Справа №351/1594/21
Номер провадження №2/351/681/21
20 вересня 2021 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
секретаря Том"юк С.М. ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -
Позивачка звернувся у суд із позовом до Снятинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Померлій на підставі державного акту на право власності на землю, серії Р1 № 198098 від 18.02.2003р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №497, належали земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,577га та №1511 площею 0,648га, загальною площею 1,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Вовчківської сільської ради. Внаслідок смерті ОСОБА_2 в управління спадковим майном вступивла позивачка, оскільки ОСОБА_2 за життя заповіла своє майно останній. У зв'язку з тим, що Державний акт на право приватної власності на землю був виданий після смерті ОСОБА_2 , позивачка оформити на себе право власності на вказану земельну ділянку не може, а тому вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Представник позивачки в судове засідання не з"явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задоволити, справу розглядати за його відсутності.
Представник відповідача - Снятинської міської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, просив справу розглядати за його відсутності.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно заповіту від 21.07.1995р., посвідченого секретарем Вовчківської сільської ради Дицько Г.П., ОСОБА_2 , 1920 р.н. заповіла все своє майно ОСОБА_1 , 1961 р.н.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого на ОСОБА_2 слідує, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки від 21.07.2021 р. № 631, виданої Снятинською міською радою, слідує, що на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в господарстві по АДРЕСА_1 була зареєстрована і проживала ОСОБА_1 , 1961 р.н. Заповіт від ОСОБА_2 посвідчувався у Вовчківській сільській раді .
З державного акту на право приватної власності на землю Серії Р1 №198098, виданого на ОСОБА_2 , слідує, що останній належить земельна ділянка площею 1,23 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Вовчківської сільської ради.
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що інформація у Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 відсутня.
Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності та користуванні громадян і юридичних осіб.
Згідно пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до п.г. ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
За наведених обставин суд вважає, що слід визнати за позивачкою право власності на земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,577га та № НОМЕР_3 площею 0,648га, загальною площею 1,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Вовчківської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 №198098, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №497 від 18.02.2003 р.
На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,577га та №1511 площею 0,648га, загальною площею 1,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Вовчківської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 №198098, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №497 від 18.02.2003 р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: М.М.Калиновський