вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6432/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 72, ідентифікаційний код 42365013) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ Рітейл 2021" (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автопаркова, буд. 7, офіс 303, ідентифікаційний код 44257374) про зобов'язання повернути внутрішні документи та стягнення 2 400,00 грн. штрафу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 09.07.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ Рітейл 2021" про:
- зобов'язання повернути внутрішні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" за період з 2018 рік по 2021 рік у кількості 23 коробок;
- стягнення 2 400,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання від 20.05.2021 в частині своєчасного та повного повернення майна, а саме внутрішні документи позивача за період з 2018 рік по 2021 рік у кількості 23 опечатаних коробок, переданого за актом приймання-передачі від 20.05.2021 на зберігання.
Ухвалою суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6432/21, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
До суду 19.08.2021 надійшов відзив відповідача яким просить суд у задоволені позовних вимог повністю відмовити.
Судом не приймається до розгляду відзив з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Пунктом 2 частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження надсилання відзиву на позовну заяву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відзив на позовну заяву поданий без додержання вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не приймається судом до розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" (далі - позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Топаз ЛТД" (далі - зберігач) 01.04.2020 укладено договір зберігання відповідно до розділу 1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, згідно з Актом приймання-передачі від 01.04.2020 №1, який є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії договору внутрішні документи поклажодавця за період з 2018 року по 2020 рік у кількості 15 опечатаних коробок (далі -майно), які зобов'язується зберігати та повернути поклажодавцеві у схоронності. Зберігання за договором є оплатним та складає 1 200,00 грн. за місяць, грошові кошти сплачуються у безготівковій формі, на поточний рахунок зберігача, протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку поклажодавцем.
Договір зберігання від 01.04.2020 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.6.1 договору). Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.6.2 договору).
На виконання умов договору зберігання від 01.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Топаз ЛТД" прийняло на відповідальне зберігання майно за наступними актами приймання-передачі:
- №1 від 01.04.2020 - внутрішні документи поклажодавця за період з 2018р. по 2020р. у кількості 15 коробок;
- №2 від 15.04.2021 - внутрішні документи поклажодавця за період з 2020р. по 2021р. у кількості 8 коробок.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" (далі - позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ Рітейл 2021" (далі - відповідач, зберігач) 20.05.2021 укладено договір зберігання (далі -договір) відповідно до розділу 1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, згідно з Актом приймання-передачі від 20.05.2021 (між Топаз та ОСТ Рітейл), є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії договору внутрішні документи поклажодавця за період з 2018 року по 2021 рік у кількості 23 опечатаних коробок (далі - майно), які зобов'язується зберігати та повернути поклажодавцеві у схоронності. Зберігання за договором є оплатним та складає 1 200,00 грн. за місяць, грошові кошти сплачуються у безготівковій формі, на поточний рахунок зберігача, протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку поклажодавцем.
Відповідно до п.2.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавеві за першою вимогою останнього, але не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання вимоги останнього.
Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) (п.3.2 договору).
Відповідно до п.4.3 договору у разі пошкодження, втрати, неповернення та повернення майна протягом строку більшого, ніж встановленого, п.2.14 договору, зберігач сплачує поклажодавцеві штраф у сумі двох місячних платежів, що передбачена п.1.2 договору.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.6.1 договору). Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.6.2 договору).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Топаз ЛТД" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТ Рітейл 2021" прийняло на відповідальне зберігання майно за актом приймання-передачі від 20.05.2021 внутрішні документи поклажодавця за період з 2018р. по 2021р. у кількості 23 коробок.
Позивач стверджує, що 21.05.2021 звернувся до відповідача з вимогою повернути майно поклажодавцеві не пізніше 5 робочих днів з моменту її отримання, проте відповідачем майна не повернуто. Також позивача зазначає, що 26.05.2021 звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив, що в разі неповернення майна після отримання претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" змушене буде звернутись до суду, проте претензія залишена відповідачем без відповіді. На підставі зазначеного позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Предметом доказування є обставини укладання договору, строк дії договору, наявність акту приймання-передачі майна, наявність прострочення повернення майна.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов'язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий ч. 4 ст. 179 ГК України): господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір відповідального зберігання є договором зберігання.
Як передбачено ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст. 938 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога повернути майно від 21.05.2021 містить відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ Рітейл 2021", напис "Отримано 21.05.2021р." та підпис, без зазначення ким саме отримано вимогу.
Таким чином, не може вважатися належним доказом отримання вимоги від 21.05.2021 проставлена на вимозі печатка відповідача, якщо не зазначено, ким саме отримано вимогу.
Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відтак на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).
Враховуючи наведені обставини в сукупності, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" про зобов'язання повернуто майно є передчасною. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокфінанс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ Рітейл 2021" про зобов'язання повернути внутрішні документи та стягнення 2 400,00 грн. штрафу відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Е.М. Бондарєв