від пішохідного переходу, спростовуються фотографічними зображеннями долученими до відзиву, з яких чітко спостерігається фіксація автомобіля позивача ближче 10 м до пішохідного переходу. Отже поліцейський правомірно та в межах своєї компетенції розглянув справу та виніс постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Станом на день розгляду справи від відповідача - інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у ньому, просив його задовольнити. Додатково вказав, що на долучений представником відповідача ГУНП в Івано-Франківській області диск з фотографіями його автомобіля, є неналежним та недопустимим доказом факту вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки відстань від пішохідного переходу до його автомобіля не була виміряна у встановленому законом порядку. Додані фотоматеріали здійснені на невідомий пристрій фотофіксації, оскільки відповідачем не було надано суду будь-яких сертифікатів на даний прилад.
Відповідач інспектор Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З. та представник відповідача - ГУНП в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Судом встановлено, що 23.03.2021 року інспектором Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (колишня назва - Тлумацьке ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області) старшим сержантом поліції Івасів Т.З. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4318536 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 340 грн. штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 (позивач) 23.03.2021 року о 12 год. 43 хв. по вул. Кармелюка в м. Тлумач Івано-Франківської області, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче ніж 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 (г) ПДР, а саме вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 4, 19).
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 15.9 (в) ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
За визначенням п. 1.10 ПДР України пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою та пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами.
Тобто, з наведеного вбачається, що об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3 ст. 122 КУпАП є, зокрема, встановлення факту не дотримання водієм під час зупинки перед пішохідним переходом відстані 10 метрів між його транспортним засобом та розміткою цього пішохідного переходу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від розмітки пішохідного переходу.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
У оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що до постанови не додано жодних доказів у справі про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 251 КУпАП, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Проте, поліціянтом при складанні постанови не були належним чином зібрані та досліджені докази, передбачені ст. 251 КУпАП. Крім цього, оскаржувана постанова, в порушення ст. 283 КУпАП, не містить посилань на технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, а також в ній не вказано, що до постанови додаються матеріали фотофіксації факту вчинення адміністративного правопорушення.
Так, долучений представником відповідача ГУНП в Івано-Франківській області диск містить файли з фотографіями, які здійснені на невідомий пристрій, що є порушенням вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року. Крім того, фото не містять дати та часу фіксації автомобіля біля пішохідного переходу.
При цьому суд враховує те, що обов'язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 року за № 28/3299 (в подальшому Інструкція від 18.12.2018 року).
Відповідно до п. 5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу.
На думку суду, метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Судом не розцінюється, як належний і допустимий доказ, доданий представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву диск із фотофайлами, оскільки такі створені невідомим пристороєм фотофіксації, що не відноситься до пристроїв фотофіксації, які можуть використовуватися працівниками поліції. Такий пристрій фотофіксації не є «бодікамерою» поліцейського, час та дата фотофіксації відсутні. Так, беззаперечним доказом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також інших обставин фіксації цього правопорушення поліцейськими міг стати відеозапис, який би мав бути зроблений за допомогою нагрудних камер поліцейських та/або відеореєстратора автомобіля патрульної поліції.
Вказані недоліки свідчать про недопустиміть фотографій, як доказів факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, до оскаржуваної постанови не долучено та не додано відповідачами в ході розгляду судом даного позову.
При цьому, з долучених представником відповідача фотографій, отриманих з невідомого пристрою, по факту вчинення 23.03.2021 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, судом не встановлено обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом, роз'яснення останньому прав та обов'язків, передбачених Конституцією України та КУпАП, в т.ч. права на користування правовою допомогою, відсутні відомості про складання в його присутності оскаржуваної постанови, оголошення її змісту, тощо. На фотографіях не видно точну відстань між транспортним засобом позивача та пішохідним переходом, що підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від розмітки пішохідного переходу, а також не вказано час, дату та місце вчинення адміністративного правопорушення. Суд критично відноситься до посилань представника відповідача, викладених у відзиві на позов, про те, що відстань між транспортним засобом позивача та пішохідним переходом становить менше 10 метрів, оскільки це не підтверджено жодними належними та допустимими доказами (а.с. 43).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до 4 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Предметом доказування у даній справі є факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ближче 10 м до пішохідного переходу.
Позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечує. Вказує, що він здійснив зупинку з правої сторони проїзної частини дороги, за 12-15 метрів до пішохідного переходу, для висадки пасажира. Після чого почав рух і, проїхавши кілька метрів, призупинився, щоб пропустити пішоходів, які переходили проїзну частину дороги.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд зазначає, що посилання відповідача на оскаржувану постанову як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Положеннями ч. 3 ст. 77 КАС України передбачено, що докази до суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.07.2021 року відповідачам було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву, всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Слід зауважити, що належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Таким чином, уповноважена особа органу Національної поліції має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою (водієм) адміністративного правопорушення.
Однак, станом на день розгляду адміністративної справи жодних належних та допустимих доказів, зібраних під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на підтвердження вини позивача та на виконання вищевказаної ухвали суду на адресу суду від відповідачів не надходило, а отже суду не видається за можливе встановити, що позивачем справді було порушено ПДР.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні та відповідачами не надані суду належні та допустимі докази про порушення позивачем вимог ПДР України.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Як зазначено в частинах другій та шостій статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Статтею 280 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскаржувана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення та таких доказів не було надано суду.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже, інспектор Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З., як суб'єкт владних повноважень, прийняла необгрунтоване рішення без урахування та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
За встановлених в судовому засіданні обстанин, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3959831 від 23.03.2021 року, винесену інспектором Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Т.З., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. слід скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, позивачем при подачі адміністративного позову було понесено судові витрати по сплаті судового збір у розмірі 454,0 грн. (а.с. 18), які відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Івано-Франківській області.
На підставі наведеного, ч. 1 ст. 122, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 78, 132, 134, 139, 162, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3959831 від 23.03.2021 року, винесену інспектором Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Івасів Тетяною Зеновіївною (вул. Винниченка, 9, м. Тлумач Івано-Франківської області) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області (вул. А.Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , - 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп. понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА
Повний текст судового рішення складено 24.09.2021 року.