вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2021м. ДніпроСправа № 904/5712/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.
та представників:
від позивача: Єлізаров С.А.,
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Єлізарова Сергія Анатолійовича, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеславський машинобудівний завод", м. Покров, Дніпропетровська область
про стягнення 7 800,00 грн.
Фізична особа-підприємець Єлізаров Сергій Анатолійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеславський машинобудівний завод" заборгованості у сумі 7800,00 грн.
Судові витрати, а саме судовий збір у сумі 2270,00 грн за подання позову, позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданої послуги з автомобільного перевезення вантажів згідно з товарно-транспортними накладними №№ 20, 230 від 01.04.2020.
Ухвалою суду від 01.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 27.08.2021 у зв'язку з необхідністю виклику представників сторін для надання пояснень по суті спору призначено судове засідання на 22.09.2021.
Відповідач відзиву в установлений судом строк не надав, у судове засідання не з'явився.
Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті відповідач повідомлявся рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 01.07.2021, до якого відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання".
За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 Цивільного кодексу України).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв'язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Правила надання послуг поштового зв'язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).
Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (п. 94 Правил).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.
У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення (п. 116 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).
За таких обставин можна дійти висновку, що неможливість вручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та його виклику в судове засідання, а відсутність відповідача не можна визнати такою, що обумовлена поважним причинами.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 22.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
На виконання досягнутої між сторонами усної домовленості позивач надав відповідачу послугу з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 230 від 01.04.2020 та № 20 від 01.04.2020 (а.с. 13, 14). Зазначені накладні підписані вантажоодержувачами без зауважень щодо здійснених перевезень.
Фізичною особою-підприємцем Єлізаровим Сергієм Анатолійовичем (далі - позивач, перевізник) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Січеславський машинобудівний завод" (далі - відповідач, замовник) рахунок № 24 на суму 12800,00 грн (з ПДВ) на оплату послуги вантажного перевезення автомобілем Mercedes АЕ 1923 ІС за маршрутом: м. Покров - м. Горішні Плавні - м.Дніпро - м.Покров, водій ОСОБА_1 (а.с. 12).
Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 відповідач на підставі рахунку позивача № 24 від 31.03.2021 здійснив часткову оплату послуги платіжним дорученням № 377 від 18.05.2020 на суму 5000,00 грн (а.с. 35-36).
Остаточна оплата послуги в сумі 7800,00 грн відповідачем здійснена не була, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з наданням позивачем послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно з товарно-транспортними накладними №№ 230, 20 від 01.04.2020, виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо її повної оплати.
Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
За частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За змістом пункту 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
З огляду на викладене та наявні у матеріалах справи докази між сторонами виникли правовідносини, характерні для договору перевезення вантажу, що укладений ними у спрощений спосіб.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Також відповідно до частини першої та другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними №№ 230, 20 від 01.04.2020 підтверджується укладення сторонами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом (автомобіль Mercedes АЕ 1923 ІС) за маршрутом: м. Покров - м. Горішні Плавні - м. Дніпро - м. Покров та факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань з вантажних перевезень за цим договором.
За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Вартість спірного перевезення вантажів у сумі 12800,00 грн, що визначена позивачем у рахунку № 24, який прийнятий відповідачем для оплати, є розумною провізною платою для такої послуги.
Зауважень щодо вартості послуги, яка була вказана позивачем у наданому на оплату рахунку № 24, відповідач не висловив та здійснив його часткову оплату, що свідчить про погодження ним розміру провізної плати.
За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на відсутність письмового договору між сторонами, строк здійснення розрахунків за надану послугу ними погоджено не було.
Проте, частиною першою статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
За приписом частини другої наведеної статті при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Системний аналіз положень частини першої статті 307 Господарського кодексу України, частини першої статті 909 та частини другої статті 538 Цивільного Кодексу України дає підстави для висновку, що вантажовідправник або замовник послуги перевезення (відповідач) повинен був виконати своє зобов'язання з оплати наданої йому послуги одразу після доставки перевізником (позивачем) вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), тобто здійснити повну оплату послуги не пізніше 01.04.2020.
Докази оплати послуги у повному обсязі відсутні. Строк здійснення розрахунків є таким, що настав.
Відтак, заборгованість відповідача за надані йому позивачем послуги з перевезення вантажів за спірними товарно-транспортними накладними становить 7800,00 грн (12800,00 - 5000,00 = 7800,00).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 7800,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Єлізарова Сергія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеславський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості у сумі 7 800,00 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеславський машинобудівний завод" (53300, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Тикви Григорія, буд. 3-А, ідентифікаційний код 39925212) на користь Фізичної особи-підприємця Єлізарова Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 7800,00 грн, судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24.09.2021.
Суддя І.І. Колісник